Анотація до роботи:

Романінець Р.М. Економічний механізм інноваційної активності. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки. Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України. Донецьк, 2008.

У роботі комплексно досліджується категорія „інновація”, на відміну від інших наукових досліджень визначено, що інновація виражає, перш за все, певні економічні відносини. Разом з уточненням категорії показано механізм дії інновацій в ринкових умовах і його особливості в Україні. Досліджено недоліки економічної діяльності з впровадження інновацій і показано можливі підходи до активізації інноваційних процесів.

Розглянуто чинники, які впливають на формування механізму інноваційної активності, серед яких виділено інституційні, приватні і державні. Визначено, що в умовах сьогоднішнього стану економіки України відсутня мотивація впровадження інновацій, особливо на стадії розробки, у відособлених суб'єктах господарювання. Порівняння з інноваційною роботою в зарубіжних країнах дозволяє зробити висновок, що без злагодженої взаємодії держави і підприємств інших форм власності неможливо конкурувати на світовому ринку. Пропонується оптимізувати власні засоби підприємств та держави для їх використання в інноваційних процесах.

У дисертаційній роботі запропоновано на теоретичному, методологічному і практичному рівні вирішення завдання активізації інноваційної діяльності і розробки рекомендацій щодо практичного застосування економічного механізму інноваційної активності. В межах досліджуваної проблеми було одержано висновки, що носять принциповий характер і науково-практичне значення:

1. На основі проведення досліджень теоретичних проблем інноваційної діяльності з позицій економічної теорії визначено категорію „інновація” як відношення між суб'єктами господарювання з приводу використання наукової продукції в цілях підвищення ефективності виробництва. Це дозволяє підходити до даної категорії не тільки з позицій інструменту досягнення мети, але і як до системної категорії, яка формується на всіх етапах відтворювання.

2. Розроблено концепцію формування економічного механізму інноваційної активності, яка враховує встановлені форми власності. В такому разі зміщуються акценти активного формування інноваційної політики як функцій виключно держави на функції всіх суб'єктів, що беруть участь у суспільному виробництві. Таким чином, особливо активно виявляється творча функція приватної власності і конкуренції.

3. Обґрунтовано, що без активної інноваційної політики неможливо вивести продуктивні сили національної економіки на передові позиції в світовому розвитку. Такого результату можливо досягти тільки в умовах, коли підприємства безпосередньо проводитимуть заходи щодо скорочення часу життєвого циклу інновацій.

4. Досліджено основний важіль у формуванні інноваційної активності - фінансові чинники, які стимулюють інновації, але в ринковій економіці при використанні вони повинні бути оптимізовані за рівнями господарювання. Визначено необхідність максимально розвивати систему установ, які виконують функції доведення, впровадження і освоєння результатів програмно-цільових НДДКР. В реальній господарській практиці слід досягати втілення положень Закону України „Про інноваційну діяльність”.

5. Запропоновано широко використовувати можливості малих та середніх форм бізнесу для підвищення інноваційної діяльності в умовах транзитивної економіки. Малі інноваційні організації якнайповніше відповідають самій ідеології інноваційної економіки, орієнтованої на безперервне удосконалення і оновлення, завдяки широкому полю діяльності малого бізнесу. Їм легше перебудувати власні технологічні лінії відповідно до нагальних вимог ринку.

6. Визначено місце інституційних механізмів у формуванні інноваційної активності. В українській економіці майже не використовуються важелі формальних та неформальних інститутів активізації інноваційної діяльності, але їх значення доведено практикою економік розвинутих зарубіжних країн. Слід об'єднати різні інституційні органи в один і надати їм максимальні повноваження (планування, розподілу, маркетингу, заохочення і ін.).

7. Встановлено, що в проведенні активної інноваційної стратегії фірми в транзитивній економіці зростає значення децентралізованих детермінантів, які мають значну частку в показниках ефективності фірми.

8. Основні результати наукового дослідження були використані Центром законодавчих ініціатив Донецької обласної громадської організації (м. Донецьк) при розробці проектів Законів України: “Про внесення змін в статтю 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння іноземним інвестиціям”, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання заходів по енергозбереженню”, що підтверджується актом про впровадження результатів.

Публікації автора:

у наукових фахових виданнях:

1. Баранник Ю.Г., Романинец Р.Н. Влияние интеграционных процессов на социальные проблемы региональной экономики // Социально- экономические аспекты промышленной политики. Социальная политика и человеческое развитие: Сб.науч.тр. – Т.2 / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. – Донецк, 2003. – С.164-169. (Особистий внесок здобувача: дослідження використання зарубіжних інвестицій в розвиток регіональної економіки).

2. Баранник Ю.Г., Романинец Р.Н., Задачи формирования экономического механизма инновационной активности в транзитивной экономике // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економіка. Випуск 69.- Донецьк, ДонНТУ, 2004. – С.48-52. (Особистий внесок здобувача: визначення основних елементів механізму підвищення інноваційної активності).

3. Романінець Р.М. Проблеми інноваційної активності в транзитивній економіці // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: Сб. науч. тр./ НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти; Редкол.: Землянкин А.И.(отв. Ред.) и др. – Донецк, 2005. – С.497-505.

4. Романинец Р.Н. Институциональные механизмы формирования инноваций в транзитивной экономике // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 213: в 6 т. Том 2.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2006.- С.376-380.

5. Романінець Р.М., Єсіна А.С. „Проблеми попиту на інновації в Україні” Збірник наукових праць ДонДУУ: „Соціальні та Економічні проблеми розвитку України, регіонів та підприємств”: Серія „Економіка”. – Т.VIII, вип. 84 – Донецк: ДонДУУ, 2007 – С.59-64. (Особистий внесок здобувача: визначення напрямків формування ринку інновацій).

за матеріалами конференцій:

6. Романинец Р.Н. Проблемы эффективного функционирования предприятий в современных условиях // Материалы всеукраинской научно-практической конференции студентов, аспирантов и молодых ученых. – Севастополь: Изд-во СевНТУ, 2002. – С.132-133.

7. Баранник Ю.Г., Романинец Р.Н. АО как форма повышения эффективности хозяйствующих субъектов рыночной экономики // Матеріали 3-ї Міжнародної наукової конференції студентів і молодих учених „Економіка і маркетинг в XXI сторіччі”.- Донецьк: РВА ДонНТУ, 2002. – С. 193-194. (Особистий внесок здобувача: аналіз ефективності інновацій в АТ).

8. Романинец Р.Н. Внешние резервы инвестиционной деятельности предприятий // Материалы всеукраинской научно-практической конференции студентов, аспирантов и молодых ученых „Проблемы эффективного функционирования предприятий в современных условиях”. – Севастополь: Изд-во СевНТУ, 2003. – С.227-228.

9. Романінець Р.М. Основні напрямки інноваційної активності в Україні // Материалы 7-й Международной научной конференции «Экономика и маркетинг в XXI столетии». – Донецк: ДРУК-ІНФО, 2006. – С. 94-96.

10. Романінець Р.М., Шульга Г.В., Казієв Р.А. Проблеми залучення іноземних інвестицій в енергетику україни // Праці Восьмої міжнародної конференції студентів та молодих учених „Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”. – Донецьк: ДонНУ, 2007. (Особистий внесок здобувача: визначення привабливих галузей для іноземних інвестицій).