Результати дисертаційного дослідження в сукупності вирішують наукову задачу вдосконалення теоретико-методичного забезпечення управління ефективністю діяльності підприємства. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальних задач створення механізму прогнозування показників розвитку виробництва. Основні висновки роботи полягають у такому: 1. Аналіз проблем формування витрат підприємств машинобудівної галузі, особливостей їхньої діяльності в сучасних умовах підтвердив, що для забезпечення економічного зростання промислових підприємств необхідно мати дієвий механізм прогнозування показників розвитку виробництва. Обґрунтовано, що його використання допоможе створити ефективну систему управління підприємствами. 2. На основі результатів вивчення закордонного і вітчизняного досвіду управління витратами визначено, що основними і, в той же час, мало розробленими етапами створення механізму прогнозування показників виробництва є ефективні інструменти та методи управління витратами – метод „витрати-результат”, система „директ-костинг”, класифікація витрат, що орієнтована на управління собівартістю, для цілей управління прибутком, ефективного контролю та регулювання, функціональні системи калькулювання собівартості, організаційна та фінансова структуризація виробничого управління. 3. Проаналізовано існуючі підходи щодо формування номенклатури статей витрат. Цей аналіз виявив їх неадекватність сучасним умовам, та підтвердив необхідність удосконалення групування статей витрат. Запропонована номенклатура статей витрат дозволяє надавати інформацію з метою прийняття різноманітних управлінських рішень, та більш точно здійснювати облік та аналіз факторів виробництва, що визначають кінцевий результат. 4. Розроблено систему моделей управління прибутком у зв’язку з основними економічними показниками. Використання в практичній роботі підприємств технологічного процесу виконання багатоваріантних прогнозних розрахунків, що дозволяють ураховувати вплив суб’єктивних факторів на процес майбутнього розвитку підприємства і надасть можливість одержувати оперативну інформацію про оптимальні варіанти зміни витрат та вирішувати такі групи управлінських задач: - визначення обсягу реалізації, що забезпечить беззбиткову діяльність, або одержання цільової суми прибутку; - оцінка зміни критичного обсягу та запасу фінансової міцності під впливом росту або зменшення витрат, а також динаміки цін на продукцію; - вибір найкращої ціни реалізації продукції; - прогнозування прибутку, його зміни під впливом рішень в області постійних та змінних витрат, цін та обсягів виробництва і реалізації продукції; - визначення межі зростання прибутку та досягнення певного рівня рентабельності під час зміни виторгу, постійних та змінних витрат; - кількісна оцінка ступеню реагування прибутку на зростання масштабів виробництва та визначення можливостей і доцільності збільшення виторгу та прибутку. 5. Методичною базою для запропонованого механізму прогнозування показників розвитку виробництва на основі моніторингу витрат з орієнтацією на подальше застосування прогнозних моделей критеріальних показників оцінки діяльності підприємств виступили результати дослідження закордонних та вітчизняних технологій управління витратами. Запропонований механізм дає можливість ураховувати особливості розвитку промислових підприємств. 6. Розроблено модель фінансово-економічного управління по центрам відповідальності, обґрунтовано їх особливості та принципи формування. Визначені засоби перетворення неконтрольованих витрат у контрольовані: зміна рівня відповідальності за прийняття рішень та зміна бази визначення собівартості від планової до конкретної. 7. Запропоновано нову форму звіту центрів відповідальності для урахування особливостей кожного структурного підрозділу та забезпечення переходу можливостей окремих центрів відповідальності в загальні можливості підприємства, де застосовується комплексний підхід до процесу дослідження інформації щодо прийняття оптимального управлінського рішення, шляхом логічного аналізу інформації, що складає внутрішню звітність підприємства, запобігаючи створенню ситуації „втрачена можливість”. 8. Обґрунтовано виділення трьох основних підсистем управління витратами: витрати для визначення планової та фактичної собівартості продукції; витрати для цілей управління прибутком в умовах ринку; витрати для цілей ефективного контролю та регулювання. Це дозволило для кожного з напрямків сформувати свою класифікацію витрат з виділенням ознак класифікації та груп управлінських задач, що вирішуються за їх допомогою. 9. Обґрунтовано методичні засади застосування нетрадиційних систем одержання інформації про витрати та результати виробничої діяльності. На основі використання факторів витрат причинно-наслідкового типу створюються умови для обчислення та одержання більш точних значень собівартості і звітів по аналізу рентабельності продукції. 10. Узагальнення отриманих в дисертації положень та доведення основних наукових висновків до конкретних підприємств дозволить підвищити обґрунтованість управлінських рішень щодо прогнозування показників розвитку виробництва за рахунок застосування відповідних методів та моделей управління витратами в поєднанні з результатами діяльності. | 