Дисертація є самостійною працею, в якій розв'язане важливе наукове завдання – поглиблено теоретико-методологічні засади обгрунтування шляхів підвищення еколого-економічної ефективності поводження з ТПВ на основі удосконалення економічного механізму, подальшого розвитку відповідного науково-методичного інструментарію і нормативно-правової бази. Сформульовані в дисертації наукові положення мають суттєве значення для подальшого розвитку методологічних основ у сфері поводження з ТПВ, а також для сприяння до зменшення забруднення навколишнього природного середовища України. За результатами дослідження можуть бути зроблені наступні висновки. 1. В сфері поводження з ТПВ в Україні діюча нормативна-правова база не задовольняє сучасним вимогам, не відповідають світовим стандартам методи і технології, які використовуються. Потужності з розміщення поточного утворення ТПВ на існуючих полігонах значною мірою вичерпали свій ресурс, а самі сміттєзвалища стали фактором значного забруднення довкілля, затримується вирішення питань щодо виділення земельних ділянок під будівництво нових полігонів ТПВ. Переважна більшість з полігонів не відповідають нормам екологічної безпеки та перевантажені. Дедалі більше стали з'являтися стихійні, несанкціоновані сміттєзвалища у лісосмугах, у приміських та незайнятих міських територіях. Поряд з екологічними проблемами щодо забруднення довкілля, актуальності в останні роки набули питання недостатнього використання ТПВ як джерела вторинної сировини та в енергетичних цілях. 2. Фактори впливу ТПВ на довкілля залежать від методів та технологій, які використовуються в сфері поводження з ними. Основним фактором впливу ТПВ на довкілля в Україні є їх розміщення на сміттєзвалищах, що спричиняє забруднення земельних, водних ресурсів, атмосферного повітря, а також впливає на рослинний і тваринний світ, здоров’я людини. 3. Узагальнення факторів впливу ТПВ на довкілля дозволило розвинути методологічні підходи до вдосконалення сфери поводження з відходами в Україні, зокрема, з ТПВ, що базуються на визначенні комплексу оцінок використання ресурсного потенціалу, впровадженні ринкових відносин у зазначену сферу та запровадженні єдиних проектних підходів до вибору та обгрунтування методів поводження з ТПВ в Україні. 4. Науково-методичне обгрунтування оцінки еколого-економічної ефективності об'єктів поводження з ТПВ здійснено шляхом порівняння методу захоронення ТПВ із альтернативними підходами до поводження з ними. Врахування специфіки ТПВ, методів та технологічних принципів поводження з ними під час розроблення техніко-економічного обгрунтування будівництва об'єктів поводження з ТПВ дозволяє виконувати більш якісну оцінку їх еколого-економічної ефективності. 5. В рамках розробки концептуальних положень щодо зменшення рівня забруднення довкілля розроблено відповідну термінологічну базу, яка враховує специфіку ТПВ і відповідає положенням базового Закону України “Про відходи”. 6. На основі розроблених концептуальних положень та узагальнення нормативно-правової бази виявлено правові перешкоди у побудові ефективної системи поводження з ТПВ. Так, правові норми Закону України “Про відходи” не забезпечують побудови ефективної системи поводження з ними, оскільки ТПВ є найбільш соціально значимою і проблемно-відокремленою частиною відходів, що за складом об’єктів поводження і особливостями регулювання суттєво відрізняються від поводження з іншими відходами. Такий підхід дозволив визначити першочергові заходи нормативно-правового забезпечення сфери поводження з ТПВ, зокрема, обгрунтувати необхідність розроблення проекту Закону України “Про побутові відходи”. 7. Важливою складовою економічного механізму в сфері поводження з ТПВ є оцінка збитків від негативних впливів на навколишнє природне середовище. Запропоновано застосування у цій сфері двох збалансованих комплексів заходів: обмежуючого та стимулюючого характеру, і посилення застосування принципу “забруднювач платить”. Обгрунтовано необхідність введення в тарифи інвестиційної складової на розвиток галузі. Врахування специфіки ТПВ під час розробки “бізнес-планів” в проектах будівництва майбутніх об'єктів поводження з ТПВ гарантуватимуть точність оцінок економічної ефективності, а застосування процедур дисконтування дозволяє наблизити розрахунок грошових потоків до теперішнього часу. 8. Пропозиції та рекомендації щодо напрямів і шляхів поліпшення поводження з ТПВ виходять з розрахунку першочергової потреби в об'єктах поводження з ТПВ в Україні. Економічний механізм фінансування передових технологій у поводженні з ТПВ полягає у включенні інвестиційної складової в тарифи на послуги з санітарної очистки. Це створить внутрішню базу фінансування, але неминучим стане зростання тарифів. На прикладі міста Хмельницького розраховано зміну тарифу на послуги з санітарної очистки при включенні в нього інвестиційної складової на будівництво сміттєпереробного комплексу. В результаті отримано, що тариф зросте і призведе до збільшення плати на послуги з санітарної очистки у споживчій корзині мешканців м. Хмельницького з 0,8 грн./особу в місяць до 2,5 грн./особу в місяць. Однак, цей показник знаходиться в рамках 1% середньомісячного доходу громадянина України, що відповідає світовим тенденціям. Впроваджувати нові тарифи необхідно поступово, здійснюючи соціальний захист населення, перекладаючи частку вартості на тарифи для підприємств, передбачаючи в місцевих бюджетах відшкодування різниці в тарифах тощо. 9. Забезпечення сталого функціонування сфери поводження з ТПВ сприятиме зменшенню забруднення навколишнього природного середовища, підвищення ресурсного потенціалу країни від використання відсортованої частки ТПВ, ефективного використання територій, природних ресурсів, поліпшення санітарно-епідеміологічного стану тощо. Крім того це пов'язано з задоволенням конституційного права громадян щодо безпечного довкілля та забезпечення раціонального використання природних ресурсів, а також виконанням Україною ряду міжнародних зобов’язань з охорони навколишнього природного середовища. | 