Анотація до роботи:

Тимошевський В.В. Економіко-екологічні аспекти раціонального використання сільськогосподарських угідь в степовій зоні України – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 – економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. – Національний аграрний університет, Київ, 2008.

Досліджується необхідність створення умов для раціонального використання сільськогосподарських угідь в агроформуваннях степової зони України. Аналізується стан економічного розвитку сільськогосподарських підприємств та умови використання сільськогосподарських угідь, з'ясовуються причини розвитку негативних явищ у сільськогосподарському виробництві, досліджуються можливі шляхи підвищення економічної доцільності й екологічно безпечного використання сільськогосподарських угідь, розглядається роль держави у забезпеченні раціонального використання сільськогосподарських угідь. Обгрунтовуєтья необхідність розробки проектів організації раціонального використання сільсько-господарських угідь з комплексним економіко-екологічним обґрунтуванням усіх складових проекту.

1. Економічна криза зумовила негативні тенденції розвитку сільського господарства: спад виробництва сільськогосподарської продукції, загострення екологічної ситуації при використанні сільськогосподарських угідь, відсутність значних капіталовкладень у розвиток галузі тощо. Порушено оптимальне співвідношення структури земельних угідь, постійно погіршується баланс гумусу в ґрунтах, поширились ерозійні явища тощо. Тому з метою покращення економіко-екологічної ситуації слід запровадити грунтоохоронну систему землеробства, створити на рівні держави економічні та правові умови для стимулювання раціонального використання земель.

2. Степова зона України у своєму складі налічує 19173,2 тис. га сільськогосподарських угідь (45,9% від загальнодержавної площі). Саме тут зосереджено 47,6% посівних площ сільськогосподарських культур та 48,9% зернових загальної площі у державі. Донецька область, яка є об’єктом дослідження, входить до Степової зони України. Незважаючи на те, що в області велику питому вагу займає промисловість, вона залишається значним виробником продукції сільського господарства (5,6% від загального обсягу її виробництва у країні). У той же час природні умови, наявність розвиненої промисловості, трудових ресурсів створюють сприятливі умови для економічного зростання галузі сільського господарства регіону, його інвестування.

3. У Донецькій області за часи реформування аграрного сектора економіки значно скоротилися обсяги виробництва сільськогосподарської продукції: з 5213,0 млн. грн. у 1990 р. до 3722,1 млн. грн. у 2005 р. Особливо постраждала галузь тваринництва – різко скоротилося поголів’я худоби (великої рогатої худоби - з 1066 тис. голів до 234,1 тис. голів, свиней - з 978,3 тис. голів до 108,8 тис. голів) і знизилася її продуктивність. Рослинництво постраждало менше, але і для цієї галузі характерними є зменшення урожайності сільськогосподарських культур і валових зборів.

4. Досягнення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва з мінімальною екологічною шкодою для навколишнього середовища має базуватися на комплексному підході до використання сільськогосподарських угідь, зокрема ріллі. Значну питому вагу серед орних земель досліджуваного регіону займають землі з незадовільними властивостями, зокрема змиті землі по області займають 101,05 тис. га, із них слабозмиті – 69,75 тис. га, середньозмиті – 25,04 тис. га, сильнозмиті – 6,26 тис. га., у сільськогосподарський оббіг залучені потенційно водноерозійні та дефляційно небезпечні землі. Це призводить до зниження урожай-ності сільськогосподарських культур, втрати родючості ґрунтів тощо. Використання таких земель потребує проведення землеустрою сільськогосподарських підприємств на агроландшафтній основі, більш широкого впровадження контурно-меліоратив-ного землеробства.

5. Для зменшення екологічної шкоди навколишньому середовищу потрібно: удосконалити структуру земельного фонду, зокрема сільськогосподарських угідь, звести до мінімуму ерозійні процеси, що останнім часом набувають все більшого розвитку, забезпечити відновлення та покращення фізичного, хімічного, біологічного стану ґрунтів і т.ін. Необхідно також удосконалити законодавчу базу, узгодивши її з вимогами екологічно збалансованого ведення сільського господарства, збереження родючості ґрунтів, покращання агроландшафту, економічного стимулювання землевласників і землекористувачів за раціональне використання й охорону земель.

6. З метою організації раціонального використання і охорони сільського-подарських угідь, у досліджуваному регіоні рекомендується 204,7 тис. га. малопродуктивних і деградованих орних земель, використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним, вивести з інтенсивного обробітку і змінити їх функціональне використання шляхом переведення у сіножаті, пасовища та під суцільне заліснення.

7. Оцінку проектних рішень щодо організації раціонального використання сільськогосподарських угідь та облаштування їх території в агроформуваннях слід здійснювати комплексно з урахуванням соціальних, економічних та екологічних чинників. У запропонованій нами економіко-математичній моделі задачі в умовах контурно-меліоративної організації території, де структура та розміщення посівів сільськогосподарських культур диференціюються за еколого-технологічними групами орних земель, ураховується взаємовплив екологічних та економічних факторів на кінцеві результати діяльності сільськогосподарського підприємства. При цьому враховується не тільки виробничий ефект (урожай, витрати праці й засобів виробництва), а й екологічний (відвернутий змив ґрунту, накопичення гумусу, фіксація біологічного азоту з атмосфери тощо), що дає можливість комплексно оцінити проектні рішення щодо раціонального використання й охорони земель.

8. Розрахунки, проведені за цією методикою на прикладі філії "Донбас" агрофірми "Шахтар" Слов'янського району Донецької області, показали, що виробництво валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь зросте на 12,3%, виробництво товарної продукції – на 13,3%. Покращаться показники виробництва молока та приросту живої маси великої рогатої худоби відповідно на 15,8% та 5,2%. На 16,7% з розрахунку на 100 га ріллі збільшиться приріст живої маси свиней. При дотриманні закладених у задачу умов господарство отримуватиме максимум прибутку - 3593,74 тис. грн., при рівні рентабельності виробництва 36,7%.

9. Економічні показники визначені в тісному узгодженні з екологічними аспектами ведення сільськогосподарського виробництва. При пошуку оптимального рішення враховані показники ерозійної небезпеки структури посівних площ. За розрахунками на перспективу коефіцієнт водноерозійної небезпеки зменшиться з 0,55 до 0,49, а коефіцієнт вітроерозійної небезпеки – з 0,67 до 0,63. Даний коефіцієнт свідчить про збільшення протиерозійної ефективності передбаченої на перспективу структури посівних площ.

10. Диференціація посівних площ сільськогосподарських культур за еколого-технологічними групами ріллі і запровадження комплексу протиерозійних заходів дозволить зменшити змив ґрунту: у польовій сівозміні, розташованій на ґрунтах І еколого-технологічної групи, він складатиме 3,72 т/га; у польовій сівозміні на ґрунтах ІІ еколого-технологічної групи - 4,58; у ґрунтозахисній сівозміні на ґрунтах ІІІ еколого-технологічної групи – 2,62; на ділянках, розміщених поза сівозміною, – 0,61 т/га. У середньому по господарству змив ґрунту з розрахунку на 1 га ріллі зменшиться на 8,66 т і становитиме 3,97 т. При цьому економіко-екологічний ефект з розрахунку на 1 га складе 303,1 грн., а з усієї площі орних земель - 915628,7 грн. Це забезпечить компенсацію втрат продукції з території, зайнятої водорегулюючими та полезахисними лісосмугами, польовими шляхами й іншими елементами контурно-меліоративної організації території.

11. За результатами оптимального рішення задачі 10% (359,37 тис. грн.) прибутку щорічно перерозподілятиметься між сільськогосподарськими культурами, залежно від їх ґрунтозахисних властивостей і спрямовуватиметься на відтворення родючості ґрунту, втраченої в результаті ерозійних процесів. Для відтворення родючості ґрунту під основними сільськогосподарськими культурами, розміщених на різних еколого-технологічних групах ріллі, необхідно витратити 297,53 тис. грн. (83% від виділених коштів). Решта коштів (61,84 тис. грн.) використовуватиметься для інших заходів з охорони та відтворення родючості ґрунтів.

Публікації автора:

У фахових виданнях:

1. Статівка І.М., Тимошевський В.В. Задачі землевпорядкування на сучасному етапі земельної реформи в Україні // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва.- 2003. - №6.- С. 87-90 (у сумісній роботі автору належить аналіз літератури, розкриття проблеми використання і охорони земель в Україні, написання статті).

2. Тимошевський В.В. Еколого-економічні проблеми використання сільськогосподарських угідь в агроформуваннях Донецької області // Науковий вісник Національного аграрного університету. - К., 2006. - № 104.- С. 245-249.

3. Тимошевський В.В. Економіко-екологічні наслідки розвитку ерозійних процесів // Вісник ХНТУСГ: Економічні науки. - Харків, 2007. - №50. - С.331-334.

4. Тимошевський В.В. Економіко-екологічні умови використання сільськогосподарських угідь Донецької області // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва.– 2007. - №2.- С. 254-259.

5. Тимошевський В.В., Лозовий О.Т., Бідило М.І. Економіко-екологічне обґрунтування контурно-меліоративної організації території агроформувань // Вісник ХНТУСГ: Економічні науки. - Харків, 2007.- № 51. - С. 257-264 (у сумісній роботі автору належить проведення досліджень та обґрунтування необхідності комплексної оцінки діяльності сільськогосподарського підприємства з повним урахуванням економічних та екологічних факторів).

Інші публікації:

6. Тимошевський В.В. Землеустрій в системі земельних відносин та його роль у забезпеченні переходу на модель сталого землекористування // Землевпорядна освіта, наука та виробництво: сьогодення та перспективи очима молодих вчених: Мат-ли міжнар. наук.-практ. конф. присвяч. 10-річчю створення кафедри землевпорядного проектування, 25 лют. 2003 р.- К.: ТОВ “ЦЗРУ”, 2003. – С. 78-85.

7. Тимошевський В.В. Стан використання земель Донецької області та напрямки його екологізації // Управління земельними ресурсами в контексті сталого розвитку. – К.: НВФ “Українські технології”, 2005. – С. 211-213.

8. Тимошевський В.В. Завдання землеустрою щодо раціонального використання та охорони земель Донбасу // Екологічні проблеми сталого розвитку агросфери в умовах реформування земельних відносин та шляхи раціонального використання і охорони земель: Мат-ли міжнар. наук. конф. студентів та аспірантів, 4-7 жовтня 2005 р. - Харків, 2005. – С. 166-167.

9. Тимошевський В.В. Необхідність розробки проектів землеустрою щодо організації території новостворених агроформувань // Екологізація сталого розвитку агросфери, культурний грунтогенез і ноосферна перспектива інформаційного суспільства: Матеріали міжнар. наук. конф. студентів, аспірантів і молодих учених до 190-річчя ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. – Харків, 2006. – С.180.

10. Тимошевський В.В., Бідило М.І. Економіко-екологічне обґрунтування контурно-меліоративної організації території агроформувань // Ринкова трансфор-мація економіки: стан, проблеми, перспективи: Форум молодих вчених.– Харків: ХНТУСГ, 2007. – С. 313-315 (у сумісній роботі автору належить проведення досліджень, висвітлення необхідності ув’язки структури посівів сільсько-господарських культур з ґрунтово-рельєфною характеристикою господарства, написання статті).

11. Тимошевский В.В., Бидыло М.И. Экономико-экологическое обоснование проекта организации территории сельськохозяйственного предприятия // Проблемы сельськохозяйственного производства на современном этапе и пути их решения: XI междунар. науч.-производ. конф. – Белгород: БГСХА, 2007. - С. 290 (у сумісній роботі автору належить наукове обґрунтування необхідності комплексного економіко-екологічного підходу щодо оцінки проектів організації території агроформування, написання статті).