1. Сільськогосподарське виробництво як галузь економіки має свої специфічні риси, які слід враховувати при побудові економіко-математичних моделей: залежність виробництва від природно-кліматичних умов, наявність біологічних обмежень, низький рівень еластичності попиту на сільськогосподарську продукцію, зменшення частки витрат споживачів на цю продукцію при зростанні їх доходів, тісний зв'язок економічних та соціальних аспектів сільськогосподарського виробництва, сезонність виробництва, його багатогалузевість. 2. Особливості відтворення в сільському господарстві зумовлено тим, що порівняно з іншими галузями вирішальне значення тут має відтворення природно-біологічної системи - землі, рослин і тварин. Отже, у цій сфері суспільно-виробничих відносин найбільш важливим є забезпечення єдності техніки, біології, економіки й екології. 3. Основні виробничі засоби є частиною виробничого (інвестованого) капіталу. Строк їх функціонування визначається термінами та інтенсивністю експлуатації обладнання, будівель, споруд тощо. Процес відтворення має два напрями: відтворення за вартісними параметрами та фізичне оновлення виробничих засобів. Процес відтворення основних виробничих засобів за вартістю завжди супроводжується процесом відтворення в натурально-речовій формі, що має дві фази: формування (або відновлення) та знос. 4. Одна з критичних проблем сучасного сільського господарства України - якість і кількість одного з найважливіших основних засобів - землі. Практично в усіх землеробних регіонах України відбуваються деградація земель сільськогосподарського призначення, хімічне забруднення ґрунтів, водоймищ, навколишнього середовища в цілому та порушення в ньому екологічної рівноваги. У зв'язку з незадовільним екологічним станом пропонуємо виділити в економічному механізмі відтворення екологічне страхування та амортизацію з урахуванням впливу забруднення на прискорений знос основних засобів. 5. Дослідження коливальності та варіації показників сільськогосподарського виробництва, проведене на базі статистичних даних по Запорізькій області, показало, що коефіцієнт варіації врожайності зернових культур змінюється від 15,7% (Камянка-Дніпровський район) до 32,4% (Куйбишевський район), а в середньому по Запорізькій області становить 24%, що вказує на значну нестабільність урожаю за часом. Аналіз варіації продуктивності тваринництва по районах області, проведений на підставі статистичних даних по середньому надою молока від однієї корови показав, що в середньому по області коливальність продуктивності тваринництва майже вдвічі менша (12,8%) за коливальність урожайності, що свідчить про деяку компенсацію впливу ймовірнісних факторів цілеспрямованими діями людини. 6. Коливання показників сільськогосподарського виробництва, що зумовлено впливом випадкових факторів, вимагають стохастичної постановки економіко-математичних задач оптимізації процесів відтворення у сільськогосподарському виробництві, реалізація яких дозволила б отримати оптимальне рішення, що відповідає характеру зміни випадкових величин – параметрів моделі. Щодо об’єкта моделювання, то у зв’язку з переходом до ринкових умов та зростанням конкуренції, він поступово пересувається від адміністративних одиниць (областей, районів) до окремих господарств, оскільки у результатах оптимізації сільського господарства зацікавлені насамперед господарства-виробники. Однак ця умова вимагає відповідно збору та обробки статистичних даних на рівні окремого сільськогосподарського підприємства, чого зараз практично немає. 7. Запропоновано послідовність перетворень типів обмежень стохастичної задачі та послідовність розв’язання оптимізаційної задачі. Спочатку розв’язують детерміновану М-задачу з параметрами – математичними очікуваннями. Результати її розв’язання є оптимістичними та служать базою для встановлення рівнів порогових імовірностей. Далі виникає Р-задача, в якій параметрами є випадкові величини, а обмеження повинні виконуватись не нижче за заданий рівень. За допомогою спеціальних перетворень Р-задача зводиться до свого детермінованого аналога, який у свою чергу є задачею нелінійного програмування з сепарабельними функціями, що розв’язується на максимум цільової функції методом частково-лінійної апроксимації. 8. Розроблено економіко-математичні моделі М-задачі та Р-задачі. Виконано розрахунки для конкретного сільськогосподарського підприємства – ТОВ “Нова Хортиця”. Виявлено, що дисперсії випадкових величин, які входять до моделі, є тими величинами, які визначають доцільність використання методів стохастичного програмування. За умов істотного впливу дисперсій на оптимальний план їх треба враховувати, якщо їх вплив неістотний – можна використовувати звичайне лінійне програмування. 9. Переваги стохастичної моделі.
У стохастичній моделі враховано дисперсії випадкових величин, які об’єктивно склалися під впливом випадкових факторів сільськогосподарського виробництва. Це призводить до того, що критерієм вибору галузей виробництва поруч з ефективністю (прибутковістю) є дисперсія її показників як числова характеристика їх стабільності. Тому за результатами розв’язку задачі галузі, які мають меншу дисперсію та невелику варіацію “посунули” галузі нестабільні, із значною варіацію параметрів. За оптимальним розв’язком стохастичної задачі визначено обсяги збільшення витрат ресурсів та розміри зменшення виробництва продукції за видами з урахуванням ймовірнісних характеристик параметрів. Можливість маневрування резервами (вирівнюючими страховими запасами) та понадплановою продукцією забезпечується шляхом задання рівнів порогових ймовірностей. Комбінації оптимальних рішень з різними рівнями порогових ймовірностей створюють набір варіантів, які керівник підприємства використовує для кінцевого вибору. Модель реалізовано за допомогою типових прикладних програм засобами Excel, що робить її придатною для практичного застосування. 10. Стохастична постановка задачі призводить до деякої втрати ефекту порівняно з детермінованою, однак вона реалістичніша за детерміновану, яка здебільшого відображає або оптимістичні, або песимістичні прогнози без урахування ступеня ймовірності стохастичних факторів виробництва. Таким чином, економіко-математична модель оптимізації галузевої структури виробництва (процесів відтворення), побудована на базі поетапної задачі стохастичного програмування з імовірнісними обмеженнями, є більш адекватною конкретним виробничим умовам та відображає особливості виробництва, пов’язані з коливанням випадкових величин. |
