У дисертаційній роботі за результатами теоретичних узагальнень і експериментальних досліджень розроблено новий підхід до екотоксикологічної оцінки мінеральних добрив за показниками поведінки в агроекосистемі одного з потенційно небезпечних хімічних елементів – миш’яку. 1. Система екотоксикологічної оцінки миш'яку в компонентах агроекосистеми повинна включати: оцінку небезпечності забруднення миш’яком верхніх шарів ґрунту (за перевищенням фонового вмісту, за показником часу досягнення критичної концентрації); оцінку за показниками горизонтальної та вертикальної міграції (за коефіцієнтом концентрації в різних шарах основних типів ґрунтів, за швидкістю міграції у ґрунтовому профілі та прогнозом надходження миш'яку у водні об’єкти); оцінку за показниками впливу на біоту. 2. Обстеження різних типів ґрунтів України показало, що фоновий вміст валового миш’яку у верхніх шарах коливається в межах 0,98 - 5,40 мг/кг, рухомого– в межах 0,25-1,14 мг/кг. Найбільш високим вмістом валового миш’яку характеризуються ґрунти чорноземного типу (4,1-5,4 мг As /кг), у ґрунтах з підзолистим типом ґрунтоутворення вміст миш'яку знаходиться на рівні 2,2-2,7мг/кг, але їм притаманний більш високий вміст рухомих його сполук. 3. Встановлено, що тривале застосування мінеральних добрив призводить до збільшення вмісту валового миш'яку у верхніх шарах ґрунтів у 1,1-5,5 рази. Найбільш активно процеси акумуляції відбуваються у ґрунтах чорноземного типу зони Лісостепу та темно-каштанових ґрунтах зони Степу. 4. Доведено, що під впливом мінеральних добрив відбувається активізація процесів радіальної міграції миш’яку за профілем різних типів ґрунтів України. У ґрунтах підзолистого типу спостерігалося збільшення вмісту миш'яку в елювіальних горизонтах в 1,3-1,8 рази; у чорноземних ґрунтах - у гумусових горизонтах в 1,1-5,5 рази. Найбільш істотно мінеральні добрива збільшили вміст миш’яку у профілі каштанових ґрунтів – у 5,5 – 11,7 рази. 5.Встановлено, що зрошення підсилює активність радіальної міграції миш’яку переважно у рухомих формах. В умовах темно-каштанових ґрунтів виявлено, що застосування мінеральних добрив на фоні зрошення призвело до підвищення кількості валових форм миш’яку в 1,5 – 3,8, а рухомих - у 2 – 18 рази порівняно з контролем. 6. Експериментально доведено, що активність транслокації миш’яку у сільськогосподарські рослини залежить як від їх фізіологічних особливостей, так і від застосування добрив. Найбільша кількість елементу концентрується у кореневій системі рослин, найменша - у генеративних органах (зерні). Серед культур, що вивчалися, високою здатністю до накопичення миш’яку характеризувався ріпак, низькою – соя, пшениця займала проміжне місце. Мінеральні добрива активізують перехід миш’яку з ґрунту у рослини, під їх впливом у вегетативних та генеративних органах пшениці ярої вміст миш’яку збільшився на 71-143%, ріпаку ярого – на 250-369%, сої – на 57-130% порівняно з контролем. Коефіцієнт біологічного поглинання миш'яку сільськогосподарськими культурами під впливом добрив підвищився від 0,01 до 0,94. 7. За реакцією найбільш чутливих відносно миш’яку біологічних тестів (активність процесів нітрифікації, проростання крес-салату, редису червоного з білим кінчиком) експериментально встановлено, що небезпечною для ґрунтової системи можна вважати концентрацію, яка перевищує 5 мг As /кг. 8. Прогноз екологічного ризику забруднення ґрунту миш’яком при застосуванні фосфоритів в якості добрив показав, що допустимий його вміст для фосфоритів з вмістом Р2О5> 25 % не повинен перевищувати 3,0 - 3,4 % As; з вмістом 25 % >Р2О5> 16 % - 1,9 - 2,3 As; з вмістом 16 % >Р2О5> 8 % - 0,9 - 1,5 % As. |