Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 14.03.05 - фармакологія. - Одеський державний медичний університет МОЗ України, Одеса, 2005.
Дисертація присвячена порівняльномудослідженню процесів надходження, розподілу й виведення 3Н-аміксину і його метаболітів з організму експериментальних тварин при різних способах його введення. Показано, що в організмі щурів і мишей з калом виділяється тільки вихідна сполука, тобто аміксин піддається незначній біотрансформації. Абсолютна біологічна доступність аміксину при його пероральному введенні складає близько 70 %, пресистемна елімінація аміксину складає 21 % введеної дози. Для печінки (при пероральному введенні аміксину) і легеневої тканини (при внутрішньовенному введенні) мишей спостерігається ефект первинного проходження через органи. Обґрунтовано переваги нового інтегрального методу позамодельного аналізу процесів масопереносу ксенобіотика в системі "кров-тканина", заснованого на формальному апараті фазової фармакокінетики для аналізу неповних кінетичних кривих. Розроблена комбінована математична модель, яка дозволила показати, що приблизно 98 % аміксину, що надходить в тканину селезінки елімінує у плазму крові, а 1-2 % необоротно зв'язується з тканиною. Для процесів виведення аміксину з організму щурів при його одноразовому пероральному введенні характерна перевага процесів елімінації загального радіоактивного матеріалу з калом (69 % введеної дози за 5 діб) над ренальною екскрецією (10 %). Характерною рисою процесів елімініції аміксину з організму мишей при одноразовому внутрішньовенному і пероральному його введенні є рівна ефективність виділення загальної радіоактивності із сечею і калом та повільна швидкість елімінації.
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та експериментальне вирішення важливої наукової задачі сучасної фармакології - вивчення процесів надходження, розподілу і елімініції нового перорального індуктора інтерферону аміксину в залежності від способу введення лікарської сполуки.
На підставі розроблених методів кількісного визначення і ідентифікації структури аміксину і його метаболітів показано, що в організмі щурів і мишей аміксин піддається незначній біотрансформації з утворенням водорозчинних мінорних метаболітів. Через гепато-портальну систему даних видів експериментальних тварин виділяється тільки вихідна сполука (97 %), у сечі виявлено 2 метаболіти, у кількісному відношенні складових приблизно від вмісту аміксину.
Особливістю фармакокінетики аміксину при внутрішньовенному і пероральному способах його введення є висока швидкість надходження у внутрішнє середовище організму і повільний процес його елімінації. Абсолютна біологічна доступність аміксину при його пероральному введенні складає близько 70%, що зв'язано з пресистемною елімінацією (21 %) препарату з гепато-портальної системи. Для печінки (при пероральному введенні аміксину) і легеневої тканини (при внутрішньовенному введенні) мишей спостерігається ефект первинного проходження через органи.
Застосування розробленого нового інтегрального методу позамодельного аналізу процесів масопереносу ксенобіотика в системі "кров - тканина" для оцінки кінетичних кривих з відсутністю виражених фаз розподілу й елімінації дозволило визначити комплексні константи масопереносу між кров'ю й органами і показати, що нирки, скелетні м'язи, головний мозок і серцевий м'яз функціонують як "відсіки повільного обміну", незалежно від способу введення препарату.
У селезінці протягом досліджуваного інтервалу (24 год) спостерігається зростання загального радіоактивного матеріалу. Комбінована математична модель, яка розроблена, (позамодельний та компартментальній аналіз), дозволила показати, що приблизно 98 % аміксину, що надходить в тканину селезінки, елімінує назад у плазму крові, а 1-2 % необоротно зв'язується з тканиною.
Процесам виведення аміксину з організму щурів при його одноразовому пероральному введенні притаманні переваги процесів елімінації загального радіоактивного матеріалу з калом (двохфазний процес, у який залучено 69 % введеної дози за 5 діб) над ренальною екскрецією (10 %). Характерною рисою процесу елімінації аміксину і його метаболітів із сечею є повільна швидкість протікання процесу, що обумовлює його стаціонарний рівень.
Для процесів виведення аміксину з організму мишей при одноразовому внутрішньовенному і пероральному його введенні є рівна ефективність виділення загальної радіоактивності із сечею і калом і повільна швидкість елімінації - при пероральному введенні при нескінченій експозиції із сечею і з калом дані параметри складали - 73 %, при внутрішньовенному – 68 %.
Публікації автора:
Карпинчик В.А., Мальцев Г.В, Сумрий С.К. Разработка и оптимизация методов извлечения амиксина из биологических субстратов // Химико – фармацевтический журнал. – 2002. – Т. З6, № 8. - С. 46-49. (Внесок дисертанта: проведення експериментальних досліджень, аналіз і інтерпретація результатів, оформлення статті).
Сумрий С.К., Жук О.В., Карпинчик В.А. Фармакокинетика тилорона в организме мышей при его внутривенном и пероральном способе введения // Ліки України. – 2003. - №6. – С. 27-29. (Внесок дисертанта: оформлення статті, проведення експериментальних досліджень, та їх часткова інтерпретація.).
Жук О.В., Зіньковський В.Г., Сумрій С.К. Визначення процесів необоротного зв’язування 3Н-аміксину в органах і тканинах мишей // Досягнення біології та медицини. - 2004. - №1(3). - С. 80-84. (Внесок дисертанта: проведення експериментальних досліджень, статистична обробка результатів та їх часткова інтерпретація, оформлення статті).
Оцінка повноти всмоктування 3Н-аміксину з шлунково-кишкового тракту мишей і процесу пресистемної елімінації на підставі позамодельного фазового аналізу / О.В. Жук, В.Г. Зіньковський, С.К. Сумрій, И.Ю. Борисюк // Одеський медичний журнал. - 2004. - №5. - С. 7-11. (Внесок дисертанта: проведення експериментальних досліджень, статистична обробка результатів, оформлення статті).
Жук О.В., Сумрій С.К. Кінетика виведення 3Н-аміксину та його метаболітів з організму мишей // Досягнення біології та медицини. - 2005. - №1(5). - С. 53 - 54. (Внесок дисертанта: проведення експериментальних досліджень, статистична обробка результатів та їх часткова інтерпретація).
Zhuk O.V., Maltsev G.V., Sumriy S.K. The synthesis and pharmacokinetics of 3H-amixin, a low molecular weight synthetic interferon inductor, in experimental
animals // Abstracts from the XVIIth International Symposium on Medical Chemistry. - Barcelona, 2002. - Р. 549. (Внесок дисертанта: проведення експериментальних досліджень та їх часткова інтерпретація, підготовка матеріалу до друку)
Сумрий С.К. Процессы распределения 3Н-амиксина в организме мышей при его внутривенном и пероральном введении // Тезисы Международной конференции “Імунотропні препарати в клінічній практиці”. - Київ, 2004. - С. 53.
