Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.02.02 – годівля тварин і технологія кормів. – Білоцерківський державний аграрний університет, 2006 рік.
Дисертація присвячена вивченню вмісту селену в кормах раціонів великої рогатої худоби зони Лісостепу і Полісся України та визначенню оптимальних доз селену для сухостійних і лактуючих корів, бугаїв-плідників, телят, ремонтних телиць різного віку і відгодівельного молодняку молочної худоби, ефективності застосування різних джерел селену і способів поповнення його дефіциту в раціонах молочної худоби, пошуку безпечних способів згодовування селену.
Отримані результати досліджень дали змогу рекомендувати фахівцям тваринництва для визначення рівня забезпеченості молочної худоби селеном в умовах Лісостепу і Полісся користуватися даними вмісту його в кормах, реалізувати балансування раціонів великої рогатої худоби в умовах даної зони України за селеном, користуватися розробленими раціональними і безпечними способами поповнення його нестачі.
Теоретично і експериментально обґрунтовано дози селену для худоби молочного напрямку продуктивності залежно від статевовікової групи, фізіологічного стану і рівня продуктивності; вивчено вміст селену в кормах раціонів молочної худоби зони Лісостепу і Полісся України; досліджено доступність для організму селену з неорганічних і органічних сполук; запропоновано раціональні і безпечні способи поповнення дефіциту селену в раціонах молочної худоби.
Вміст селену в кормах коливається залежно від регіональних особливостей. Зокрема, в зоні Лісостепу і Полісся України корми раціонів молочної худоби містять його недостатньо для задоволення потреб тварин: в 49 % досліджених кормів рівень селену не перевищує 0,060 мг/кг сухої речовини, що може спричиняти зменшення продуктивності, погіршення відтворної здатності та виникнення цілого ряду хвороб, у тому числі білом’язової хвороби телят.
Балансування раціонів сухостійних корів за селеном згідно з розробленими дозами (0,2–0,8 мг/кг сухої речовини) покращує пологові показники тварин (отелення і відділення плаценти протікає без сторонньої допомоги, знижується кількість ендометритів і маститів), зменшує втрати живої маси корів у перші 100 днів після отелення порівняно з контролем на 8,7–14,3% та підвищує середньодобові удої на 0,99–1,79 кг, або 5,9–9,4%, збільшує живу масу телят при народженні на 5,9–9,4 % і подальшу інтенсивність їх росту, а також скорочує сервіс-період на 6–9 днів та індекс осіменіння корів – на 23,0–34,8%. За комплексною оцінкою, оптимальною дозою селену для сухостійних корів є 0,6 мг/кг сухої речовини раціону.
Доведення рівня селену в раціоні високопродуктивних лактуючих корів до 0,2–0,4 мг/кг СР сприяє підвищенню їх середньодобових удоїв на 6,2–8,6%, вмісту в молоці – жиру (на 0,02–0,04%), заліза, кобальту марганцю, міді, цинку і селену та зменшенню втрат живої маси корів за перші 100 днів лактації до 2,6–2,8 проти 5,4% в контролі, тривалості сервіс-періоду (на 17–20 днів) і індексу осіменіння (на 0,42–0,48) та витрат кормів на молоко (на 5,6–7,8%). Оптимальна доза селену для лактуючих корів – 0,3 мг/кг сухої речовини раціону.
На раціонах, збалансованих за селеном у відповідності з розробленими дозами, середньодобові прирости живої маси ремонтних телиць підвищуються у середньому порівняно з контролем у віці 1-6 міс – на 5,4-11,0% (Р<0,05–0,01), 6–12 міс – на 4,6–9,6% (Р<0,05) і 12–18 міс – на 7,7–8,1% (Р<0,05) за одночасного зменшення на 5,1–9,3% витрат кормів на приріст. Оптимальні дози селену (мг/кг СР): для телят 1-3-міс віку – 0,6; 3–6-міс – 0,5; для ремонтних телиць 6–12-міс віку – 0,4; 12–18 міс – 0,3.
Введення селену в раціон бугаїв-плідників покращує кількісні та якісні показники їх сперми: об’єм еякуляту збільшується на 6,3–13,4% (Р<0,05), концентрація сперміїв – на 6,1–11,2% (Р<0,05–0,01), загальна кількість сперміїв в еякуляті – на 12,8–26,3% (Р<0,01–0,001), активність сперміїв – на 7,9–14,2%, вміст у спермі селену збільшується в 1,5–2,5 раза, а вітаміну Е – на 12,5–43,4% (Р<0,001). Найкращі результати отримані за дози селену в раціоні 0,3 мг/кг СР.
Додавання селену в дозах 0,2–0,4 мг/кг СР до раціону бичків на відгодівлі сприяє підвищенню їх середньодобових приростів живої маси на 8,3–10,3 %, маси парної туші – на 2,8–3,9 %, вмісту в туші м’якоті (на 5,7–8,1 кг), протеїну (на 0,61–0,92%) і триптофану (на 2,3–4,4%) та покращанню білково-якісного показника і величини рН м’яса.
Поповнення дефіциту селену в раціонах великої рогатої худоби зумовлює тенденцію покращення перетравності поживних речовин та поліпшує баланс мінеральних елементів (кальцій, фосфор, сірка, мідь, цинк) і обмін азоту, зокрема, зменшується екскреція його з сечею і підвищується продуктивне використання, що позитивно позначається на продуктивності тварин.
Концентрація селену в крові великої рогатої худоби у значній мірі залежить від вмісту його в раціоні: доведення рівня селену в раціоні глибокотільних і лактуючих корів до 0,2–0,8 мг/кг СР забезпечує концентрацію його в крові у межах 0,092–0,227 мкг/мл, що зумовлює оптимальний вміст елемента у молозиві (0,052–0,103 мг/л) і молоці (0,019–0,032 мг/л) корів, завдяки чому підтримується нормальний статус селену в організмі телят (концентрація в 1 мл крові, мкг): при народженні – 0,098–0,189; у віці 1 міс – 0,109–0,197; у віці 2 міс – 0,103–0,156; у віці – 4 міс – 0,090–0,112.
За тривалого згодовування ремонтному і відгодівельному молодняку та коровам і бугаям-плідникам досліджуваних доз селену (0,2–0,8 мг/кг СР раціону) вміст його у шерсті, крові, молозиві, молоці, спермі, м’язах, печінці, нирках й інших органах жодного разу не перевищував показники концентрації елемента в органах і тканинах здорової худоби, яка утримувалася в інших природно-кліматичних зонах з достатнім рівнем селену в кормах і раціонах, що свідчить про фізіологічну прийнятність розроблених доз селену.
Забезпечення великої рогатої худоби селеном підвищує вміст у крові еритроцитів і гемоглобіну (Р<0,05), загального білка (Р<0,05–0,001), у тому числі гамаглобулінів (Р<0,001), сірки (Р < 0,01-0,001), міді (Р<0,05), цинку (Р<0,05) та вітаміну Е (Р<0,05–0,001), покращує ферментативну, зокрема, каталазну і пероксидазну активність, що у сукупності помітно зміцнює антиоксидантну систему, яка запобігає вільнорадикальному переокисненню ліпідів, посилює синтетичну функцію клітин, збільшуючи доступність для організму жиророзчинних вітамінів А, Д, Е і К, та суттєво прямо або опосередковано впливає на обмін білків, особливо селенопротеїнів, жирів, вуглеводів і мінеральних елементів, що, у свою чергу, позитивно позначається на стані здоров’я, продуктивності і відтворній здатності тварин.
Тривале і безперервне введення в раціон великої рогатої худоби селену в дозах 0,2–0,8 мг/кг сухої речовини не викликає відхилень у них від фізіологічної норми таких показників рубцевого метаболізму, як рН рубцевої рідини, концентрація в ній загального і аміачного азоту, загальна кількість інфузорій. При цьому величина рН рубцевої рідини у більшості досліджень зміщувалася у лужний бік, а кількість інфузорій збільшувалася у декілька разів (Р<0,01), що, очевидно, було одним із чинників поліпшення перетравності поживних речовин, у тому числі сирої клітковини.
Серед неорганічних (селеніт і селенат натрію) і органічних (селенометіонін) джерел селену кращою біологічною доступністю і більш помітним впливом на обмін речовин і продуктивність тварин відзначається селенометіонін, за ним – селенат і селеніт: різниця у середньодобових приростах живої маси ремонтних телиць, які отримували вказані сполуки селену, і контролем становила відповідно – 13,8% (Р<0,05), 10,3% (Р<0,05) і 8,7% (Р<0,05). Проте, хоча наведені дані й засвідчують перевагу органічного джерела селену – селенометіоніну, його висока вартість порівняно з селенітом (перевищення у 3–5 разів) нівелює цей ефект.
З трьох досліджуваних способів поповнення нестачі селену в раціоні (введення селеніту натрію в комбікорм, гранули-добавки і кухонну сіль) найбільш ефективним, технологічним, контро-льованим і безпечним є збагачення селеном гранул-добавок, рецепт яких і добова даванка залежать від складу раціону.
Застосування експериментально обґрунтованих доз і способів згодовування селену у вигляді селеніту натрію великій рогатій худобі з урахуванням вмісту його в кормах і біологічної доступності із різних хімічних сполук економічно вигідне: економічний ефект у розрахунку на одну голову молодняку великої рогатої худоби складає 29,1–49,7 грн., а на корову – 197,9–326,7 грн. за вартості селенових добавок всього лише 6–10 коп./голову/рік.
Публікації автора:
1. Методичні рекомендації щодо використання селену в годівлі великої рогатої худоби і овець / Т.М. Приліпко, Л.С. Дяченко, Т.Л. Сивик, В.І. Бесулін. – Біла Церква. – 2006. – 18 с.
Дисертантка брала участь у розробці оптимальних доз селену для великої рогатої худоб, та в написанні рекомендацій.
2. Дяченко Л.С., Приліпко Т.М. Ефективність різних рівнів селену в раціоні сухостійних корів // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького. – Вип. 5. –Львів. – 2000. – С. 45–48.
Дисертантка особисто взяла участь в постановці досліду, проведенні експериментальних досліджень, їх аналізі та написанні роботи.
3. Дяченко Л.С., Приліпко Т.М. Ріст і розвиток телят при різних рівнях селену в раціоні // Збірник наукових праць Луганського державного аграрного університету. – Вип. 6 (15). – Луганськ. – 2000. – С. 123–126.
Дисертантка брала участь у постановці досліду і відборі матеріалу, дослідила вміст селену в раціоні, проаналізувала та біометрично обробила результати, брала участь у написанні статті.
4. Приліпко Т.М., Дяченко Л.С. Продуктивність телят і обмін селену при різному вмісті його в раціоні // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету: Зб. наук. праць. – Вип. 12. – Біла Церква. – 2000. – С. 112–115.
Дисертантка провела експериментальні дослідження, статистичну обробку, аналіз і опис отриманих результатів, написала статтю.
5. Приліпко Т.М., Дяченко Л.С. Вплив згодовування селену на продуктивність та фізіолого-біохімічний стан сухостійних корів // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету: Зб. наук. праць. – Вип. 14. – Біла Церква. – 2000. – С. 84–88.
Дисертантка організувала проведення досліду, брала участь у визначенні біохімічних показників, провела статистичну обробку експериментальних даних, написала статтю.
6. Дяченко Л.С., Приліпко Т.М. Перетравність і обмін речовин у телят при різних рівнях селену в раціоні // Збірник наукових праць Луганського державного аграрного університету – Вип. 7(19). – Луганськ. –2001. – С. 129–1134.
Дисертантці належить ідея проведення досліду, дослідження показників перетравності та обміну речовин, їх статистична обробка та написання статті.
7. Дьяченко Л.С., Прилипко Т.Н. Продуктивность ремонтных телок при разном уровне селена в рационе // Материалы международной научно-практической конференции “Актуальные проблемы научного обеспечения увеличения производства, повышения качества кормов и эффективного их использования” –Краснодар РФ: КГАУ, 2001. – 102–103.
Дисертантка проводила визначення продуктивних якостей тварин.
8. Дяченко Л.С., Приліпко Т.М. Вплив різних рівнів селену в раціоні сухостійних корів на життєздатність їх телят// Вісник Сумського ДАУ – Вип. 5. – Суми. – 2001. – С. 68–73.
Дисертантка провела аналіз матеріалів, здійснила їх статистичну і біометричну обробку, прийняла участь у написанні статті.
9. Приліпко Т.М. Біохімічні показники крові сухостійних корів при різному вмісті селену в раціоні // Збірник наукових праць Луганського ДАУ – Вип. 11 (23). – Луганськ. – 2001. – С. 145–148.
10. Приліпко Т.М. Вплив різних рівнів селену в раціоні на перетравність і обмін речовин у телят // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького. – Том 3 (№3) –Львів. – 2001. – С. 112–116.
11. Приліпко Т.М. Ефективність використання селену в годівлі ремонтних теличок // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Перспективи розвитку скотарства у третьому тисячолітті” – Суми: НАУ, 2001. – 140–142 с.
12. Приліпко Т.М. Нові аспекти використання селену в раціонах великої рогатої худоби // Аграрні вісті – Біла Церква, 2001. – С.13–14.
13. Приліпко Т.М. Продуктивність, перетравність і обмін речовин у ремонтних телиць при різному вмісті селену в раціоні // Збірник наукових праць Луганського ДАУ – Вип. 18 (30). – Луганськ. – 2002. – С.136–140.
14. Дяченко Л.С., Приліпко Т.М. Продуктивність та обмін речовин у корів при різних рівнях селену в раціоні //Корми і кормовиробництво. Міжвідомчий тематичний науковий збірник – Вип. 49. – Вінниця. – 2002. – С. 23– 26.
Дисертантка брала участь у плануванні, постановці і проведенні експериментальних досліджень, відборі матеріалу, опрацюванні показників та написанні статті.
15. Приліпко Т.М. Перетравність поживних речовин і обмін азоту у лактуючих корів при різному вмісті селену в раціоні // Збірник наукових праць Луганського НАУ – Вип.30(42). – Луганськ. –2003. – С.120–124.
16. Приліпко Т.М. Продуктивність і обмін речовин у телиць парувального віку за різних рівнів селену в раціоні // Збірник наукових праць Луганського НАУ – Вип. 36 (48). – Луганськ. – 2004. – С. 183–188.
17. Дяченко Л.С., Приліпко Т.М. Підвищення ефективності використання кормів бичками на відгодівлі шляхом балансування раціонів за селеном // Корми і кормовиробництво. Міжвідомчий тематичний науковий збірник. – Вип. 54. – Вінниця. – 2004. – С. 143– 149.
Дисертантка особисто провела експериментальні дослідження, здійснювала відбір дослідного матеріалу, в якому визначала вміст селену, провела статистичну обробку даних і прийняла участі у написанні статті.
18. Приліпко Т.М. Вплив різних джерел селену в раціоні на продуктивність і обмін речовин у ремонтних телиць // Збірник наукових праць Луганського НАУ – Вип. 47 (70). – Луганськ. –2005. – С. 279–284.
19. Приліпко Т.М. Вплив різних рівнів селену в раціоні на спермопродукцію бугаїв-плідників // Збірник наукових праць Харківської державної зооветеринарної академії – Вип. 12 (37). –Харків. – 2005. – С. 302–306.
20. Дяченко Л.С., Приліпко Т.М. Перетравність поживних речовин, обмін азоту та мінеральних елементів за різних джерел селену в раціоні // Таврійський науковий вісник – Вип. 39, Ч. 1 – Херсон. – 2005. – С. 136– 26.
Дисертантка організувала експериментальні дослідження, здійснила аналіз отриманих результатів, взяла участь у написанні статті.
21. Патент України 12357 МПК (2006) F26B 9/06 A61D 7/00 Спосіб підвищення продуктивності лактуючих корів / Дяченко Л.С., Приліпко Т.М.; Заявл. 15.03.2005; Опубл. 15.02.2006. Бюл. № 2.
Дисертантка визначила оптимальні дози селену для лактуючих корів та провела експериментальні дослідження з визначення їх ефективності.
22. Патент України 11174 7 А23К1/00, 3/4 Спосіб підвищення інтенсивності росту телят / Дяченко Л.С., Приліпко Т.М.; Заявл. 02.06.2005; Опубл. 15.12.2005. Бюл. № 12.
Дисертантка визначила оптимальні дози селену для телят та провела експериментальні дослідження з визначення їх ефективності.
23. Приліпко Т.М. Вплив різних рівнів селену на гематологічні показники бугаїв-плідників // Аграрні вісті. – №3 – Біла Церква, 2006. – С. 19–20.
24. Приліпко Т.М. Захисні властивості селену //Тваринництво України. – 2006. – №10. – С. 18–19.
25. Приліпко Т.М. Селен у раціоні молодняку великої рогатої худоби на відгодівлі // Тваринництво України. – 2006. – № 11. – С. 14–15.
