Антоненко Сергій Анатолійович. Експериментальне обґрунтування методики формування навичок рукопашного бою фахівців податкової міліції в системі професійного навчання : Дис... канд. наук: 24.00.02 - 2005.
Анотація до роботи:
Антоненко Сергій Анатолійович. Експериментальне обґрунтування методики формування навичок рукопашного бою фахівців податкової міліції в системі професійного навчання. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02 – Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. – Харківська державна академія фізичної культури, Харків – 2005.
Дисертація присвячена проблемі удосконалення методики формування навичок рукопашного бою в системі професійного навчання курсантів Академії податкової служби України.
Протягом попереднього експерименту встановлено, що функціональні рівні сенсорних систем співвідносяться між собою. Це пояснюється тим, що в процесі адаптаційних реакцій організму до фізичних навантажень існує ієрархічна підпорядкованість, коли одні системи стають провідними, а інші доповнюють інформацію про результати рухових дій.
На основі становлення провідних сенсорних функцій розроблена методика удосконалення рівня активності сенсорних систем і підвищення стійкості їх окремих функцій до фізичних навантажень. Експериментально доведено, що підвищення координаційних здібностей сприяє прискоренню формування навичок рукопашного бою. Процес формування навичок рукопашного бою проходить паралельно з розвитком визначених фізичних якостей.
Застосування методів множинної та покрокової зворотньої регресії дало можливість виявити провідні фактори, які забезпечують процес формування навичок рукопашного бою.
Основні положення розробленої методики формування навичок рукопашного бою впроваджені в практику підготовки фахівців силових структур та працівників податкової міліції в системі професійного навчання.
Аналіз матеріалів дослідження свідчить, що розвиток координаційних здібностей прискорює процес формування рухових навичок рукопашного бою і підвищує стійкість рухових дій до збиваючих факторів. Координаційні здібності удосконалюються на основі розвитку фізичних якостей, збільшення об’єму м’язової пам’яті, оцінювання положення тіла у просторі і рівноваги. Доведено, що процес удосконалення координаційних здібностей здійснюється найбільш ефективно, якщо складність рухів знаходиться у діапазоні 75-90%. Ця ступінь складності висуває до всіх систем організму високі вимоги, які стимулюють адаптаційні реакції організму – основу зросту координаційних можливостей. Невисока координаційна складність (40-60%, 60-75%) застосовується на початковому етапі формування навичок.
Використані матеріали вітчизняної та зарубіжної літератури свідчать про те, що проблема вивчення механізмів управління точнісними рухами в рукопашному бої була, є і буде актуальною завжди. Незважаючи на гостроту цієї проблеми і досить обмежену кількість досліджень, існує суперечливість поглядів на систему формування навичок рукопашного бою взагалі і її відсутність у спеціальних навчальних закладах.
Причиною суперечливості поглядів щодо методики формування навичок рукопашного бою є, на наш погляд, відсутність системного підходу, необґрунтованість співвідношення фізичної підготовки, координаційних здібностей і психофізичних якостей, не врахування індивідуальних особливостей. В наших дослідженнях здійснено комплексне вивчення цих взаємопов’язаних проблем.
Результати проведених попереднього та основного педагогічних експериментів дозволили науково обґрунтувати методику спеціальної підготовки, спрямованої на формування навичок рукопашного бою та необхідних фізичних якостей з урахуванням індивідуальних особливостей курсантів. Ця система включає такі послідовні етапи: перший – професійний відбір, який базується на вимогах вступних екзаменів з фізичної підготовки та рівня розвитку психофізіологічних якостей; другий – визначення початкового рівня фізичної підготовленості та психофізіологічного стану; третій – адаптація курсантів до умов навчання у спеціалізованому навчальному закладі, цілеспрямоване формування навичок рукопашного бою у полегшених стандартних умовах з урахуванням індивідуальних особливостей; четвертий етап – удосконалення навичок рукопашного бою в умовах, наближених до реальних умов протиборства з правопорушниками та удосконалення фізичних якостей і підвищення психологічної і функціональної стійкості.
Цілеспрямований вплив спеціальними фізичними вправами сприяє підвищенню рівня активності сенсорних систем, але тривалість впливу на різні сенсорні системи не однакова. Рівень активності рухової сенсорної системи в контрольній групі досягає достовірних позитивних змін тільки після четвертого семестру, що пояснюється низьким рівнем рухової активності. В експериментальній групі достовірні зміни відбуваються вже після другого семестру. Адекватна стимуляція зорової сенсорної системи під час формування елементів рукопашного бою сприяє удосконаленню функції глибинного зору в контрольній і експериментальній групах, але в експериментальній ці зміни досягли 16,32% (Р<0,05), а в контрольній – 10,86% (Р>0,05). Застосування спеціальних вправ підвищило вестибулярну стійкість вегетативних реакцій на 12,27% (Р<0,05), в експериментальній групі, а в контрольній – на 8,22% (Р>0,05). Соматичні реакції на вестибулярні подразнення покращилися в експериментальній групі на 24,88% (Р<0,01), а в контрольній – на 17% (Р<0,05). Вібраційна чутливість має більш значимі зміни: в контрольній групі на 45,5% (Р<0,01), а в експериментальній – на 53,85% (Р<0,01). Вищий рівень удосконаленості сенсорних функцій в експериментальній групі пояснюється значно активнішою руховою активністю, що приводить до нового, значно вищого рівня активності сенсорних систем.
Сутність варіативності сенсорних функцій полягає у здійсненні як довгострокової адаптації організму в процесі формування та удосконалення рухових навичок рукопашного бою, так і короткочасної адаптації організму у конкретних обставинах при пристосуванні його до динамічних умов навколишнього середовища з метою досягнення необхідного результату. Поточні коливання чутливості сенсорних систем необхідно розглядати як процес настроювання їх на середній рівень активності. Тому зниження варіабельності показників чутливості на 10% свідчить про ступінь досконалості в роботі адаптаційних механізмів, які забезпечують підтримання необхідного рівня активності, як окремої сенсорної системи, так і їх сукупності в цілому.
Питання міжсенсорних зв’язків в процесі формування рухових навичок необхідно розглядати таким чином, що їх рівень визначає адаптаційні механізми кожної сенсорної системи. Міжсенсорна кореляція є вираженням системної готовності сенсорної сфери мозку до ще непередбачених обставин. Тому міжсенсорні зв’язки необхідно розглядати не як функціональний зв’язок, а як ієрархічну підпорядкованість, коли одна сенсорна система є провідною, а інші доповнюють її інформацію.
Одним із важливих факторів формування і удосконалення рухових навичок рукопашного бою є довільне розслаблення м’язів. За період дворічного експерименту латентний час розслаблення м’язів покращився в експериментальній групі на 17,2% (Р<0,05), а в контрольній – на 12,9% (Р>0,05). Застосовуючи вправи для довільного розслаблення м’язів, забезпечуються умови, при яких м’язи, не включені в роботу, повинні бути розслаблені. Це забезпечує економне і широкоамплітудне виконання рухів. В умовах протиборства з правопорушником працівнику податкової міліції необхідно проявляти здібність до розслаблення м’язів в умовах емоційного стресу. Тому в тренувальних заняттях вправи на розслаблення м’язів необхідно виконувати в ускладнених умовах.
Застосування множинної та покрокової зворотної регресії дозволило розробити і обґрунтувати модельні характеристики функціонального стану та вагомість внеску кожної сенсорної функції в систему сенсорного контролю точнісних рухів при виконанні елементів рукопашного бою. Встановлено, що протягом тренувального періоду або тренувального заняття сенсорні функції відіграють почергово провідні ролі в управлінні рухами рукопашного бою. Встановлено, що точність ударів у гімнастичне кільце, як модель точності ударних рухів, на початку тренування залежить від порогу глибинного зору і кількості ударів руками по рухомій мішені; в середині тренування – від глибинного зору, вестибулярної стійкості і латентного розслаблення м’язів. В кінці тренування – від латентного часу розслаблення м’язів.
Запропонована нами система формування рухових навичок рукопашного бою у курсантів протягом навчання, яка побудована на основі розвитку координаційних здібностей, дала явно позитивний ефект. Але, між тим, вона не вирішує всіх аспектів піднятої проблеми. Подальший процес професійної підготовки майбутніх фахівців податкової міліції повинен йти по шляху індивідуального розвитку координаційних здібностей, які основані на удосконаленні встановлених сенсорних функцій.
Публікації автора:
Статті:
Антоненко С.А. Основи методики удосконалення техніки прийомів рукопашного бою в умовах навчання у закладах державної податкової служби // Слобожанський науково-спортивний вісник. – Харків: ХДАФК, 2002. – №5. – С.26-27.
Антоненко С.А. Проблема формування навичок рукопашного бою в системі фізичної підготовки навчальних закладів силових структур // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ) – 2002 - № 5. – С.15-20.
Антоненко С.А. Розвиток координаційних здібностей на основі сенсорної інформації в процесі формування навичок рукопашного бою // Слобожанський науково-спортивний вісник. – Харків: ХДАФК, 2004. – №7. – С.128-131.
