Анотація до роботи:

Лобода Т.М. Електроімпульсна та психофонотерапія в комплексному санаторно-курортному лікуванні хворих на синдром хронічної втоми.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.33 – медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія– Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України, Одеса, 2006

Дисертацію присвячено патогенетичному обгрунтуванню застосування електроімпульсної та психофонотерапії в комплексній санаторно-курортній реабілітації хворих з синдромом хронічної втоми. В результаті обстеження та лікування 150 жінок фертильного віку з синдромом хронічної втоми виявлено, що цим хворим властиві порушення вегетативної регуляції з переважанням симпатикотонії та високою стресорною напругою, нейро-ендокринні дисфункції, що призводять до гіперандрогенії та ановуляторних циклів, зміни психо-емоційного стану з високим рівнем депресивності, іпохондричності та реактивнї тривожності. Зміни фізичного та психо-емоційного стану викликають зниження фізичної та інтелектуальної працездатності та значно погіршують якість життя. Хворі на синдром хронічної втоми реагують на зміну кліматичних умов посиленням вегетативної дисфункції, що повинно враховуватись при виборі часу та місця проведення санаторно-курортного лікування та вимагає забезпечення лікувально-охоронного режиму в період акліматизації.

Застосування елктроімпульсної терапії – електросну та електроанальгезії в поєднанні з психофонотерапією призводить до редукції симптомів захворювання, ліквідації або зменшенню альгічних проявів хвороби, нормалізації вегетативного балансу, покращенню показників гормонального гомеостазу, нормалізації оваріо-менструального циклу, поліпшенню динаміки психоемоційного стану, що спріяє підвищенню якості життя пацієнток.

1. Синдром хронічної втоми призводить до порушень психо-емоційної сфери, нейро-гуморальної регуляції, вегетативного балансу, що негативно впливає на особисту, професійну та соціальну активність пацієнтів, погіршуючи якість життя, та вимагає проведення комплексної санаторно-курортної реабілітації з використанням природних та преформованих чинників.

2. Пацієнти з СХВ мають схильність до виражених кліматозалежних реакцій, що проявляються погіршенням самопочуття та вегетативними розладами в перші 3-5 днів перебування на курорті, тому найбільш ефективним є лікування в літньо-осінній період із забезпеченням в період адаптації лікувально-охоронного режиму.

3. Санаторно-курортне лікування з застосуванням електроімпульсної терапії та психофонотерапії призводить до ліквідації больових проявів у 51 % хворих на СХВ, позитивно впливає на якісні та кількісні характеристики психоемоційної сфери – зниження тривожності, іпохондричності та виснаженості.

4. Застосування комплексної терапії у відповідності до показників варіабельності серцевого ритму у хворих на СХВ сприяє нормалізації вегетативного балансу та зниженню стресорного напруження симпатичної та парасимпатичної ланки ВНС, нормалізації гормонального гомеостазу.

5. Віддаленимми наслідками проведеного санаторно-курортного лікування є поновлення працездатності, підвищення соціальноїї та особистої активності, покращення якості життя.