Цілеспрямоване вивчення лексико-стилістичних властивостей емотивів дало змогу зробити такі висновки: 1. Відсутність чітких визначень, термінів і структури у вивченні питань щодо емоційної лексики сучасної німецької мови дає підстави стверджувати, що дослідження емоцій у вокабулярі є актуальним, таким, що потребує дослідницьких зусиль, спрямованих на її вивчення, пояснення, обґрунтування. Семантика емотивів поєднує денотативний та конотативний макрокомпоненти. Емотивний та оцінний компоненти не доповнюють денотативний макрокомпонент, а збагачують його додатковими значеннями. 2. На основі теорій про емоції, розроблених психологами К. Ізардом та Є. Ільїним, у дисертації запропоновано нову класифікацію мовного вираження емоцій та емоційних станів, яка передбачає поділ на групи з урахуванням частиномовних параметрів та семантично-стилістичних відтінків, відображених у ремарках до словникових статей: salopp – фамільярний, derb – грубий, vulg. – вульгарний, abwertend – зневажливий. 3. Емоційна лексика за своїми структурно-типологічними та стилістичними характеристиками ґрунтується на людському досвіді, причому йдеться не про знання окремого індивіда, а про світогляд нації, представлений у конкретній лінгвокультурі. Емоційний вокабуляр мови відображає культуру народу, його традиції, вірування, уявлення про світ. На прикладі емоційно-оцінних порівнянь, аналогій, метафор, у яких образи походять з казок, міфів і легенд, можна побачити систему цінностей конкретного соціуму. Запозичення з інших мов і новотвори так само ґрунтуються на нових традиціях, цінностях і відповідно позначають їх. Це стосується і набуття загальновідомими словами нових конотативних значень, які безпосередньо пов’язані зі змінами в культурі і системою цінностей народу, нації або ж окремого прошарку суспільства. 4. Вираження емотивності в лексиці може відбуватися не лише за рахунок лексичного значення, але і завдяки додаванню афіксальних засобів до нейтральних слів. Додаванням афіксів до емоційно вмотивованого слова може реалізовуватися підсилення основного значення (Schlampe – Schlamperei, Schwein – Schweinerei) або ж зміна полярності значення (Liebe – Liebelei, Kuss – Geksse). Пріоритетними є зміни морфологічного складу існуючих у мові слів і лексичних основ. Такі зміни не випадкові, адже вони зумовлені наявністю у мові словотворчих моделей, тобто морфологічно-семантичних типів слів, за аналогією до яких утворюються нові лексичні одиниці. Усередині загальної моделі складних іменників виділяються не тільки повноскладові та частковоскладові з’єднання (складні слова з інтерфіксом чи без нього) і зміщення (злиття синтаксичних сполучень зі збереженням граматичного оформлення моделей), але й складні слова з початковими (ber-, fein-, neid-) чи кінцевими елементами (-los, -ing, -bar, -lich), які можуть співвідноситися з різними частинами мови і навіть із одним спільним елементом (misslaunig, missmutig, misslich, missttig, missbrauchen, Missgestalt тощо). Процес історичного становлення лексичних одиниць дає змогу окреслити подальші словотворчі перспективи в мовній системі. 5. Дібраний фактичний матеріал засвідчив, що в лексиці сучасної німецької мови кількісно переважають лексеми з негативною оцінкою: за вибіркою з DUDEN – 76,91%; за вибіркою з PONS – 72,72%; за вибіркою з WAHRIG – 75,84%; за вибіркою з LANGENSCHEIDT – 76,07%. Домінування негативного спектра у вокабулярі мови можна пояснити низкою причин. Предметом негативної семантичної деталізації стають, по-перше, життєво важливі, вагомі для людини в її повсякденній діяльності реалії; по-друге, певні якості, властивості, стани, види діяльності тощо, які не відповідають її уявленням про певну норму чи ідеал з морально-етичного, естетичного, інтелектуального та інших поглядів; по-третє, якості, стани, види діяльності суб’єкта, які часто трапляються, проте, зазвичай, не сприймаються окремими особистостями, як і соціумом загалом. Не можна також відкидати інші екстралінгвальні фактори впливу, адже сучасний етап суспільного розвитку характеризується трансформацією соціальної, економічної, культурно-освітньої та інших сфер життєдіяльності. Домінування негативного емоційного спектра в мові має прямопропорційну залежність від співвідношення позитивного та негативного на рівні реальної дійсності, з одного боку, та від співвідношення позитивних і негативних емоцій (емоційних станів) у житті людини – з іншого. Причина чіткішої структурованості негативної емотивної семантики можна частково пояснити прагненням людини в негативному загальному виділити негативне конкретне, специфічне, індивідуальне, про що свідчить фіксація у словниках численних запозичень (crazy, freak), скорочень (Quot – Quadratidiot). 6. Для визначення повного спектра варіантів вираження емотивності в мові досліджено відібрані лексеми з погляду теорії фоносемантики. У результаті проведених двох абсолютно різних за принципом експериментів, досліджено звукосимволічні властивості представлених у вокабулярі мови лексем (на основі вибірки односкладових слів). Хоч результати першого експерименту підтверджували теорію звукового символізму у мові і, зокрема, в її емоційному вокабулярі, для верифікації отриманих даних проведено контрольний експеримент, який передбачав створення квазілексем типу ПГП (приголосний – голосний – приголосний), основою для яких послужили ті фонеми, для яких у попередньому експерименті виявились статистично значущі суми „і-квадрат“. Штучно створені квазілексеми оцінювали, як і в першому випадку, носії мови. Результати контрольного експерименту дають підставу стверджувати, що, окрім семантики, емоційна лексема може мати ще і фонетичне значення. Можна припустити, що перші слова, які передавали емоції, базувалися на вигуках, які наслідували ревіння тварин, звуки природи тощо. Різкі (неприємні) чи лагідні (приємні) звуки ставали основою для створення слів, що полегшувало сприйняття та розуміння останніх. І хоч у процесі розвитку мови слово може втрачати первинне значення, воно залишає фонетичну вмотивованість – так зване латентне фонетичне значення. Може відбуватись і зворотний процес, коли фонетичний склад слова зумовлює появу нового асоціативного значення, тобто йдеться про вторинний звуковий символізм. 7. Серед перспективних напрямів подальшого дослідження емоційної лексики можна назвати: 1) дослідження звукосимволічного значення лексичних одиниць не лише в синхронічному, але й у діахронічному аспекті, що може дати відповідь на питання: чи властива фонемам зміна потенційного емоційного значення; 2) встановлення залежності між комбінаціями фонем і пов’язаного з цим емоційно-експресивної вмотивованості лексем (і особливо скорочень) у сучасній німецькій мові; 3) проведення подальших експериментів з носіями мови, використовуючи одно- і багатоскладові квазілексеми з одним емоційним звукосимволічним навантаженням, але з додаванням афіксів, які мають протилежне емоційне забарвлення. Мета експерименту – з’ясувати, який із засобів отримання емоційного значення (звукова символіка або афіксація) має більший потенціал. |
