Анотація до роботи:

Кузнєцов М.А. Емоційна пам'ять у мнемічній системі особистості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 – загальна психологія, історія психології. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. – Харків, 2008.

У роботі здійснений методологічний і історико-психологічний аналіз концепцій емоційної пам'яті, створених у руслі різних психологічних шкіл і напрямків. Розглянуто можливості й обмеження в організації експериментальних і психодіагностичних досліджень емоційної пам'яті.

Проаналізовано вплив емоційної пам'яті на інформаційний зміст і структуру перцептивного процесу. Розглянуто функціонування емоційної пам'яті всередині розумового процесу, в структурі емоційного інтелекту, в структурі мовленнєвого механізму. Теоретично проаналізовано й емпірично вивчено основні форми емоційних переживань як результати функціонування емоційної пам'яті суб'єкта.

Показано функції емоційної пам'яті в різних видах і на різних етапах діяльності. Розвивається положення про те, що емоційна пам'ять бере участь у процесі інформаційної взаємодії особистості з середовищем. Вона виконує ряд функцій, завдяки яким особистість усталює свою цілісність, розширює межі свого буття й знаходить суб'єктивну історію (біографію й життєвий шлях). Розкрито основні закономірності онтогенезу емоційної пам'яті.

Розроблено структурно-функціональну модель емоційної пам'яті як компонента мнемічної системи особистості, що виконує функцію пов'язування когнітивних змістів психіки зі смисловими утвореннями особистості.

Запропоновано систему методичних рекомендацій, яка заснована на структурно-функціональній моделі емоційної пам'яті й спрямована на оптимізацію використання емоційного потенціалу особистості при розв’язанні різноманітних життєвих задач.

1. Перші наукові концепції емоційної пам'яті сформулювали асоціаціаністи. Механізмом емоційної пам'яті вони вважали асоціації за суміжністю й подібністю, що виникають між образами (ідеями) емоціогенних і емоційно нейтральних об'єктів. У функціональній психології емоційна пам'ять трактувалася як особлива пристосувальна функція, спрямована на забезпечення виживання організму за рахунок включення емоційного досвіду в пристосувальні акти й надання їм інтенціонального характеру. Гештальтисти наполягали на холістичній природі емоційної пам'яті й розуміли її як тимчасово сталу динамічну напружену систему психологічного поля «у цей момент». Для біхевіористів емоційна пам'ять – механізм навчання людини й тварин, що виявляється «на вході» (як емоціогенність стимулу, вираження безумовної значущості подразника) і «на виході» (як підкріплення). Психоаналітики розробили уявлення про структури довгострокової емоційної пам'яті («архетипи», «комплекси» і т.п.), які виступають у ролі сховищ минулого емоційного досвіду. Також вони аналізували процеси переробки інформації в оперативній короткочасній емоційній пам’яті (витиснення, зсув, раціоналізація, проекція, інтроекція й т.п.). За допомогою психотерапевтичної практики вони довели факт глибокого вкорінення емоційної пам'яті у фундамент людської особистості. Механізмом відтворення емоції в когнітивній психології вважається здатність суб'єкта до здійснення оцінних процедур, за допомогою яких він розкриває значення того, що відбувається, і його зв'язок зі своїми потребами й мотивами. У руслі діяльнісного підходу емоційна пам'ять трактується в контексті реальних взаємин людини зі світом; хід діяльності та її структура визначають запам'ятовування й відтворення емоцій. Емоційна пам'ять у гуманістичній психології – внутрішнє джерело сигналів про правильність (помилковість) зробленого суб'єктом вибору (на користь або, навпаки, проти самоактуалізації), індикатор перспективи задоволення фундаментальної потреби в зміцненні себе, своєї самості. В екзистенціалістських концепціях емоційна пам'ять розглядається як чинник, що скеровує буття-в-світі, як спосіб емоційного вираження особистості. З позицій системного підходу емоційна пам'ять – важливий компонент мнемічної системи особистості, який безупинно взаємодіє з іншими видами пам'яті й за рахунок цього бере участь у психічній регуляції діяльності.

   2. У продуктах функціонування емоційної пам'яті – «емоційних образах» фіксується ставлення людини до різних аспектів і елементів зовнішнього й внутрішнього світу. У процесі запам'ятовування нейтральна інформація перетворюється на значущу за допомогою її кодування у двійковій системі оцінок («приємно / неприємно», «корисно / шкідливо», «так / ні»). Тим самим, інформація набуває суб'єктивно-смислової форми, асимілюється особистістю. У взаємозв'язку з об'єктивними кодами образної, словесної й моторної пам'яті вона забезпечує інформаційну основу діяльності людини. Важливими чинниками ефективності запам'ятовування й збереження емоцій є: 1) інтенсивність емоційного переживання, 2) глибина його проникнення в особистісні структури. Емоційний слід містить у своїй структурі два компоненти (когнітивний та емоційний). Відношення між компонентами відрізняються гнучкістю й мінливістю, що зумовлено ієрархічною будовою емоційної пам'яті, можливістю локалізації компонентів сліду на різних рівнях мнемічної системи й, в кінцевому підсумку – завданнями діяльності. Є три основних варіанти відтворення емоційного сліду: 1) відтворення структури «образ+емоція», 2) актуалізація беземоційного образу і 3) актуалізація безбразної емоції. Це – крайні варіанти, що утворюють континуум, між полюсами якого можна розташувати всю різноманітність випадків актуалізації змістів емоційної пам'яті.

   3. Емоційна пам'ять функціонує як регулятор когнітивних процесів особистості. У перцептивному процесі вона виявляється в: а) зниженні порогів чутливості до стимулів, б) їх емоційному забарвленні, в) перцептивній вибірковості, г) збільшенні «сили» перцептивної гіпотези, ґ) перцептивному захисті від загрозливих стимулів, д) акцентуванні перцептивного процесу, визначенні його спрямованості. Актуалізація й включення в перцепцію раніше пережитих емоцій становить саму сутність художнього сприйняття творів мистецтва, дозволяє суб'єктові зайняти позицію справжньої спільної творчості з автором. Відтворення раніше пережитих емоцій позначається на загальній продуктивності розумової діяльності: емоції стимулюють, супроводжують і завершують інтелектуальний процес. Емоційна пам'ять а) визначає емоційний статус суб'єкта в процесі мислення, б) накопичує «емоційні узагальнення» і переносить принцип вирішення на нові проблемні ситуації, в) забезпечує емоційне оцінювання результатів оперативних перетворень проблемної ситуації, г) підготовлює емоційне розв’язання задачі, д) обмежує зону пошуків, скорочуючи обсяг дослідницької діяльності, е) санкціонує завершення розумового процесу. У роботі уяви емоційна пам'ять сприяє спрямованому (відповідному актуалізованій емоції) вибору образів і комбінуванню ними. Емоційна пам'ять – інформаційна основа для здійснення суб'єктом найважливішої когнітивної операції соціального інтелекту – «суб'єктивного зважування» своїх мотивів і мотивів партнера по спілкуванню. Функціонуючи всередині мнемічної системи, емоційна пам'ять робить матеріал для запам'ятовування емоційно забарвленим, що забезпечує його більш міцну прив'язку до смислових утворень особистості. Актуалізація емоційного стану забезпечує контекст, у якому протікає мнемічна діяльність. Її функціонування сприяє трансформації образу події з одиниці епізодичної пам'яті в специфічну одиницю автобіографічної пам'яті: образ події стає «особистим». Наповнення об'єктивних значень слідами емоцій, пережитих у ході мовленнєвої практики, приводить до трансформації їх в особистісні смисли. Емоційна пам'ять зберігає й актуалізує системи афективних змістів, забезпечуючи відносну сталість конотативних значень слів, формування суб'єктивного лексикону особистості.

   4. В емоційній сфері особистості емоційна пам'ять виявляється як організатор основних форм емоційних переживань – власне емоцій (емоційних епізодів помірної інтенсивності), афектів, настроїв, предметних почуттів. Відтворення емоцій у формі афекту зумовлене процесами в емоційній пам'яті – раптовим виявленням невідповідності між умовами, що склалися в ситуації, і програмами життєдіяльності, якими розпоряджається суб'єкт. Особливостями функціонування емоційної пам'яті зумовлені властивості настрою: 1) накопичення його причин, 2) підтримка настрою за допомогою відтворення гедонічно орієнтованих ідей і образів, 3) переміщення з об'єкта на об'єкт, з однієї ситуації на іншу, 4) закріплення й перетворення настрою на рису емоційності особистості, 5) емоційні узагальнення класів ситуацій і відповідних їм станів та ін. Пам'ять про пережите почуття являє собою ієрархічно супідрядну систему слідів активностей суб'єкта, виявлених на різних рівнях при актуальному переживанні даного почуття. При відтворенні предметного почуття відбувається синхронізація суб'єктивних, моторно-експресивних, когнітивних, мотиваційних і психофізіологічних аспектів діяльності людини. Функціонуванням емоційної пам'яті забезпечуються: а) предметна віднесеність почуття, б) його узагальненість, в) стійкість. Динамічні процеси в мнемічній системі забезпечують оборотне переведення почуття з латентного стану в актуальний, у ході якого відбувається розвиток особистості.

   5. Емоційна пам'ять у взаємозв'язку з іншими видами пам'яті функціонує на всіх етапах здійснення діяльності, беручи участь в усвідомленні й опредмечуванні потреби, утворенні вектору «мотив-мета», програмуванні й процесуальній динаміці виконавських дій, забезпеченні гедоністичного тону протягом усього діяльнісного циклу. Вплив емоційної пам'яті на трудову діяльність неоднозначний і може проявлятися як у її оптимізації, так і деструкції, що визначається специфікою афективно-когнітивного комплексу, що формується в мнемічній системі. Емоційна пам'ять спортсмена відбиває особливості спортивної практики, міру сформованості цілісної системи психологічної саморегуляції спортивної діяльності. Емоційна пам'ять – основа творчого натхнення актора, його «сценічного самопочуття». Функціонування емоційної пам'яті в навчальній діяльності зумовлене низкою чинників: а) етапом навчальної діяльності, на якому перебувають учні, б) їхньою успішністю, в) закономірностями спрямованого й неспрямованого взаємовпливу вчителів й учнів, г) динамікою їхніх психічних станів під час заняття, д) учительським досвідом прийняття рішень в емоціогенних ситуаціях. Синхронізуючи й інтегруючи різні операції навчальної діяльності й забезпечуючи її загальним емоційним тоном, емоційна пам'ять виступає підґрунтям певної позиції (емоційної установки) учня (студента) стосовно навчання.

   6. Емоційна пам'ять проходить довгий шлях онтогенетичного розвитку, основними тенденціями якого є: 1) збільшення кількості емоціогенних об'єктів і ситуацій, особливо соціального характеру; 2) збільшення міри диференційованості відтворення емоційних переживань, міри їх структурної складності; 3) виникнення здатності відокремлювати експресивні засоби від переживань, тобто відтворювати міміку й жести, не наповнені «афективним хвилюванням» з одного боку, і переживати реальні емоції без їхньої видимої експресії – з іншого; 4) полегшення актуалізації емоцій не тільки у зв'язку зі сприйняттям ситуації в сьогоденні, але й шляхом звернення до спогадів про ситуації, пережиті в минулому й до уявлюваних ситуацій, що антиципують майбутнє; 5) розвиток здатності розуміти емоції інших людей; 6) збільшення міри довільності емоційної пам'яті.

   7. Функціонування емоційної пам'яті в структурі особистості веде до: а) збагачення запасу образів життєвих ситуацій і програм найбільш адекватних дій у них і б) розміщення цих образів і програм у певному смисловому контексті, їх зв'язування з мотиваційно-смисловими утвореннями. За рахунок цих процесів стає можливим утримання окремих компонентів особистості й взаємозв'язків між ними, зміцнення цілісності особистості. Емоційна пам'ять закріплює відносини особистості, сприяє перетворенню людини на суб'єкта власної мотивації, психічного життя й поведінки. Процеси емоційної пам'яті сприяють розширенню меж буття особистості, сприяють формуванню й підтримці на постійному рівні її самооцінки. Поєднуючи емоційні компоненти образів власного Я, що виникають у конкретних ситуаціях, емоційна пам'ять створює передумови для емоційного узагальнення, тобто для вироблення самоставлення. Змісти емоційної пам'яті, включаючись до спілкування, уможливлюють діалогічні зустрічі з іншими людьми: стає можливим розвивальний вплив однієї особистості на іншу. Емоційна пам'ять визначає профіль реагування особистості під час дії чинників, що перешкоджають її активності. Спогади про події життя мають виражений емоційний компонент, що перетворює подію минулого на прийнятий особистістю факт біографії. Завдяки емоційній пам'яті людина має свою історію (життєвий шлях).

   8. У дослідженнях емоційної пам'яті доцільно керуватися структурно-функціональною моделлю емоційної пам'яті в мнемічній системі особистості. Дана модель заснована на положеннях про:

   існування короткочасної оперативної й довгострокової постійної емоційної пам'яті; під короткочасною оперативною емоційною пам'яттю розуміється гіпотетичне сховище обмеженого обсягу в мнемічній системі, у просторі якого розгортається певний емоційний епізод (актуальне переживання емоції «тут і тепер»); короткочасна емоційна пам'ять синтезує когнітивні, моторно-експресивні, мотиваційно-спонукальні, психофізіологічні й суб'єктивні аспекти поведінки в цілісну функціональну систему, призначену для розв’язання конкретного життєвого завдання; довгострокова емоційна пам'ять – система асоціативних мереж досвіду, що зберігають латентні структури – емоційні установки організму й особистості (налаштованість на певні емоційні переживання); емоційні установки організовані ієрархічно; частина з них має біологічне походження, але більшість є результатами засвоєння культурно-історичного досвіду емоційно-оцінної діяльності;

   переважно мимовільний характер функціонування емоційної пам'яті й можливість опосередкованого довільного впливу на неї за допомогою організації діяльності, спрямованої на перетворення зовнішнього світу й себе;

   рівневу будову емоційної пам'яті – відокремлення в ній індивідного, суб'єктного й особистісного рівнів; індивідна емоційна пам'ять актуалізує емоційні переживання, що відбивають переважно аспекти тілесно-почуттєвого функціонування людини; вона відображає міру відповідності цього функціонування біологічним і психофізіологічним константам; емоційна пам'ять суб'єктного рівня сприяє освоєнню й здійсненню предметно-практичної діяльності людини, реалізації її сенсорно-перцептивних, інтелектуальних, моторних, мовленнєвих, мотиваційних і емоційно-вольових компонентів; особистісна емоційна пам'ять актуалізує, фіксує й перетворює емоції й почуття при виконанні людиною певних соціальних дій і вчинків, спрямованих на інших людей, на себе, свій внутрішній світ (виконує міжособистісні, внутрішньоособистісні й екзистенціальні функції).

   Емоційна пам'ять – підсистема мнемічної системи особистості, здатна гнучко налаштовуватися відповідно до характеру й конкретних особливостей емоційних задач, що постають перед людиною (адаптація до зовнішніх умов діяльності, або саморегуляція емоційних переживань).

   9. Оптимізація продуктивного функціонування емоційної пам'яті може бути успішно здійснена в процесі консультативної й тренінгової роботи. Основними напрямками цієї роботи можуть бути впливи на індивідний, суб'єктний і особистісний рівні емоційної пам'яті з цілями: 1) стимуляції засвоєння критеріїв інтроспективного розчленовування феноменологічних і вегетативних проявів емоцій, 2) збагачення емоційного словника, 3) створення критеріїв для диференціації своїх і чужих емоцій (особливо в ситуаціях конфліктного спілкування й напруженої діяльності), 4) актуалізації зовнішнього діалогічного процесу з приводу переживань, 5) навчання навичкам ідентифікації й рефлексії неконструктивних (дисфункціональних) автоматичних думок і переконань, 6) стимуляції процесів «маніпулювання» предметним компонентом емоції, 7) розвитку емоційної експресивності.

   Перспективами подальших досліджень є:

   вивчення патології емоційної пам'яті (процесів формування й закріплення емоційних патернів, що перешкоджають особистісному росту, ведуть до виникнення соціально не адаптивних, девіантних форм поведінки, а також процесів забування й втрати емоційних регуляторів адаптивної поведінки й соціально-значущої діяльності),

   вивчення соціально-психологічного рівня функціонування емоційної пам'яті (колективна» емоційна пам'ять), зокрема, в етнопсихологічному аспекті (емоційна пам'ять українського народу),

   розробка й перевірка ефективності спеціалізованих тренінгових програм, спрямованих на оптимізацію функціонування емоційної пам'яті в певних видах діяльності людини й при вирішенні конкретних особистісних проблем.

Публікації автора:

1. Монографія:

1.1. Кузнецов М.А. Эмоциональная память. – Харьков: Крок, 2005. – 568 с. (35 др. арк.).

2. Статті у наукових журналах та збірниках:

2.1. Кузнєцов М.А. Емоційна пам'ять, як наукова психологічна проблема // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. – Психологія. – Вип. 5. – Харків: ХДПУ, 2001. – С. 96-108.

2.2. Кузнєцов М.А. Про продуктивні функції емоційної пам'яті в структурі діяльності // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. – Психологія. – Вип. 6. – Харків: ХДПУ, 2001. – С. 148-162.

2.3. Кузнєцов М.А. Прояв емоційної пам'яті в структурі переживання стресової ситуації // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. – Психологія. – Вип. 7. – Харків: ХДПУ, 2001. – С. 97-112.

2.4. Кузнецов М.А. Психологические особенности эмоциональной памяти и ее функции в деятельности человека // Вісник Харківського університету. – № 517. – Сер. Психологія. – Харків, 2001. – С. 106-109.

2.5. Кузнєцов М.А. Емоційна пам'ять, її психологічні особливості та підходи до її вивчення // Психологія. Збірник наукових праць КНПУ ім. М.П. Драгоманова. – Вип. 14. – Київ, 2001. – С. 117-123.

2.6. Кузнєцов М.А. Типи емоційності і специфіка відношення до навчання у студентів // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди – Психологія. – Вип. 8. – Харків: ХДПУ, 2002. – С. 126-138.

2.7. Кузнєцов М.А. Особливості емоційного відношення до навчання у школярів та студентів. – Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. – Психологія. – Вип. 9. – Харків: ХДПУ, 2002. – С. 134-149.

2.8. Кузнецов М.А. Эмоциональное отношение к учению и самоотношение у школьников и студентов // Вісник Харківського університету. – № 550. – Сер. Психологія. Частина 1. – Харків, 2002. – С. 136-141.

2.9. Кузнєцов М.А. Особливості ставлення до навчання при різних типах емоційності // Психологія. Збірник наукових праць КНПУ ім. М.П. Драгоманова. – Випуск 17. – Київ, 2002. – С. 140-144.

2.10. Кузнецов М.А. Факторы эмоционального отношения к учению // Вісник Харківського університету. – 576. – Сер. Психологія. – Харків, 2002. – С. 114-117.

2.11. Кузнєцов М.А. Розвиток уявлень по емоційну пам'ять у асоціативній психології другої половини ХІХ – початку ХХ століття // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди – Психологія. – Вип. 11. – Харків: ХДПУ, 2003. – С. 114-127.

2.12. Кузнецов М.А. Эмоциональные компоненты автобиографических воспоминаний личности // Вісник Харківського університету. – № 599. – Сер. Психологія. – Харків, 2003. – С. 182-185.

2.13. Кузнецов М.А. Структура воспоминаний о любовных переживаниях // Вісник Харківського університету. – № 617. – Сер. Психологія. – Харків, 2004. – С. 108-112.

2.14. Кузнецов М.А. Структура воспоминаний о переживании гнева // Актуальні проблеми практичної психології. Збірник наукових праць. – Херсон: Персей, 2004. – С. 137-140.

2.15. Кузнєцов М.А. Захисні процеси й емоційна пам’ять // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. – Психологія. – Вип.13, Частина ІІ. – Харків: ХНПУ, 2005, С. 144 – 149.

2.16. Кузнєцов М.А. Емоційна пам’ять: психологічні особливості, властивості, структура // Наукові записки Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України / За ред. акад. С.Д. Максименка. – Т. 2. – К.: Главник, 2005 – С. 414-418.

2.17. Кузнєцов М.А. Емоційна пам'ять як об’єкт психологічного дослідження // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Психологія. – Вип.14. – Харків: ХНПУ, 2005 – С. 103-113.

2.18. Кузнєцов М.А. Місце і роль емоційної пам’яті в структурі особистості // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. – Психологія. – Вип. 15, Частина 1. – Харків: ХНПУ, 2005. – С. 138-156.

2.19. Кузнєцов М.А. Розвиток емоційної пам'яті в онтогенезі // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. – Психологія. – Вип. 15. Частина 2. – Харків: ХНПУ, 2005. – С. 26-43.

2.20. Кузнецов М.А. Биографические воспоминания у мужчин и женщин разного возраста: сравнительный анализ // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. – № 653. – Випуск 32. – Харків, 2005. – С. 126-128.

2.21. Кузнєцов М.А. Прояв емоційної пам'яті у самооцінці та самоставленні особистості // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. – Психологія. Вип. 16. – Харків: ХНПУ, 2006. – С. 52-67.

2.22. Кузнєцов М.А. Семантичні простори позитивних і негативних біографічних спогадів особистості // Актуальні проблеми практичної психології. Збірник наукових праць. – Херсон: ПП Вишемирський В.С., 2006. – С. 127-129.

2.23. Кузнєцов М.А. Екзаменаційний стрес і особливості совладання з ним у студентів // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. – Психологія. – Вип. 17. – Харків: ХНПУ, 2006. – С. 64-79.

2.24. Кузнєцов М.А. Емоційна пам'ять і особистість // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. – Психологія. Вип. 21. – Харків: ХНПУ, 2007. – С. 95-104.

2.25. Кузнєцов М.А. Емоційна пам'ять людини: психологічна модель // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. – Психологія. – Вип. 22. – Харків: ХНПУ, 2007. – С. 106-116.

2.26. Человек в измерениях ХХ века. Прогресс человечества в двадцатом столетии: в 15 томах / Междунар. акад. пробл. Человека в авиац. и космонавт., Гос. летн. Акад. Украины, Рег. Межвуз. науч.-иссл. Центр Украины по пробл. чел. фактора; гл. ред. Р.Н. Макаров. – М.: Изд-во Междунар. Акад. проблем Человека в авиац. и космон., 2007. – т. VIII. (Особистий внесок диссертанта – розділ «Эмоциональный мир личности», С. 366-426; 6,5 др. арк.).

3. Тези виступів на наукових з’їздах, конференціях, семінарах:

3.1. Кузнєцов М.А. Про активізацію продуктивних функцій емоційної пам'яті в процесі психологічного консультування // Сучасні напрямки психологічного консультування в системі освіти. Збірник матеріалів конференції / За загальною ред. З.Ф. Сіверс. – К: КМІУВ ім. Б. Грінченка, 2001. – С. 45-49.

3.2. Кузнєцов М.А. Психологічні чинники ефективності виховання // Організація виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України: Матеріали науково-практичної конференції. – Харків: НУВС, 2002. – С. 58-62.

3.3. Кузнецов М.А. Проявления эмоциональной памяти в формировании депрессивных настроений и суицидальных намерений // Актуальні проблеми суїцидології. Збірник наукових праць. Частина 1. – Київ, 2002. – С. 137-140.

3.4. Кузнєцов М.А. Самоставлення емоційно нестійких старшокласників // Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 25 – 27 листопада 2002 р. – Київ: МІЛЕНІУМ, 2002. – С. 226-230.

3.5. Кузнецов М.А. Основные тенденции исследования эмоциональной памяти в психологии // Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку. Матеріали VІ Костюківських читань 28-29 січня 2003 р. Т. 1 / За ред. Акад. С.Д. Максименка. – К., 2003. – С.223-227.

3.6. Кузнецов М.А. Особенности эмоционального тона автобиографических воспоминаний // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Україна наукова '2003». 16-20 червня 2003 року. Дніпропетровськ – Херсон. Том 6. Психологія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 46-49.

3.7. Кузнецов М.А. О взаимосвязи точности самопознания и особенностей эмоционально-волевой сферы личности // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Динаміка наукових досліджень '2003». 20-27 жовтня 2003 року. Дніпропетровськ – Донецьк – Чернівці. Том 12. Психологія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 39-41.

3.8. Кузнєцов М.А. Гендерні та вікові особливості біографічних спогадів // Формування та розвиток особистості в умовах вищих навчальних закладів МНС України. Матеріали І Міжвузівської науково-практичної конференції 19 грудня 2003 р. – Харків: АПБУ, 2003. – С. 47-50.

3.9. Кузнецов М.А. Гендерные особенности воспоминаний о любовных переживаниях // Феномен гендеру: соціокультурні виміри. Всеукраїнська науково-практична конференція (28-29 жовтня 2004 року, м. Алчевськ). – Алчевськ: ДонДТУ, 2004. – С. 55-59.

3.10. Кузнецов М.А. Переживания гнева в воспоминаниях людей: структурные особенности // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Динаміка наукових досліджень '2004». 21-30 червня 2004 року. Том 2. Психологія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 37-40.

3.11. Кузнецов М.А. Психологические особенности узнавания человеческих лиц по изображениям // Матеріали VІ Міжнародної науково-практичної конференції «Науковий потенціал світу '2004». 1- 15 листопада 2004 року. Том 52. Психологія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 45-49.

3.12. Кузнецов М.А. Семантические пространства позитивных и негативных воспоминаний // Materialy II Miedzynarodowej naukowe-praktycznej konferencji “Wyksztalcenie I naukabez granic – ‘2005”. 19-27 grudnia 2005 roku. Tom 19. Psychologia i socjologia. – Przemysl – Praha: Sp. Z.o.o. “Nauka I studia”. – 2005, s. 51 –55.

3.13. Кузнецов М.А. Переживание предэкзаменационного стресса и совладание с ним // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Дні науки – '2006».17-28 квітня 2006 року. Том 25. Психологія та соціологія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006, С. 67-73.

3.14. Кузнєцов М.А. Роль цінностей особистості у виникненні почуття заздрості / Шляхи використання інноваційного потенціалу прикладної психології. – Всеукраїнська науково-практична конференція, м. Харків, 4-5 жовтня 2006 р. // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. – Психологія. – Вип. 19. – Харків: ХНПУ, 2006. – С. 62-77.