Анотація до роботи:

Коган І.М. Емпатія і особливості її розвитку у дітей молодшого шкільного віку. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна і вікова психологія. - Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, Київ, 2005.

Дисертацію присвячено дослідженню процесу становлення особистості у шкільному віці та визначенню психологічних умов формування у молодших школярів здатності до емпатії. Конкретизовано психологічний зміст поняття емпатії; побудовано теоретичну модель емпатії як психологічного механізму узгодження уявлень дитини про людину як таку, про себе та про конкретну іншу людину. Проведено експериментальне дослідження емпатії як структурного компоненту образу людини та визначено його вікову динаміку. В умовах цілеспрямованого виховання формування емпатії у молодших школярів має здійснюватися за двома провідними напрямками: як розвиток якості особистості (емоційна чутливість) та як здатність особистості до емпатійної взаємодії (співчуття), що стає основою розвитку всіх компонентів емпатії, в першу чергу – рефлексивно-особистісних.

1. Емпатія, у своїх розвинених формах, є психологічним механізмом розуміння особистості іншої людини і, в цьому сенсі, є підґрунтям формування програми взаємодії з нею. Специфіка емпатійного розуміння іншої людини полягає в тому, що обов’язковим компонентом стає відображення стану іншої людини у своїх власних емоційних станах і відчуттях, конгруентних відчуттям іншого. Емпатія має три рівні прояву: безпосередньо емоційне співпереживання, чуттєво-образне співчуття та рефлексивно-особистісне взаєморозуміння. Отже, емпатія може здійснюватися на різних рівнях: від відносно простого співчуття як суто емоційного відгуку на стан іншого, через процеси “вчуття” як здатності до відтворення на власній особі стану іншої особистості, до рефлексивної, свідомої побудови образу іншої людини у сукупності її емоційних станів, життєвих мотивів та ціннісних орієнтацій.

2. Функціонально емпатія діє як механізм психологічного узгодження уявлень про людину як таку, про себе та про конкретну іншу людину (образ “Людина” – образ “Я” – образ “Ти”). У системі взаємодії “Я” – “Інша людина” емпатія перетворює первісно байдужу для особистості іншу людину на емоційно значущу особистість, тобто забезпечує перехід від абстрактного уявлення про “Іншого” до значущого “Ти-образу”: “Ти” – це той, хто потребує мого співчуття та співпереживання. Водночас емпатія перетворює власний “Я-образ” з форми фіксації тих чи інших якостей в ціннісно-оцінкову площину взаємодії з іншими: “Я” – як той, хто не байдужий до інших, здатний до співчуття та співпереживання.

3. Дослідження вікової динаміки змістового наповнення образу людини протягом шкільного віку показало, що у школярів всіх вікових категорій в образі людини присутні такі емпатійні компоненти, як доброта, здатність до співчуття, співпереживання та допомоги іншому – як усталені психологічні утворення. В процесі розвитку у молодших школярів стихійно утворюються такі компоненти емпатії, як здатність до безпосередньо-емоційного співпереживання та чуттєво-образного співчуття, що проявляється у формах емоційної ідентифікації та розуміння моральних колізій. Рефлексивно-особистісне взаєморозуміння викликає значні утруднення у зв’язку з недостатнім рівнем сформованості здатності до особистісної рефлексії і загальною низькою спрямованістю на інших людей.

4. Формування емпатії у молодших школярів має здійснюватися за двома провідними напрямками: як розвиток якості особистості (емоційна чутливість) та як здатність особистості до емпатійної взаємодії (співчуття), що стає основою розвитку всіх компонентів емпатії, в першу чергу – рефлексивно-особистісних. Розвиток емпатії безпосередньо призводить до збільшення кількості дітей, які мають альтруїстичну емоційну спрямованість.

5. Найбільш вдалими та ефективними виявилися методи формування емпатії, засновані на використанні засобів мистецтва (художня література, театралізовані дії тощо), в яких розкривається значущість внутрішнього світу іншої особистості та надаються взірці для формування власного ставлення до іншої людини. Обов’язковою умовою формування емпатії є організація групових форм міжособової взаємодії з подальшим аналізом і рефлексивним обговоренням почуттів і дій всіх учасників групи.

6. Перспективи дослідження проблеми полягають у подальшому розкритті психолого-педагогічних умов розвитку емпатії як глибинного психологічного механізму встановлення толерантних та конгруентних форм міжособистісної взаємодії на різних вікових етапах онтогенезу.