Анотація до роботи:

Раковська Л.О. Ендотелійзалежні фактори патогенезу гломерулонефриту у дітей. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.10. – педіатрія. – Харківський державний медичний університет, Харків, 2003.

Дисертація присвячена вивченню ролі ендотеліальної дисфункції при гломерулонефриті (ГН) у дітей в залежності від клінічного варіанту захворювання та тяжкості перебігу. Встановлено наявність підвищених рівнів ендотеліну-1 (ЕТ-1) та оксиду азоту (NO) з порушенням співвідносин між ними у всіх дітей з гострим ГН та при загостренні гематурічної форми хронічного ГН. Найбільш значний дисбаланс виявлено у дітей, хворих на ГГН з нефротичним синдромом, та нефротичним синдромом з гематурією та гіпертензією. Виявлені взаємозв'язки вмісту ендотелійзалежних медіаторів з основними клініко-лабораторними проявами ГН. Показано, що ЕТ-1 може бути використано в якості маркера хронізації та прогресування ГН у дітей. Виявлено наявність функціонального зв'язку активності NO та ЕТ-1 з показниками специфічного та неспецифічного захисту при ГН у дітей, зі ступенем порушень ліпідного та фосфоліпідного обмінів, що дозволяє розглядати ці медіатори в якості неімунних механізмів розвитку та прогресування ГН.

Обгрунтовано включення до комплексної патогенетичної терапії хворих на ГН з нефритичним синдромом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, які сприяють не тільки нормалізації артеріального тиску, зменшенню протеінурії, але й відновленню функціонального стану ендотелію за рахунок зменшення вмісту ЕТ-1 та NO₂ в плазмі крові, що в цілому сприяє покращенню прогнозу.

1. В дисертації наведено теоретичне узагальнення й вирішена наукова задача, пов'язана з удосконаленням існуючих уявлень про роль та взаємозв'язок імунних і неімунних механізмів у розвитку гломерулонефриту. На основі клініко-біохімічного та іммунологічного обстеження дітей, хворих на гломерулонефрит, одержані нові дані про формування ендотеліальної дисфункції, визначено її патогенетичне та прогностичне значення в розвитку та перебігу захворювання, що дає змогу запропонувати доповнення у підходах до його лікування.

2. У періоді розгорнутих клінічних проявів гломерулонефриту у дітей відбувалося підвищення рівнів ЕТ-1 і NO₂ в плазмі крові та зміни їх співвідносин, а ступінь порушень залежала від клінічного варіанту захворювання. Найбільш значні зміни виявлені у дітей з нефротичним синдромом і нефротичним синдромом з гематурією і гіпертензією гострого гломерулонефриту.

3. Встановлено взаємозв'язок підвищеного синтезу ЕТ-1 і NO₂ з основними клінічними й лабораторними проявами гломерулонефриту (набряками, артеріальною гіпертензією, рівнем гострофазових показників, активністю скиплюючої системи, значеннями клубочкової фільтрації та діурезу, протеінурією, гематурією), що свідчить про їх участь в патогенезі гломерулонефриту у дітей.

4. Вивчення співвідносин ЕТ-1/NO₂ виявило, що у дітей з нефротичним синдромом з гематурією і гіпертензією домінувало підвищення рівня NO₂ в крові та пов'язані з цим більш значні цитотоксичні ефекти, при інших клінічних варіантах гострого та при загостренні гематурічної форми хронічного гломерулонефриту в плазмі крові переважав рівень ЕТ-1.

5. ЕТ-1 може бути обраний в якості маркера триваючого запального процесу в нирках при гломерулонефриті у дітей. Дослідження його рівня в динаміці диспансерного нагляду за хворими на гострий гломерулонефрит дозволяє прогнозувати прогресування та хронізацію захворювання ще до появи загальновизнаних показників активності гломерулонефриту.

6. В періоді клініко-лабораторного покращання рівні вазоактивних медіаторів знижувались, не досягаючи нормальних значень, що вказує на більш повільне відновлювання функціонального стану ендотелію в порівнянні з динамікою клініко-лабораторних проявів активності захворювання.

7. Не встановлено змін рівней ЕТ-1 і NO₂ в плазмі крові та дисбалансу між ними у дітей з токсико-метаболічною нефропатією, що свідчить про відсутність у них ендотеліальної дисфункції.

8. Між системою імунітету, станом ендотелійзалежних медіаторів та показниками фосфоліпідного обміну існує тісна функціональна залежність, що можна розцінити як можливість їх спільної участі в механізмах розвитку та прогресування захворювання.

9. Включення до комплексної терапії эналаприлу сприяє не тільки нормализації артеріального тиску, але й достовірно більш швидкій зворотній динаміці протеінурії та покращенню функціонального стану ендотелію у вигляді нормализації вмісту ЕТ-1 і NO₂ в плазмі крові.

Практичні рекомендації

1. Для контролю за функціональним станом ендотелію, особливо у дітей, які мають прогностично несприятливі фактори, в умовах спеціалізованих нефрологічних відділень доцільно через 3 і 6 місяців після встановлення клініко-лабораторної ремісії гломерулонефриту визначати вміст ЕТ-1 в плазмі крові та при підвищенні його рівня вище за 2,723±0,264 пкмоль/л в періоді ремісії прогнозувати хронізацію процесу.

2. Визначення рівнів ЕТ-1 і NO₂ в плазмі крові є додатковим діагностичним критерієм при проведенні диференційної діагностики ізольованого сечового синдрому гострого гломерулонефриту і токсико-метаболічної нефропатії. При підвищенні їх рівней діагностується гломерулонефрит.

3. До базисної терапії хворих на гострий гломерулонефрит з нефритичним синдромом, незалежно від наявності артеріальної гіпертензії, доцільно включати інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (эналаприлу малеат), що сприяє покращанню перебігу захворювання. Рекомендованими дозами слід вважати при наявності артеріальної гіпертензії 0,5-0,7-1,0 мг/кг на добу, не більш 40 мг за добу, в один або два прийома до стійкої нормализації артеріального тиску, далі в підтримуючий дозі 1-2,5 мг на добу під контролем артеріального тиску до 3 місяців. При відсутності артеріальної гіпертензії доза эналаприла повинна становити 1-2,5 мг на добу в один прийом протягом 3 місяців.

4. При виявленні підвищення ЕТ-1 в періоді ремісії прийом эналаприлу необхідно продовжити до 6 місяців і довше з одночасним призначенням мембраностабілизаторів курсами по 1 місяцю (2% розчин ксидифону 20-30 мг/кг/добу, 15% розчин димефосфону 70-100 мг/кг/добу, вітамін Е 3-5 мг/кг/добу) для попередження прогресування захворювання.

Публікації автора:

1. Раковскяа Л.А. Влияние современной патогенетической терапии на содержание оксида азота в плазме крови при гломерулонефрите у детей //Врач. практика. – 2001. – №2. – С.48-52.

2. Одинец Ю.В., Раковская Л.А. Эндотелиальная дисфункция при гломерулонефрите у детей //Укр. терапевтичний. ж. – 2002. – №2. – С.39-45. (автором проведено пошук літературних даних, оцінку клінічного перебігу, біохімічних змін, статистичну обробку матеріалу).

3. Одинец Ю.В., Раковская Л.А.Иммунный статус детей с гломерулонефритом и патогенетические аспекты взаимодействия с эндотелийзависимыми медиаторами //Врач. практика. – 2002. – №6. – С. 66-74 (автором проведено підбір хворих, обстеження, аналіз імунологічних показників, статистичну обробку, сформульовано висновки).

4. Деклараційний патент на винахід №55218А G01N33/00, A61B10/00. Спосіб прогнозування хронізації гломерулонефриту у дітей. Одинець Ю.В., Раковська Л.О. Заявл. 22.07.2002; Опубл. 17.03.2003, Бюл. №3. – 3с. Автором самостійно виконано обстеження хворих, аналіз результатів

5. Одинець Ю.В., Раковська Л.О., Губар С.О., Казанов В.Я. Лікування резистентних гломерулонефритів у дітей //Педіатрія, акушерство та гінекол. – 2000. - №6. – С.74. (автор провела підбір та обстеження хворих з метою виявлення ендотеліальної дисфункції).

6. Одинець Ю.В., Раковська Л.О. Вплив сучасної патогенетичної терапії на ендотелійзалежні вазоактивні фактори при гломерулонефриті у дітей //Педіатрія, акушерство та гінекол. – 2001. – №4. – С.71. (автор проводила спостереження за лікуванням хворих, аналізувала клінічні та лабораторні показники).

7. Одинець Ю.В., Раковська Л.О. Заболеваемость гломерулонефритом в условиях экологического неблагополучия //Вестн. физиотерапии и курортологии. – 2001. – №2. – С.22. (автор проводила аналіз захворюванності на гломерулонефрит, обстеження хворих, сформульовано висновки).

8. Одинець Ю.В., Раковська Л.О. Можливі засоби корекції ендотеліальної дисфункції при гострих гломерулонефритах у дітей //Педіатрія, акушерство та гінекол. – 2002. – №2. – С. 64-65. (автором проведено підбір хворих, обстеження, статистичну обробку матеріалу).

9. Одинець Ю.В., Раковська Л.О. Взаємозв'язок факторів імунологічної реактивності з показниками дисфункції ендотелію в патогенезі гломерулонефриту у дітей //Перинатологія та педіатрія. – 2002. – №3. – С. 95. (автор аналізувала імунологічні показники, проводила статистичну обробку).

10. Одинець Ю.В., Раковська Л.О. Медико-социальная реабилитация детей-инвалидов с патологией почек и мочевыделительной системы //Матер. науково-практичної конф. "Медико-соціальні аспекти реабілітації дітей-інвалідів" (Харків, 25-26 жовтня 2000 р.). – С.66-67. (автор провела збір статистичних даних сучасного стану інвалідності при патології нирок, визначила напрямки первинної та вторинної профілактики інвалідізації хворих).

11. Раковська Л.О. Оксид азота как фактор патогенеза гломерулонефрита у детей //Медицина третього тисячоліття: Збірник тез конф. молодих вчених Харк. держ. мед. ун-ту (Харків, 17-18 січ. 2001 р.): У 3 ч. – Харків, 2001. – Ч.ІІ. – С. 12-13.

12. Одинец Ю.В., Раковская Л.А., Харченко Т.В., Макаренко Р.И., Семеренко А.И. Эндотелиальная дисфункция при гломерулонефрите у детей как фактор прогрессирования заболевания. //Матер 5-ої науково-практичної конференції дитячих гастроентерологів, нефрологів та педіатрів України "Актуальні питання хронічних захворювань печінки та нирок у дітей, асоційованих з бактеріально-вірусними інфекціями" (М.Симеїз, 19-20 вересня 2002 р.) (автор провела підбір хворих, обстеження, сформулювала висновки).

13. Одинец Ю.В., Раковская Л.А. Патогенетическое значение эндотелина-1 и оксида азота в развитии и прогрессировании гломерулонефрита у детей //Матер. І всероссийского конгресса "Современные технологии в педиатрии и детской хирургии" (г. Москва, 16-19 октября 2002 г.). – С.224-225. (автором проведено підбір та обстеження хворих, сформульовано висновки).