1. Видалення щитовидної залози (тироїдектомія, 30 діб) не впливає в умовах in situ на початкову максимальну величину напруги великогомілкового м'яза білих щурів за ізометричного скорочення різних моделей (1-секундне і 10-ти секундне). 2. Експериментальний гіпотиреоз істотно подовжує (від 52% до 95%) латентний період початкового ізометричного скорочення великогомілкового м'яза білих щурів, зменшує (на 58...68%) значення максимально можливої швидкості розвитку скоротливого акту і збільшує показник «час досягнення максимальної величини ізометричної напруги» (від 15% до 37%), незалежно від моделі ізометричного акту. 3. Після тироїдектомії великогомілковий м'яз білих щурів характеризувався меншим, ніж при еутиреозі, фізіологічним ресурсом для виконання великого обсягу ізометричних навантажень різного типу, що виразилося в наступному: більш швидкому розвитку стомлення; подовженні латентного періоду скорочення м’яза; зменшенні максимально можливої швидкості скорочення з одночасним переміщенням піку швидкості у бік більш пізньої стадії; збільшенні значення показника «час досягнення максимальної величини ізометричної напруги». 4. Видалення щитовидної залози неоднозначно впливає на температурну вартість скорочення м'яза (ТВСМ) залежно від моделі ізометричного скорочення і ступеня розвитку стомлення: в ході циклу з 10-ти односекундних ізометричних скорочень (перша модель скорочень) ТВСМ змінювалася по складному закону: спочатку вона була вище за рівень контролю (+27...+47%), в середині – менше (до 31%), а в кінці – знов перевищувала значення контролю на 41...45%; при другій моделі скорочення (два послідовних акта протягом 10 с) температурна вартість одиниці (Н) напруги, що розвивається, при першому тетанусі була навпаки – менше ніж у контрольних тварин, а при другому – більше (+23%...35%), що пов'язано з швидким розвитком стомлення м'яза при тривалому ізометричному тетанусі. 5. Процес розвитку стомлення скелетного м'яза білих щурів при виконанні циклу з 10-ти ізометричних скорочень, незалежно від тиреоїдного статусу, супроводжується одно направленими змінами з боку температурної вартості скоротливого акту: у тварин еутиреоїдної групи ТВСМ до середини циклу знижується (до 4-го скорочення на 23...25%), а потім неухильно наростає, перевищуючи до 10-го скорочення початковий рівень на 57...58%. у щурів тироїдектомованої групи в середині робочого циклу ТВСМ була так само менше вихідної величини (на 48…52%), а в кінці ізометричної серії скорочень на 56...72% вище за початковий рівень. 7. Експериментальний гіпотиреоз в значній мірі послаблював стимулюючу дію адреналіну (2,0 мкг/кг хв внутрішньовенно протягом 1 хв) на найважливіші показники скорочення великогомілкового м'яза – максимальну ізометричну напругу, швидкість розвитку і латентний період скоротливого акту. 8. За адренергічної стимуляції незалежно від моделі ізометричного скоротливого акту спостерігається зростання теплової вартості скорочення м'яза (ТВСМ): у щурів контрольної групи інфузія адреналіну викликає підвищення температурної вартості ізометричного скорочення м'яза до 26%; у тварин тироїдектомованої групи ТВСМ за адренергічної стимуляції зростає істотно більше (до 41%), що може розглядатися як свідоцтво зростання енергетичної ціни одиниці ізометричної «роботи» у разі виключення з гормональної системи організму щитовидної залози. 9. Тироїдектомія суттєво послаблює холодовий калоригенез білих щурів, що виражається в зниженні в умовах in vivo за екстремального охолоджування загальної холодової стійкості (-30%), величини максимального обміну (-18%), об'єму хімічної терморегуляції (-24%), а також в блокаді всіх калоригенних ефектів адреналіну. |