У процесі розвитку експериментального гіпертиреозу відбуваються закономірні якісні і кількісні зміни з боку параметрів, що характеризують енергетику цілісного організму і енергетику скорочення м'яза в умовах in situ, у тому числі і за адренергічної стимуляції. Це виявляється у наступному: 1. На ранньому етапі розвитку експериментального гіпертиреозу абсолютні значення найважливіших його симптомів (гіпертермії, гіперметаболізму і тахікардії) є достатньо інформативними, але з розвитком виразного тиреотоксикозу – зазначено факт їхньої нівеляції (r =0,11) або інверсії (r = -0,49); найбільш інформативною залежністю, що відображає ступінь гіпертиреозу, є залежність між швидкістю поглинання кисню і частотою серцевих скорочень (r = 0,97). 2. У процесі розвитку експериментального гіпертиреозу холодова стійкість білих щурів зазнає ряду фаз: латентний період, фаза високої резистентності і фаза виснаження, коли здатність до збереження температурного гомеостазису під час екстремального охолоджування практично втрачається; підвищення холодостійкості обумовлене високим рівнем холодового калоригенезу (+46%); у стані глибокої гіпотермії, зі значенням ректальної температури 200С, нівелюються всі основні симптоми експериментального гіпертиреозу – гіперметаболізм і тахікардія. 3. У процесі розвитку експериментального гіпертиреозу кількісні показники ерготропної функції великогомілкового м'яза білих щурів при ізотонічному скороченні в умовах in situ зазнають закономірних змін: у початковій фазі гіпертиреозу м'яз здатний скорочуватися з більшою амплітудою (+29%), з більшою швидкістю (+16%) і потужністю (+46%), а потім навпаки – з меншою амплітудою (-44%), за більший проміжок часу (+76%) і зниженою потужністю (-69%); у процесі розвитку гіпертиреозу продуктивність роботи (мДж) кожного ізотонічного скорочення м'яза спочатку зростає (+29%), а потім разом з поглибленням ступеня виразності гіпертиреозу знижується (-44%). 4. Характер залежності термогенної вартості ізотонічного скорочення великогомілкового м'яза (+Т0С/мДж) залежить від ступеня виразності експериментального гіпертиреозу: на першому етапі формування гіпертиреоїдного стану вона не змінюється, а з певного етапу гіпертиреозу (Т0рект.= 39.5±0,10С і вище) істотно збільшується (до+92%). 5. Максимальна сила ізометричного скорочення великогомілкового м'яза та величина ізометричної роботи при кожному його скороченні визначається ступенем виразності гіпертиреозу: у початковій стадії гіпертиреозу вони суттєво зростають (відповідно на +23% и +34% вище контролю), а в стані тиреотоксикозу (Т0рект.= 40.3±0,20С і вище) знижуються на 27% і 40%. 6. У процесі розвитку експериментального гіпертиреозу відбуваються якісні зміни з боку показників лабільності ізометричного скорочення м'яза: у першому періоді показник ''час розвитку максимальної сили'' істотно знижується (-20%), а потім навпаки – стає значно вищим (+28%); латентний період реакції скорочення м'яза на початковому ступені гіпертиреозу істотно нижчий за контрольний рівень (-300%), а за тиреотоксикозу (Т0рект.= 40.3±0,20С і більше) стає вищим (+30%). 7. Величина температурного коефіцієнта ізометричного скорочення м'яза (+DТ0С/Н) в процесі розвитку експериментального гіпертиреозу неухильно зростає, перевищуючи у період закінчення ін'єкцій трийодтироніну рівень контролю на 78%. 8. Трийодтиронін якісно модулює спрямованість і виразність ефекту адреналіну (0,2 мг/кг, в/м) на ерготропну функцію скелетного м'яза при ізотонічному типі скорочення; вплив адреналіну на максимальну амплітуду скорочення м'яза упродовж розвитку експериментального гіпертиреозу зазнає низки фаз: відсутність ефекту – позитивний ефект (+50%) – негативний ефект (-12%); вплив адреналіну на швидкість скорочення м'яза, об’єм виконаної роботи (мДж) і її потужність упродовж розвитку експериментального гіпертиреозу спочатку посилюється (відповідно на 35, 46 і 130% вище від контролю), а при тиреотоксикозі послаблюється (відповідно до -4%, 13% і 17%); на перших етапах розвитку експериментального гіпертиреозу адреналін підвищує (+36%) термогенну вартість м'язового скорочення (+Т0С/мДж). 9. У процесі розвитку експериментального гіпертиреозу ефект адреналіну на ерготропну функцію ізометричного скорочення м'яза змінюється на протилежний: на початкових стадіях гіпертиреозу зростає максимальна сила скорочення (на 73% вище за початковий рівень), збільшується обсяг ізометричної роботи кожного скорочувального акту (+22%), зменшується латентний період реакції скорочення (до 300% вище за початковий рівень) і час розвитку максимальної сили (на 23%); з поглибленням ступеня гіпертиреозу сила скорочення падає на 50%, об’єм роботи знижується на 28%, а час розвитку максимальної сили скорочувального акту подовжується на 68%. 10. Динаміка виразності ефекту адреналіну на величину температурного коефіцієнта ізометричного скорочення м'яза, що розрахований на одиницю сили (+DТ0С/Н), упродовж розвитку експериментального гіпертиреозу зазнавала низки фаз: підвищення (+36%) – зникнення – зменшення (-35%) і знову – повторне посилення ефекту (+63%). |