1. Захворюваність на дизентерію та кишкові інфекції з невизначеною етіологією серед військовослужбовців ЗС України за період спостереження (1993 – 2002 рр.) була високою і коливалася у межах від 2,83 до 13,47 та від 3,52 до 13,47 відповідно. У загальній структурі захворюваності на ГКІ частка захворюваності за рахунок епідемічних спалахів становила 67,3%, зокрема спалахів з водним шляхом передачі збудника дизентерії – 52,6%. 2. Захворюваність на кишкові інфекції з невизначеною етіологією та на дизентерію посідають відповідно 4-е і 5-е рангові місця серед військовослужбовців строкової служби ЗС України. 3. Доведено залежність захворюваності на ГКІ від географічного розміщення військових гарнізонів, яка зростає в напрямку з північного сходу на південний захід, при цьому 1-е місце посідає регіон Південного оперативного командування (захворюваність на дизентерію за багаторічними даними за 1993 – 2002 рр. становила 12,48, на кишкові інфекції з невизначеною етіологією – 13,21), 2-е – регіон Західного оперативного командування (3,85 і 5,45 відповідно), 3-є – регіон Північного оперативного командування (2,37 і 5,42 відповідно). 4. Встановлено прямий середній і сильний (у південному регіоні) кореляційний зв’язок між показниками захворюваності на ГКІ і рівнем комунального забезпечення військових гарнізонів. При захворюваності військовослужбовців на дизентерію коефіцієнт кореляції (r) становив у південному регіоні від 0,45 до 0,65, у західному – від 0,45 до 0,58, у північному – від 0,43 до 0,58, а при захворюваності на кишкові інфекції з невизначеною етіологією – від 0,66 до 0,70, від 0,49 до 0,59, від 0,23 до 0,43 відповідно. 5. Серед чинників, які пов’язані з водопостачанням і впливають на рівень захворюваності, найбільш вагомими при захворюваності на дизентерію в західному регіоні є термін експлуатації водогінної мережі (D = 33,72%), у південному – недостатнє забезпечення доброякісною питною водою (D = 42,25%), в північному – термін експлуатації водогінних мереж (D = 33,72%). При захворюваності на кишкові інфекції з невизначеною етіологією найбільш вагомими чинниками у західному регіоні є термін експлуатації каналізаційної мережі (D = 34,81%), у південному – недостатнє забезпечення доброякісною питною водою (D = 49,42%), відсоток нестандартних проб води за бактеріологічними показниками (D = 46,99%), термін експлуатації водогінної мережі (D = 43,46%), у північному – відсоток нестандартних проб води за бактеріологічними показниками (D = 19,24%). 6. Встановлено, що між рівнем комунального забезпечення військових гарнізонів і рівнем захворюваності військовослужбовців на ГКІ при одночасній дії 4 значущих чинників (забезпечення питною водою у відсотках від потреби, відсоток проб води в розподільній мережі з індексом БГКП >3, зношеність водогінної і каналізаційної мереж), із 7 досліджених, існує сильний ступінь причинно-наслідкового зв’язку: коефіцієнт множинної кореляції (R) для дизентерії становив 0,45 – 0,95, а для кишкових інфекцій з невизначеною етіологією – 0,40 – 0,98. 7. Доведено доцільність використання аналітичних методів для оцінки причинно-наслідкових зв’язків при аналізі та прогнозуванні захворюваності військовослужбовців на ГКІ. Визначено, що рівень захворюваності військовослужбовців строкової служби ЗС України на дизентерію до 2007 року складатиме (3,94 ± 0,67), а на кишкові інфекції з невизначеною етіологією – (6,05 ± 0,48). 8.Розроблено критерії оцінки санітарно-технічного стану об’єктів комунального призначення військових гарнізонів, які використовуються при розслідуванні спалахів ГКІ та складанні санітарно-епідеміологічних паспортів територій відповідальності оперативних командувань. Надано рекомендації щодо удосконалення епідеміологічного нагляду та підвищення ефективності профілактичних заходів при ГКІ в ЗС України. |