Тропіка є системно-структурним утворенням, в якому конституенти (тропи) розподіляються за двома вісями мови - парадигматичною та синтагматичною. Функціонально-семантичне макрополе тропіки складається з полів подібності (епітет, порівняння, метафора, літота/гіпербола), суміжності (метонімія, перифраза) і протилежності (оксюморон, іронія). Еволюція мови в онтогенезі, первинність атрибута по відношенню до предиката дає підстави вважати епітет вихідним тропом (першотропом). Епітет є також системоутворюючим центром тропіки, тому що в нього можуть трансформуватись і зводитись до нього всі інші тропи. Потрібно розрізняти узуально-асоціативні й оказіонально-асоціативні епітети. До перших належать постійні і описово-oцінні, до других - гібридні утворення, що виникають у результаті пересічення поля епітета з полями інших тропів - метафори, метонімії, оксюморона тощо. У термінах словотвору епітети поділяються на прості, похідні та складно-похідні слова, а також можуть являти собою інтегровані у складні слова словосполучення і речення різних типів. Складні епітети в сучасній англійській мові відрізняються великою кількістю різноманітних структурних моделей (25 двокомпонентних та 15 трикомпонентних). Первинними слід визнати моделі А+N, N+A, N+PI, N+PII, Adv.+A. Ці ж самі моделі, а також N+-like, N+N, є найбільш частотними серед двокомпонентних епітетів. Серед трикомпонентних епітетів за чисельністю перше місце займають моделі з прийменником у центрі структури: N+Prep.+N, Ger.+Prep.+N, PII+Prep.+N, A+Prep. +N, Pr.+Prep. +N. Епітети як експресивний засіб відіграють дуже важливу роль у реалізації прагматичної мети текстів художньої літератури, а також текстів газетно-журнальних жанрів - публіцистики, репортажу, реклами. Актуальність вивчення тропіки як системно-структурного утворення (функціонально-семантичного макрополя) та її системоутворюючого центру - епітета - зумовлює перспективи подальших досліджень у цій галузі стилістики. Необхідним також є глибокий аналіз епітетів з позицій когнітивної лінгвістики. Адекватне вираження когнітивної сутності епітетів дозволить точніше охарактеризувати не тільки їх тропеїчний статус, але також їх дискурсивну специфіку. Заслуговує подальшого вивчення взаємозв’язок між структурами моделей і семантикою складних епітетів. Значний інтерес матимуть дослідження, присвячені еволюції епітета в історії англомовної художньої літератури (прози і поезії) на прикладі індивідуальних авторських стилів: зростаюче вживання оказіонально-асоціативних епітетів, розвиток синкретичності, структурні іновації тощо. Доцільно дослідити недостатньо вивчену роль епітетів у деяких функціональних стилях і жанрах, зокрема в науково-популярних текстах, рецензіях, анотаціях, що значно розширило б розуміння епітета як найважливішого експресивного прагматично-скерованого засобу не тільки у художній літературній творчості. | 