Анотація до роботи:

Родик Я.С. Ергономічні принципи формування архітектурного середо-вища реабілітаційних центрів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 - Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури.– Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури, - Харків, 2006.

Дисертація присвячена питанням формування архітектурного середовища центрів реабілітації, які забезпечують можливість медичної, професійної та соціальної реабілітації інвалідів з порушенням опорно-рухового апарату

У дисертації висвітлюються медико-соціальні аспекти інвалідності, істо-рія виникнення та розвитку спеціалізованих установ для інвалідів, соціальна політика держави і нормативна база проектування архітектурного середовища для людей з обмеженими фізичними можливостями. Проведено типологічний аналіз установ, що забезпечують реабілітацію інвалідів і розроблена класифі-кація центрів реабілітації.

В роботі досліджені питання організації процесу реабілітації інвалдів з порушенням опорно-рухового апарату, визначені антропометричні і психо-фізіологічні особливості реабілітантів, викладені результати опитувань, натур-них спостережень і аналізу проектних рішень. На основі проведеного аналізу розроблено концептуальну модель центру комплексної реабілітації інвалідів, яка дозволяє забезпечити комплексність та ефективність реабілітації.

Розроблена система принципів, наукових рекомендацій і практичних дій по формуванню архітектурного середовища центрів комплексної реабілітації інвалідів. В дослідженні визначено напрями і принципи організації архітек-турного середовища реабілітаційних центрів та розроблено ергономічні прийоми і засоби формування архітектурного середовища для людей з обмеже-ними фізичними можливостями. Висвітлені проблеми створення безбар’єрного архітектурного середовища міста, показано роль дизайну в організації комфорт-ного середовища життєдіяльності інвалідів і сформульовано соціально-еконо-мічну ефективність від реалізації в практиці ергономічних принципів форму-вання архітектурного середовища реабілітаційних центрів.

Ключевые слова: інвалід (людина з обмеженими фізичними можливос-тями), архітектурне середовище, реабілітаційний центр, ергономічні принципи.

1. Сформульована типологія установ, що забезпечують реабілітацію інвалідів: типологічні групи (реабілітаційно-медичні, реабілітаційний - освітні, реабілітаційний - професійні, реабілітаційно-соціальні); типи (лікувально-профілактичні та санаторно-курортні установи, центри перепідготовки, будинки-інтернати, хоспіси і ін.). Найбільш ефективним типом, що зустрічається у кожній групі є центр реабілітації. Розроблено класифікаційні ознаки центрів реабілітації (за спрямованістю реабілітації, за профілем захворювань реабілітантів, за тривалістю майбутнього життя, за часом перебування реабілітантів в установі, за місткістю, за розташуванням і ін.). Як основний об’єкт дослідження автором запропоновано новий тип реабілітаційної установи - центр комплексної реабілітації інвалідів з прогнозом на тривале майбутнє життя.

2. Виявлено вимоги до функціонально-просторової організації центрів реабілітації інвалідів, які обумовлені: 1) специфікою реабілітаційного процесу; 2) особливостями антропометрії і психофізіології реабілітантів, їх схильностями й потребами. Вони базуються на комплексному обліку рекомендацій фахівців у області медицини, психології, ергономіки, а також складі і характері діяльності реабілітантів і полягають в необхідності створення оптимальних просторових умов.

3. Побудована концептуальна функціонально-просторова модель комплексного центру реабілітації інвалідів з прогнозом на тривале майбутнє життя, що забезпечує архітектурно-просторові умови для реалізації оптимізованої організаційно-технологічної програми з комплексної реабілітації інвалідів відповідно до виявлених соціально-функціональних вимог.

4. Сформульовано основні принципи формування архітектурного середо-вища реабілітаційних центрів: принцип системності та структурної ієрархії; принцип цілісності, автономності та просторового взаємозв’язку; принцип ком-фортності; принцип пріоритету природоохоронних заходів; принцип стійкості; принцип оптимальної функціональної структуризації; принцип комплексної гармонізації архітектурного і природного середовища.

5. Визначено ергономічні прийоми та засоби формування архітектурного середовища реабілітаційних центрів:

- для створення в реабілітаційному центрі умов, що враховують рухову недостатність інвалідів, необхідно уникати нераціональних пересувань реабілітантів, скорочувати протяжність шляхів; уникати елементів середовища, які є перешкодою для руху; створювати опорні устаткування; застосовувати меблі, що відповідають особливостям порушення опорно-рухового апарату; забезпечити безпеку інвалідів від травм та ударів;

- для полегшення орієнтації інвалідів слід застосовувати прийоми та засоби, які активізують сприйняття архітектурного середовища, розташовувати необ-хідні орієнтири з урахуванням обмежень просторового сприйняття реабілітантів, використовувати дактильні і кинестетичні стимули сприйняття простору, забезпечувати функціональну орієнтацію шляхом позначення функціонально необхідних елементів;

- враховуючи психофізіологічні особливості людей з обмеженими фізичними можливостями, необхідно застосовувати кольори і форми, що забезпечують візуальний комфорт; не застосовувати великих невідповідних реабілітантам просторів; усувати невизначеність територіальної організації.

6. Головним принципом формування архітектурного середовища реабілітаційного центру є створення специфічного середовища життєдіяльності для інвалідів з порушенням опорно-рухового апарату, яке сприяє компенсації і корекції інвалідності. Завдання компенсації інвалідності обумовлює максимальну пристосованість архітектурного середовища реабілітаційного центру до порушеної опорно-рухової системи реабілітантів. Вимога корекції інвалідності визначає створення повноцінних умов для відновної роботи і організацію елементів архітектурного середовища з коригуючими якостями.

7. Встановлено, що для реалізації ергономічних принципів формування архітектурного середовища центру комплексної реабілітації необхідно застосо-вувати архітектурні прийомами, які сприяють компенсації і корекції інвалід-ності:

- територіальна локалізація предметів меблів, функціональних зон, приміщень, навколишньої території, які інтенсивно використовуються реабілітан-тами;

- створення «прозорих» меж між основними приміщеннями шляхом особи-вого рішення дверних отворів і застосування розсувних перегородок;

- організація мережі комунікацій («архітектура доріг») - система виділених шляхів, вільних від перешкод, що не перетинають функціональні зони, облад-наних поручнями, які забезпечують безперервне опорне та безперешкодне пересування інвалідів по території, у будівлі, у групі приміщень, а також в ок-ремих приміщеннях;

- особлива організація елементів комунікацій (коридорів, сходів, ліфтів, дверних отворів, дверей) - однакове розташування даних елементів по всій будівлі, розширення їх габаритів, застосування спеціальних технічних засобів (підйомників, ліфтів), усунення порогів, двостороннє розміщення опорного устаткування;

- створення системи орієнтирів у будівлі - сигнальне виділення елементів комунікацій, функціонально необхідних деталей інтер’єру і устаткування (меблі, ручки, поручні), позначення шляхів руху, пунктів призначення, попередження про перешкоди і небезпеку;

- особливе художньо-просторове рішення інтер’єру, що враховує порушення психіки інвалідів, яке сприяє просторовій орієнтації і розвитку просторового розуміння.

8. Реалізація у практиці проектування та будівництва розроблених принципів і прийомів формування архітектурного середовища для інвалідів з порушенням опорно-рухового апарату дозволить одержати значний соціальний ефект:

- прискорення і підвищення якості реабілітаційного процесу за рахунок створення повноцінних умов для здійснення реабілітаційної роботи, скорочення часу всіх функціональних процесів, полегшення роботи персоналу, створення комфортною житлового середовища для інвалідів;

- залучення в сферу трудової діяльності додаткового контингенту населення за рахунок професійної реабілітації інвалідів.

Надалі результати дисертаційної роботи можуть послужити основою для створення норм, стандартів, рекомендацій, посібників з проектування центрів реабілітації, складання завдань на проектування центрів реабілітації інвалідів, а також можуть бути використані при проектуванні реабілітаційних відділень в установах, що забезпечують реабілітацію інвалідів в умовах нового будівництва та реконструкції.

Публікації автора:

1. Мироненко В.П., Корнилова Л.В., Родик Я.С. Проблемы ориентации и поведения детей-инвалидов при формировании архитектурной среды // Кому-нальное хозяйство городов: Зб. Ст – Киев, 2003. - Вып. 33. – С.10-15.

2. Мироненко В.П., Родик Я.С. Эрго-дизайнерские приемы формирования предметно – пространственной среды, отвечающей требованиям инвалидов // Вісник харківської державної академії дизайну та мистецтва : Зб. ст. – Харків: ХДАДМ, 2004. - №2. - С.82-87.

3. Мироненко В.П., Родик Я.С., Хасан Н. Эргономика мебели. Анатомия и антропометрия сидящего человека // Традиції і новації у вищій архітектурно – художній освіті: Зб. ст. – Харків: ХДАДМ, 2003. - № 5-6., 2004. - № 3-4. - С. 162-167.

4. Yanina Rodyk. Ergonomic particulars of forming the rehabilitation environment for peoples with the disturbance of suppor-motor system // Zastosowania Ergonomii. - Wroclaw, 2005. - № 1-3. - P. 181-185.

5. Родик Я.С. Особенности формирования городской среды для людей с ограниченными возможностями // Науковий вісник будівництва: Зб. ст. – Харків: ХДТУБА ХОТВ АБУ, 2004. - №30 т. 1 - С. 44-51.

6. Родик Я.С. Эргономические особенности формирования архитектурной среды для людей с ограниченными физическими возможностями // Перспек-тивні напрямки проектування житлових та громадських будівель. Зб. ст. Спец-випуск - Фізкультурно-спортивні споруди, адаптовані для потреб інвалідів. - Київ, 2005. - С.13-18.

7. Родик Я.С., Мироненко В.П. Ерго-дизайнерський підхід до формування архітектурного середовища дітей-інвалідів // Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції «Сучасні інновації в освіті та проблеми їхнього практи-чного впровадження»: Зб. ст. – Полтава, 2004. – том № 6. - С. 44-47.