Анотація до роботи:

Сорока Н.М. Етіологічні і патогенетичні фактори у виникненні та розвитку сетаріозу великої рогатої худоби. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук за спеціальностями: 16.00.11 – паразитологія, гельмінтологія; 16.00.02 –
патологія, онкологія і морфологія тварин. – Національний аграрний
університет, Київ, 2004.

У дисертації викладено матеріали по вивченню ролі етіологічних і патогенетичних факторів у виникненні та розвитку сетаріозу великої рогатої худоби. Визначено екстенсивність та інтенсивність сетаріозної інвазії тварин у ряді господарств зони Полісся, Лісостепу та Степу України.

Проведено порівняльний аналіз ефективності методів лабораторного дослідження тварин, хворих на сетаріоз. Запропоновано спосіб прижиттєвої діагностики сетаріозу тварин.

Досліджено метаболічні, функціональні і структурні зміни в організмі хворих тварин, які носять руйнівний та захисно-компенсаторний характер. Показано, що клінічні прояви сетаріозу істотно залежать від перебігу хвороби, зумовленого інтенсивністю інвазії.

Залежно від гострого чи хронічного перебігу хвороби та інтенсивності інвазії спостерігаються порушення білкового, вуглеводного, ліпідного, мінерального обмінів, зміни активності окремих ферментів (аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, гамма-глутамілтрансферази, лужної фосфатази, лактатдегідрогенази і креатинкінази) та показників природної (бактерицидна, лізоцимна, фагоцитарна активність) резистентності в організмі хворих тварин.

Гістоморфологічно виявлено ураження серця, судин, м’язів, печінки, нирок.

Випробувано вітчизняні антигельмінтики та вушні бирки з репелентом тривалої дії на тваринах, хворих на сетаріоз. Встановлена їх ефективна дія на організм хворих тварин. Вивчена персистентність бровермектину у корів.

1. За результатами клініко-експериментальних досліджень вивчено роль етіологічних і патогенетичних факторів у виникненні та розвитку сетаріозу великої рогатої худоби. Використовуючи загальноклінічні, гематологічні, біохімічні, імунологічні та гістологічні методи, досліджено характер морфо-функціональних змін та особливості захисно-компенсаторних реакцій в організмі тварин, хворих на сетаріоз. Встановлено, що ці зміни істотно залежать від перебігу хвороби, зумовленого інтенсивністю інвазії. Удосконалено методи і способи виявлення мікросетарій у крові хворих тварин та розроблено сучасні науково-обгрунтовані заходи і рекомендації профілактики та лікування сетаріозу великої рогатої худоби в умовах України.

2. Збудником сетаріозу великої рогатої худоби у зонах Полісся, Лісостепу і Степу України є Setaria labiato-papillosa. Екстенсивність та інтенсивність сетаріозної інвазії залежить від віку тварини, пори року, часу доби.

3. Чисельність статевозрілих сетарій в організмі великої рогатої худоби збільшується у січні та квітні, що обумовлено інтенсивним розвитком у цей час гельмінтів нового покоління.

4. Перебіг сетаріозу великої рогатої худоби істотно залежить від ступеня ураження паразитами, що виявляється відповідними клінічними ознаками. За гострого перебігу хвороби клінічні ознаки явно виражені і досягають свого піку вже на 12-15 добу. Інтенсивність інвазії у таких тварин становить 30 і більше мікросетарій в 1 см³ крові. За хронічного перебігу клінічні ознаки хвороби слабо виражені і проявляються протягом 2-3 місяців, інколи до 6 місяців. Інтенсивність інвазії у таких тварин становить від 3 до 30 мікросетарій в 1 см³ крові.

5. Під дією гельмінтів та їх личинок у хворих на сетаріоз тварин відбуваються зміни гематологічних показників; розвиваються пойкілоцитоз, анізоцитоз, плейохромазія, еозинофілія. На фоні анемії спостерігається лейкоцитоз за гострого перебігу хвороби, лейкопенія – за хронічного.

6. У крові хворих тварин виявляються зміни біохімічних показників. Знижується вміст загального білка, глюкози, каротину, що вказує на істотні порушення метаболізму в організмі. За гострого перебігу сетаріозу підвищується в 1,3 раза вміст кальцію, а за хронічного, навпаки, він знижується. Це супроводжується погіршенням функціонування серцево-судинної системи, м’язової слабкості та загального пригнічення.

7. За сетаріозу відбувається достовірне підвищення у крові тварин активності амінотрансфераз, лактатдегідрогенази, гамма-глутамілтрансферази, креатинкінази і лужної фосфатази, що свідчить про наявність структурно-функціональних змін в печінці, скелетних м’язах та міокарді.

8. У хворих на сетаріоз тварин змінюються показники неспецифічної природної резистентності: бактерицидної, лізоцимної, фагоцитарної активності, що є своєрідною реакцією організму хворих тварин на вплив ушкоджувальних чинників сетарій (їх личинок та продуктів життєдіяльності). За гострого перебігу сетаріозу спостерігається їх підвищення, а за хронічного, навпаки, зниження, що свідчить про виснаження захисних сил організму.

9. За гострого перебігу сетаріозу у хворих тварин вміст Т-лімфоцитів і Т-хелперів збільшується, а Т-супресорів зменшується, що вказує на розвиток алергічної реакції в організмі. За хронічного сетаріозу спостерігається відносне збільшення вмісту Т-лімфоцитів і зменшення вмісту В-лімфоцитів на фоні вираженої лімфопенії, що вказує на розвиток імунологічної супресії.

10. У хворих тварин за гострого перебігу сетаріозу відбувається підвищення вмісту імуноглобулінів, що свідчить про розвиток алергічної реакції в організмі, за хронічного – зменшення вмісту Іg М і Іg А та підвищення Іg G і
    Іg Е характеризує загострення запальних процесів в органах і тканинах та утворення циркулюючих імунних комплексів.

11. Введення морським свинкам суспензії із самок сетарій викликає слабо виражені клінічні ознаки інтоксикації: незначне підвищення температури тіла, тахіпное, малорухливість, які через 45 хв. вже зникали, а через годину тварини виглядали клінічно здоровими. Повторне введення суспензії призводило до розвитку алергічної реакції в організмі тварин та їх загибелі.

12. За сетаріозу спостерігаються прояви ураження серця і судин, передшлунків і кишок, м’язів, печінки та нирок. Виявлені структурно-функціональні зміни з боку окремих органів і систем тварин внаслідок патогенної дії сетарій та їх личинок.

13. У хворих тварин мають місце гістоморфологічні зміни органів і тканин. У міокарді виявляються множинні васкуліти з проліферацією клітинних елементів стінок судин, круглоклітинною інфільтрацією, фібриноїдним набряком і некрозом м’язових волокон. У печінці відмічаються порушення балочної структури, дистрофічні і некробіотичні зміни гепатоцитів. У нирках помітне збільшення клубочків в об’ємі, проліферація ендотелія, потовщення та інфільтрація лімфоцитами стінок судин, у канальцях – білкові преципітати. У м’язах спостерігаються дифузні лімфоїдо-гістіоцитарні інфільтрати з ділянками дистрофії, некробіозу і некрозу.

14. Доведено, що за сетаріозу великої рогатої худоби бровермектин і бронтел наділені філяріцидною дією. Бровермектин виявляє 100 % екстенсефективність протягом всього періоду досліджень, бронтел – 71,4 %. Одноразове введення бровермектину з одночасним застосуванням вушних бирок з репелентом тривалої дії у період активності проміжного хазяїна запобігає розповсюдженню сетаріозної інвазії у господарстві, тобто є профілактичним засобом.

Публікації автора:

1. Сорока Н.М. Сетаріоз тварин на Поліссі України //Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. Збірн. наук. праць 5-го з’їзду паразитоценологів України. – Харків, 2001. – Вип. 7 (31). – С. 150-153.

2. Сорока Н.М. Особливості біології збудників сетаріозу тварин //Науковий вісник НАУ. – Київ, 2001. – №36. – С. 282-285.

3. Сорока Н.М. Ферментний спектр крові великої рогатої худоби, хворої на сетаріоз //Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. – Біла Церква, 2001. – Вип. 18. – С. 147-152.

4. Сорока Н.М. Лімфоцитарний статус крові великої рогатої худоби, хворої на сетаріоз //Науковий вісник НАУ. – Київ, 2001. – №42. – С. 172-174.

5. Сорока Н.М. Природна резистентність великої рогатої худоби при хронічному перебігу сетаріозу //Науковий вісник НАУ. – Київ, 2001. – №41. – С. 134-137.

6. Сорока Н.М. Біохімічні дослідження крові великої рогатої худоби, хворої на гострий перебіг сетаріозу //Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького. – Львів, 2001. – Т.3. (№2). – С. 149-152.

7. Сорока Н.М. Імуноглобуліни сироватки крові великої рогатої худоби, хворої на сетаріоз //Науковий вісник НАУ. – Київ, 2001. – №38. – С. 121-124.

8. Сорока Н.М. Субпопуляційний аналіз лімфоцитів крові великої рогатої худоби при сетаріозі //Аграрний вісник Причорномор’я. – Одеса, 2002. – С. 116-120.

9. Сорока Н.М. Імунокомплексна патологія при хронічному сетаріозі великої рогатої худоби //Науковий вісник НАУ. – Київ, 2002. – №55.– С. 159-162.

10. Сорока Н.М. Особливості патології нирок при хронічному сетаріозі великої рогатої худоби //Науковий вісник НАУ. – Київ, 2002. – №58. – С. 128-131.

11. Сорока Н. Стан природної резистентності тварин, хворих на сетаріоз //Ветеринарна медицина України. – 2002. – №4. – С. 17-18.

12. Сорока Н.М. Міопатія великої рогатої худоби, хворої на хронічний сетаріоз //Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. – Полтава, 2003. – №1-2, – С. 17-18.

13. Мазуркевич А., Сорока Н., Литвиненко О. Епізоотична ситуація щодо сетаріозу тварин //Ветеринарна медицина України. – Київ, 2001. – №7. – С. 28-29. (Дисертант провела гельмінтоларвоскопічне обстеження великої рогатої худоби з визначенням інтенсивності та екстенсивності інвазії в господарствах зон Полісся і Степу України).

14. Сорока Н.М., Журенко О.В. Поширення сетаріозної інвазії великої рогатої худоби на Поліссі //Вісник аграрної науки. – Київ, 2001. – №11.– С. 30-31. (Дисертант відібрала проби крові у великої рогатої худоби і провела гельмінтоларвоскопічні дослідження).

15. Галат В.Ф., Сорока Н.М., Дідаш К.В. До епізоотології сетаріозу великої рогатої худоби //Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. – Полтава, 2002. – Т.2 (21). – С. 225-227. (Дисертант відібрала проби крові у великої рогатої худоби господарств зон Полісся, Лісостепу і Степу України. Провела гельмінтоларвоскопічні дослідження).

16. Галат В., Сорока Н. Клінічні та гематологічні дослідження великої рогатої худоби, хворої на сетаріоз //Ветеринарна медицина України. – Київ, 2002. – №3. – С. 31-32. (Дисертант провела загальноклінічні і гематологічні дослідження великої рогатої худоби).

17. Мазуркевич А.Й., Сорока Н.М. Стан печінки при хронічному сетаріозі великої рогатої худоби //Ветеринарна медицина. Міжвідом. наук. збірн. Харків, 2002. – Вип. 80. – С. 400-403. (Дисертант відібрала проби крові у великої рогатої худоби для біохімічних досліджень. Провела загальноклінічні дослідження).

18. Сорока Н.М., Березовський А.В. Застосування бровермектину для лікування тварин, хворих на сетаріоз //Вісник аграрної науки. – Київ, 2002. – №3.– С. 37-38. (Дисертант провела гельмінтоларвоскопічні і гематологічні дослідження великої рогатої худоби, випробувала бровермектин і визначила його ефективність за сетаріозу великої рогатої худоби).

19. Березовський А.В., Галат В.Ф., Сорока Н.М., Дідаш К.В. Інвазованість великої рогатої худоби збудниками сетаріозу в залежності від пори року //Зб. наукових праць Луганського Національного аграрного університету. – Луганськ, 2003. – №31/43. – С. 68-71. (Дисертант відібрала проби крові у великої рогатої худоби і провела гельмінтоларвоскопічні дослідження. Визначила інтенсивність і екстенсивність інвазії щомісячно протягом року. Провела гельмінтоскопічне обстеження тварин після забою).

20. Дідаш К.В., Сорока Н.М. Зажиттєва та посмертна діагностика сетаріозу великої рогатої худоби //Науковий вісник НАУ. – Київ, 2003. – №59. – С. 151-155. (Дисертант провела гельмінтоларвоскопічне обстеження великої рогатої худоби, приготувала антиген та випробувала його на тваринах).

21. Галат В.Ф., Сорока Н.М., Дідаш К.В. Ступінь інвазованості великої рогатої худоби збудниками сетаріозу //Ветеринарна медицина. Міжвідом. наук. збірн. – Харків, 2003. – Вип. 82. – С. 146-149. (Дисертант провела гельмінтоларвоскопічне обстеження великої рогатої худоби та визначила інтенсивність і екстенсивність інвазії).

22. Сорока Н.М. Проблема захворювань тварин філяріатозами //Актуальні проблеми медицини і біології. – Київ, 2000. – Т.2.– С. 317-320.

23. Сорока Н.М., Вакула О.Ю., Куц Н.В. Ефективність методів гемоларвоскопії при сетаріозі великої рогатої худоби //Тез. наук. конф. проф.-виклад. складу, наук. співр. та аспір. фак-ту вет. медиц. НАУ. – Київ, 2001. – С. 42.

24. Мазуркевич А.Й., Журенко О.В., Сорока Н.М., Нелипа П.О. Вміст макроелементів у крові при сетаріозі великої рогатої худоби //Тез. наук. конф. проф.-виклад. складу, наук. співр. та аспір. фак-ту вет. медиц. НАУ. – Київ, 2001. – С. 77.

25. Галат В.Ф., Сорока Н.М., Дідаш К.В. Епізоотологія сетаріозу великої рогатої худоби в окремих областях України //Тез. 1 конф. проф.-виклад. складу і аспір. навч.-наук. інстит. вет. медиц., якості і безпеки продукції АПК. – Київ, 2002. – С. 26-27.

26. Практикум із паразитології /Галат В.Ф., Артеменко Ю.Г., Прус М.П., Сорока Н.М., Дороніна О.Г. – К.: Урожай, 1999. – 189 с. (Дисертант підготувала окремі розділи посібника і описала методи діагностики проміжних хазяїв сетаріозу).

27. Паразитологія та інвазійні хвороби тварин. Підручник. /Галат В.Ф., Березовський А.В., Прус М.П., Сорока Н.М. – К.: Вища освіта, 2003. – 462 с. (Дисертант підготувала окремі розділи підручника і описала біологію проміжних хазяїв сетаріозу).

28. Рекомендації про заходи боротьби з гельмінтозами жуйних тварин /Березовський А.В., Галат В.Ф., Сорока Н.М., Литвиненко О.П., Пономаренко В.Я. – Київ: Ветінформ, 2002. – 36 с. (Дисертант підготувала розділ по профілактиці та терапії сетаріозу великої рогатої худоби).

29. Методичні вказівки з діагностики філяріатозів тварин та стратегія основних лікувально-профілактичних заходів при них /Сорока Н.М., Березовський А.В., Галат В.Ф., Литвиненко О.П., Павленко М.С. – Київ:
    Ветінформ, 2002. – 26 с. (Дисертант описала зажиттєві та посмертні методи діагностики сетаріозу великої рогатої худоби).

30. Рекомендації про заходи профілактики та терапії сетаріозу великої рогатої худоби /Сорока Н.М., Березовський А.В., Галат В.Ф., Литвиненко О.П. – Київ: Ветінформ, 2003. – 15 с. (Дисертант описала методи діагностики та профілактики сетаріозу великої рогатої худоби).

31. Деклараційний патент 59892 А Україна, А61В5/06, А61Р33/00. Спосіб прижиттєвої діагностики філяріатозів тварин /Н.М. Сорока (UA) – 20021210765; Заявл. 29.12.2002; Опубл. 15.09.2003, Бюл. №9.