Проведене соціально-філософське дослідження характеру впливу етнонаціонального чинника на формування та функціонування безпеки суспільства перехідної доби дало можливість сформулювати наступні висновки: – на основі аналізу історичного процесу формування сутності безпеки показано, що причиною виникнення й існування системи безпеки є об’єктивна потреба будь-якого суспільства в самозбереженні. У процесі розвитку людства зміст безпеки розширився від розуміння її як здатності суб’єкта захиститися від збройного насилля ззовні до нейтралізації всього комплексу загроз країні. Об’єктами безпеки є людина, суспільство, держава. При створенні системи безпеки країни варто оцінювати її як відкриту, складну соціальну систему. Головними елементами системи безпеки слід вважати: соціальні процеси і зв’язки в суспільстві; соціальні інститути, які забезпечують безпеку; соціальні групи людей, як виразників значимих потреб та їх інтересів. На створення системи безпеки країни важливий вплив здійснюють такі чинники, як: геополітичний, соціальний, економічний, етнічний, культурний; – кінець ХХ – початок ХХІ століття характеризується подальшим ростом національної самосвідомості; посиленням могутності національних рухів, які можуть за певних обставин викликати загрозу безпеці поліетнічних держав; почуттям незадоволеності потреб етносів у саморозвитку, яке виникає в поліетнічних державах незалежно від їхніх соціально-економічних систем. Тому етноси прагнуть до створення своєї держави. Це прагнення підсилюється загостренням соціальних умов в транзитних суспільствах та вимогами до їх безпеки. Інтеграційні процеси у світі не привели до очікуваного стирання етнічних розходжень і ослаблення протиріч у етнонаціональних відносинах. Етнічний чинник у поліетнічних суспільствах виконує в системі безпеки важливу роль і може служити дестабілізуючою силою; – розвиток суспільства в перехідний період пов’язаний з руйнацією традиційного способу життя, сталих соціальних норм і цінностей. Це призводить до того, що процес створення і функціонування системи безпеки України йде досить складно. В даний час є всі підстави стверджувати, що раціонально побудована й ефективно діюча система безпеки України поки що відсутня. Формування системи безпеки, ефективність її функціонування багато в чому, якщо не повністю, залежить від соціальної стабільності українського суспільства. Проведене дослідження, використані при цьому матеріали соціологічних опитувань свідчать, що в даний час достатньо гострі суперечності існують у всіх сферах суспільства, що істотно послабляє систему безпеки; – специфіка процесу формування безпеки в Україні визначається цілим рядом факторів, до яких у першу чергу варто віднести: досить складну загальну економічну ситуацію в країні і, як наслідок, соціальну напруженість у суспільстві; поліетнічність; наявність різних релігійних конфесій; недостатній досвід політичної еліти українського суспільства; відсутність підтримуваної всіма верствами суспільства консолідуючої ідеї й у зв'язку з цим суперечливість соціально-політичної орієнтації українського суспільства. Україна є поліетнічною державою зі складною етнічною структурою. Це означає, що етнонаціональний фактор у системі безпеки виконує важливу роль і може служити як стабілізуючою (об'єднуючою) силою, так і бути спрямованим на її руйнування; – політика регулювання міжетнічних відносин в Україні недостатньо усвідомлена і розроблена теоретично та мало ефективна на практиці. Складна економічна ситуація в країні змусила політичні сили суспільства і держави сконцентрувати основну увагу на інші сфери суспільства. Духовне життя народу, національні культури реально приречені на самовиживання, національно-патріотичне виховання більше декларується і часто носить однобокий характер. Ідеологія національної держави після її формулювання перестала бути вихідною точкою формування ціннісних основ створення української демократичної держави. В основі кризи суспільних систем постсоціалістичних країн перехідного типу крім інших лежить також криза ідеології. Отже, можна стверджувати, що процес відродження передбачає формування нової системи цінностей і нової національної ідеології, як ідеології єдності; – у цілому ж слід зазначити, що наявні до цього часу серйозні розбіжності серед політиків і вчених у визначенні й оцінках джерел загроз національної безпеки поки що не дозволяють створити найбільш оптимальну систему її забезпечення. Ситуацію погіршує і неконсолідованість суспільства. У подібних умовах проблема гарантування національної безпеки України приречена існувати в теорії у вигляді офіційних і альтернативних концепцій, а на практиці в якості не збалансованої системи, окремі елементи якої можуть, за певних умов, являти загрозу протягом свого функціонування для інших елементів і для суспільства в цілому. Проте в Україні існує потенціал для успішного рішення такої важливої проблеми як забезпечення безпеки. Це можливо за умови опори на консолідацію сили народів, що проживають в країні. |
