Відповідно заданої мети в роботі проведено аналіз пластичної мови декоративної гілки вітчизняної архітектури кінця 1920-х – 1950-х рр. На поставлені задачі отримано відповіді. Виявлені єтапи досліджень та позиції дослідників у формуванні уявлень про декоративну гілку архітектури кінця 1920-х – 1950-х рр.
Перший етап досліджень у вітчизняній архітектурі – це кінець 20-х – 50-ті роки, співпадає з виникненням, становленням, розвитком та спадом стилю. Він виглядає не як цілісний, а як велика кількість окремих течій, напрямків та особистих шкіл майстрів. Аналогічний стан на Заході. Стиль отримав багато назв, наприклад, у Франції – “пишний, декоративний”, “сухий, машинний”, “компромісний стиль” та інш.; у США – “Нью Йоркський стиль”, “вертикальний стиль”, “стиль модерністік” та інш.; у Східній Європі – “рондо кубізм”; у СРСР – “пролетарська класика”, “архітектура соцреалізму”, “протоконструктивізм”, “сталінська архітектура” і так далі. Другий етап – це 60-ті – 80-ті роки, виявляє критичне відношення до архітектури попереднього періоду та замовчування багатьох факторів її формування. Найбільш розповсюджена характеристика - еклектичність з негативним віддтінком. В 1966 році на Заході виникає термін Ар Деко, який об`єднав всі поодинокі назви на Заході. Третій етап досліджень – 1980-ті – 90-ті роки, у вітчизняних дослідників формується кілька позицій: погляд та вивчення з політичної точки зору, з позиціі використання цим стилем історичної спадщини, виділення та вивченння окремих теечій та шкіл ретроспективно-традиційного напрямку, які раніше не помічали. Четвертий етап досліджень – кінець ХХ – початок третього тисячоліття. Цьому періоду притаманні рефлексивне відношення до минулого, переоцінка цінностей, співвідношення радянської культури с західною. На цьому етапі формується погляд на вітчизняну архітектуру як частину світового архітектурного процесу та невід`ємну частину стилю Ар Деко, який розвивався паралельно раціоналістичним течіям “сучасного напрямку”. Уточнені часові і територіальні межі розвитку стилю Ар Деко у вітчизняній архітектурі.
Верхня межа – період зародження стилю Ар Деко визначається в СРСР – другою половиною 1920-х рр. Стиль проходе стадію кристалізацїї і розквітає у другій половині 1930-х рр. Заключний етап розвитку Ар Деко – друга половина 1950-х рр. Виявлені змісти пластичної мови вітчизняного стилю Ар Деко.
Визначними характеристиками семантичного поля пластичної мови є: ілюзорність, ідеологічна основа, запозичення історичних тем та сюжетів, зображувальність, ієрархія у побудові суспільства знаходить відображеня в архітектурі, театралізація. Систематизований словник архітектурних форм та елементів і визначені композиційні техніки пластичної мови стилю Ар Деко.
На етапі зародження словник архітектурних форм складається з набору нефункціональних, неконструктивних декоративних елементів – фільонок, гофрів, полу гофрів, перфорації, тяг, лопаток та інш. На стадіїї становлення – поповнюється запозиченими у історичного класичного надбання: ордерними формами та елементами, аркадами, колонадами, орнаментами, барельєфними зображеннями реалістичних картин з життя радянських людей, скульптурою. На заключному етапі діапазон запозичуємих форм значно розширюється, досліджуються національні культури на предмет відповідності форм новому соціалістичному змісту. Декор починає займати самостійне місце по відношенню до принципів побудови об`ємно-просторового рішення. Головний композиційний засіб збірки форм та елементів – “сплав” (вплив виробничих, технічних процесів), на відміну від еклектики, де відбувається “зшивання” різних “лоскутів” в одну тканину фасада і “вирощування” в модерні (принцип приодообразності). Проаналізовані причини виникнення і виявлені етапи розвитку мови вітчизняного Ар Деко. Причинами являються:
- Виникнення держави з новим політичним строєм та комуністичною ідеологією визначило “велику” ідею утворення нового стилю. - боротьба між новаціями та традиціями призвела до виникнення великої кількості архітектурних споруд, які в своїй основі мали компромісні рішення і “сплавляли” раціоналістичну та декоративну тенденції. На межі раціоналістичного і традиційного виникла мова Ар Деко. Відмова від великої кількості творчих об`єднань та угруповань у радянській культурі призвела до зміни курсу на єдино-направленість – “освоєння культурної спадщини” і її декоративно-художнє переосмислення, у зв`язку з чим у формуванні стилю Ар Деко почалась стадія кристалізації. Метод історико-генетичного дослідження дозволив побудувати сучасне уявлення про еволюцію пластичної мови вітчизняної архітектури кінця 20-х – 50-х рр. ХХ ст. В роботі введені три етапи розвитку пластичної мови - 1925-1934 рр. – зародження та становлення; 1935-1941 рр. – кристалізація; 50-ті роки – закат. Виявлена типологія різновидів пластичної мови стилю Ар Деко.
Вона складається з конструктивного, ретроспективного та ретроспективно-орнаментального типів. | 