| Важлива наукова проблема, розв’язання якої представлено у дисертації, полягає у тому, що на основі комплексного підходу із використанням досягнень сучасної методології юридичної науки в теоретико-компаративістському аспекті охопити основні питання, пов’язані з дослідженням ісламського права, а саме: еволюцію ісламського права, її закономірності, розкрити його своєрідність і природу, зміст його основних концепцій, а також визначити роль і вплив ісламського права на формування і функціонування правових систем ісламських держав. Це дозволяє визначити місце ісламського права на правовій карті світу і спрогнозувати перспективи і напрямки його розвитку та еволюції. При дослідженні цієї проблематики зроблено такі висновки. 1. Для об’єктивного дослідження ісламського права необхідно відмовитись від європоцентристських підходів і стандартів, що приведе до сприйняття різноманіття правових культур, правових менталітетів і правових цінностей, в результаті чого визнається рівний статус ісламської цивілізації і західного права в системі сучасних цивілізацій та правових систем. 2. Застосування цивілізаційного, герменевтичного, аксіологічного і компаративістського підходів при дослідженні ісламського права дозволяє стверджувати, що ісламське право, як і раніше, впливає на функціонування правових систем сучасних ісламських держав, що вказує на необхідність визнання самоцінності ісламського права. 3. Ісламське право базується на ісламській релігії, отже, зміни в ісламському праві є можливими тільки в результаті змін в ісламі як релігії; рамки ісламу цілком містять у собі ісламське право, тоді як ісламське право не вичерпує ісламу. Отже, зміни в ісламському праві відбуваються у разі їх релігійного схвалення. 4. Інтеграційні процеси обумовлені сучасними глобалізаційними факторами, які припускають зближення правових систем, і піддаються значному впливові соціальних, економічних, політичних та ідеологічних факторів, що є у будь-якому суспільстві. Сприйняття і запозичення правових положень у західного права супроводжується окремими застереженнями в контексті загального ісламського праворозуміння. 5. При дослідженні генезису ісламського права використано розширювальний підхід, відповідно до якого всебічно вивчено цей складний процес, який дозволяє визначити основні етапи його розвитку, що відображають логіку та закономірності його еволюції, і включає чотири періоди – від його зародження до сьогоднішнього дня, а не зводиться тільки до періоду його доктринальної розробки. 6. При вивченні концепції джерел ісламського права запропоновано таку їх класифікацію, яка охоплює не тільки основні та похідні джерела ісламського права, але включає додаткові та малі його джерела, які набувають важливого значення при реалізації ісламського права. 7. В структурі ісламського права умовно виокремлено два основних правових масиви (правові об’єднання), навколо яких формуються групи правових норм публічного та приватного характеру: “право особистого статусу” і “право владних норм”, які за змістом, значенням і структурою є більшими, ніж звичайна галузь права, але не претендують на статус правових спільностей, аналогічно приватному та публічному праву, які об’єднали би окремі галузі права. 8. У рамках структури ісламського права виділено нову окрему галузь – ісламське військове право, що складається із сукупності правових приписів, які містяться в його основних джерелах, а також розроблених ісламсько-правовою доктриною, що регулює питання ведення військових дій і застосування військової сили ісламською державою проти інших держав, а також усередині ісламської держави. Це дозволило акцентувати увагу на нетотожності понять “ісламське військове право” та “джихад”, що сприяє точному визначенню джихаду, який зводиться не тільки до поширення ісламу військовим шляхом (як сприймається багатьма), а є більш містким поняттям. 9. В рамках класифікації правових систем сучасних ісламських держав виділено нову групу держав, а саме – пострадянські держави, де переважна кількість населення сповідує іслам. На правові системи цієї групи держав класичне ісламське право має специфічний вплив: ісламський фактор, виступаючи органічною частиною культури і моральною-духовною складовою цих суспільств, не домінує в суспільно-політичному і державно-правовому житті цих держав. 10. Для всебічного розкриття сутності ісламського права як персонального, в межах запропонованої у дисертації класифікації виділено правові системи держав, де мусульмани не становлять більшість населення, але роль ісламського права в правових системах цих держав є досить важливою, що, насамперед, проявляється у регулюванні особистого статусу мусульманина. 11. Виходячи з елементного складу правової системи, обґрунтовано вплив класичного ісламського права на сучасний стан правових систем ісламських держав, що вимірюється різним ступенем. Якщо його вплив на одні елементи правової системи не є настільки відчутним, то на інші він є визначальним, зокрема, на правову культуру, правову ідеологію, правовий менталітет і правову свідомість. 12. Еволюція ісламського права в ХХI ст. буде визначатися цивілізаційними, ідеологічними, демографічними і глобалізаційними факторами. Цивілізаційний фактор зводиться до неминучості співіснування різних цивілізацій, виходячи з масштабності завдань, що вимагає мобілізації всіх сил і не залежить від цивілізаційної приналежності. Ідеологічний фактор також буде визначальним, оскільки наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. посилилось ідеологічне протистояння, що проявляється, з одного боку, в активізації ісламістських екстремістських сил в усьому світі, а з іншого – в ісламофобії, суть якої полягає в тому, що войовничий і насильницький характер представляють як головний змістовний елемент ісламської релігії і цивілізації. Актуалізація демографічного фактора пояснюється динамікою росту населення ісламських держав, що, відповідно, веде до збільшення чисельності людей, що сповідають іслам. Відповідно, географія поширення дії ісламського права буде поширюватися. Глобалізаційний фактор пов’язаний із структурозмініючими цивілізацію сучасними процесами, що впливають на політичну, соціально-економічну, ідеологічну, правову та інші сфери життя, в які вже активно включилися ісламські держави. 13. Визначено ряд проблем, питань і напрямків новаторського характеру, які відкривають шлях до подальшої їх розробки у рамках наукових дискусій. Зокрема, це питання, пов’язані з концептуальними основами ісламського права, специфікою його структури (наступне наукове обґрунтування виділених у структурі нових правових масивів: “право особистого статусу” і “право владних норм”, виділення галузі – ісламського військового права), подальшим дослідженням моделей впливу класичного ісламського права на функціонування правових систем сучасних ісламських держав та ін. |
