Анотація до роботи:

Сергєєв С.В. Фармакотерапевтична ефективність вінборону при експериментальних гепатитах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук по спеціальності 14.03.05. – фармакологія. – Інститут фармакології та токсикології АМН України, Київ. – 2002.

Робота присвячена дослідженню терапевтичної ефективності спазмолітика вінборону в порівнянні з -токоферолом ацетатом та легалоном на різних моделях токсичних гепатитів.

На основі фармакологічних, біохімічних, гістоморфологічних методів дослідження проведено порівняння механізмів реалізації гепатозахисної дії вінборону разних шляхів введення, -токоферола ацетату та легалону.

Завдяки наявним політропним фармакологічним властивостям, які мають патогенетичну спрямованість, вінборон перевершує -токоферол за здатністю відновлювати функціональний стан печінки, а легалон – за антиоксидантними властивостями. При цьому вінборон сприяє більш стійкому відновленню гепатоцитів на клітинному рівні, запобігає розвитку цирозу. В механізмі гепатозахисної дії вивчаємого препарату певне місце посідають антиоксидантні, антиагрегантні властивості та стимулюючий вплив на мікроциркуляцію в зоні токсичного враження печінки.

1. На експериментальних моделях гострого тетрахлорметанового, хронічного тетрахлорметан-етанолового та ізоніазид-рифампіцинового гепатитів доведено, що вінборон володіє гепатозахисною дією; він проявляє антиоксидантний, мембраностабілізуючий, цитопротекторний ефекти, покращує мікроциркуляцію та відновлює синтетичну функцію печінки, що робить доцільним вивчення його ефективності у клінічних умовах при гепатитах.

2. Лікування вінбороном (20 мг/кг перорально або 5 мг/кг внутришньом’язово, по 2,5% від LD₅₀) гострого тетрахлорметанового гепатиту у щурів сприяє зменшенню токсичної дії ксенобіотика та забезпечує покращення функціонального стану печінки: вміст у жовчі жовчних кислот та фосфоліпідів збільшується відповідно на 80 та 50% порівняно з контролем (Р<0,05). Цьому сприяє викликане вінбороном зниження у тканині печінки процесів ліпопероксидації, що проявляється зменшенням дієнових кон’югатів та збільшення рівня супероксиддисмутази в середньому у 1,5 рази (Р<0,05). За цими ознаками вінборон не поступається -токоферолу (50 мг/кг внутришньом’язово) та переважає легалон (35 мг/кг перорально).

3. Введення вінборону внутришньом’язово або перорально щурам з хронічним тетрахлорметан-етаноловим гепатитом стимулює репарацію структури та відновлення синтетичної, видільної та дезінтоксикаційної функцій печінки. Про це свідчить збільшення вмісту загальних жовчних кислот на 92%, триоксихоланових – на 117%, зменшення кількості дієнових кон’югатів у 2,2 рази, покращення активності СОД та каталази відповідно у 3,7 та 1,7 рази в середньому в порівнянні з контролем (Р<0,05), а також зменшення ознак фіброзу портальних трактів, інфільтрації їх фібробластами і гістіоцитами. Досліджуваний препарат за ефективністю дорівнює легалону та перевершує -токоферол.

4. Застосування вінборону при ізоніазид-рифампіциновому гепатиті зменшує токсичне ураження гепатоцитів та нормалізує їх функціональний стан. Свідченням цьому є повне відновлення синтезу жовчних кислот, холестерину та нормалізація вмісту дієнових кон’югатів, гідроперекисів ліпідів, СОД у тканині печінки.

5. Лікування вінбороном експериментальних гепатитів у щурів супроводжується позитивною динамікою морфологічної картини печінки: відсутністю вогнищ некрозів, порушень балочної структури печінки, гепатоцитів з гідропічною та жировою дистрофією. Стимуляція регенераторних процесів у печінці проявлялась наявністю поліплоїдних, двоядерних гепатоцитів, значної кількості мітозів. Виявлялись ознаки покращення мікроциркуляції – відсутність периваскулярного набряку і повнокрів’я перикапілярних просторів та синусоїдів.

6. Гепатозахисна дія вінборону може бути пов’язана зі зниженням інтенсивності процесів вільнорадикального окислення, стимуляцією активності природної антиокислювальної системи, нормалізуючим впливом на структури біомембран гепатоцитів.

7. Вінборон володіє політропними фармакологічними ефектами (антиоксидантним, цитопротекторним, мембрано- та вазонормалізуючим, репаративним) і в цьому плані переважає препарати порівняння - a-токоферолу ацетат та легалон.

Публікації автора:

1. Сергєєв С.В., Степанюк Г.І. Вплив вінборону в порівнянні з легалоном та токоферолу ацетатом на перебіг експериментального гепатиту у щурів // Ліки. – 2000. - №5. – С.22-25. Внесок здобувача – 60%.

2. Сергєєв С.В. Морфологічний стан печінки щурів з експериментальним гепатитом за умов їх лікування вінбороном, токоферолом та легалоном // Вісник морфології. – 2000. №6(2) – С. 253-255. Внесок здобувача – 100%.

3. Сергєєв С.В. Функціональний стан печінки щурів з експериментальними токсичними гепатитами за умов лікування їх вінбороном, токоферолом та легалоном // Ліки. – 2000. - №6. – С.65-69. Внесок здобувача – 100%.

4. Степанюк Г.І., Сергєєв С.В. Застосування вінборону в умовах медикаментозного ізоніазид-ріфампіцинового гепатиту у щурів // Лекарства-человеку: Материалы научно-практической конференции. – Харьков, 2001. – С.465-471. Внесок здобувача – 75%.

5. Сергєєв С.В. Нормалізуючий вплив вінборону в порівнянні з токоферолом та легалоном на літогенну властивість жовчі при токсичних гепатитах у щурів // Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 80-річчю від дня народження проф. О.О. Столярчука: “Фенікаберан (Вінборон) і бензофурокаїн: нові підходи до фармакотерапії запальних та ішемічних процесів”. – Вінниця: Тезис, 2000. – С.48 – 52. Внесок здобувача – 100%.

6. Сергеев С.В., Степанюк Г.И., Столярчук А.А., Волощук Н.И., Юрец С.С., Степанюк Н.Г., Данильчук В.В., Шаламай А.С. Церебро-, кардио-, гепато- и гастротропные свойства винборона // Тезисы докл. 8-го российского национального конгресса «Человек и лекарство». – М., 2001. – С.604. Внесок здобувача – 15%.

7. Сергєєв С.В., Іванова Н.І. Вивчення ефективності вінборону в порівнянні з токоферолом та легалоном при експериментальних гепатитах // Тези доповідей 2-го Національного з’їзду фармакологів України. Дніпропетровськ. – 2001. – С. 214. Внесок здобувача – 80%.