Оцінюючи феномен бюрократії в трансформаційному суспільстві необхідно подолати негативне ставлення до нього, яке домінує як у науковій політичній літературі, так і на рівні суспільної свідомості. Відхід від негативізму щодо бюрократії повинен відбутися перш за все на науково-теоретичному рівні, оскільки це сприяє розвиткові свідомості, мислення та надання їм більшої достовірності і практичності. З метою об’єктивного аналізу та оцінки бюрократії слід розмежувати явища (і поняття) „бюрократія” і „бюрократизм”. Взаємозалежність та семантична близькість цих понять зовсім не виключають певну відмінність між ними, наявність специфічних ознак та власних (іманентних їм) функцій. Зрушення у науковому мисленні, тобто в описі та тлумаченні соціально-політичних явищ, до яких належить бюрократія, є першим кроком на шляху моделювання, проектування і реального, практичного вдосконалення бюрократичної організації. Об’єктивне розуміння сутності бюрократії, її ролі та значення в суспільстві неможливе без знання її історичних коренів, того, в яких умовах вона виникла і розвивалась. Аналіз провідних соціокультурних концепцій розвитку людства, узагальнення щодо особливостей у соціально-економічному та політичному розвитку „східного” та „західного” суспільств дозволяє стверджувати, що виникнення бюрократії зумовлено досягненням суспільством відповідного рівня у своєму розвитку, пов’язаного зі зрушеннями у політичній, соціально-економічній та культурно-інформаційній царинах. Принципові розбіжності, що склались на Сході та Заході мали істотний вплив на характер діяльності влади, ступінь регламентації нею соціально-економічних та політичних процесів, особливості організації і функціонування бюрократії, що стало об’єктивною підставою для виокремлення „східної” і „західної” моделей бюрократії та дозволяє говорити про бюрократію як гетерогенне соціально-політичне явище. Встановлено певну невідповідність „класичних” принципів бюрократичної організації сучасним вимогам розвитку трансформаційного суспільства. Серед причин подібної невідповідності виокремлюється домінування критерію ефективності при визначенні принципів бюрократії та оцінки її діяльності, відповідно до якого незалежно від якості мети, бюрократична діяльність вважається ефективною, якщо мета досягнута, а ступінь ефективності визначається величиною відхилення від поставленої мети. На підставі аналізу характеру, цілей та попередніх результатів трансформаційних перетворень обґрунтована необхідність застосування поряд з критерієм ефективності евдемонічного критерію, який дає можливість здійснити оцінку діяльності бюрократії з точки зору її здатності артикулювати та агрегувати не вузько корпоративні, а суспільні інтереси в їх соціально-структурному значенні. Виявлено, що трансформаційні процеси істотно впливають на зміни у бюрократичному середовищі. Адміністративна реформа як складова трансформаційних перетворень є причиною невизначеності, нестабільності бюрократичних структур. Тривала перспектива скорочення, ліквідації, реорганізації породжує стресову ситуацію, зворотною реакцією на яку є відхилення бюрократичної діяльності від стандартів раціональності, посилюються прояви угідливості, бездіяльності, зниження службової відповідальності, підвищення рівня корупції і таке інше. В залежності від тривалості стресової ситуації, подібні прояви у бюрократичній діяльності здатні набути форми окремого, звичайного „стилю” бюрократичного функціонування. Високий ступінь політизованості як визначальна ознака бюрократії періоду трансформаційних перетворень, обумовлює неадекватне функціям бюрократії розширення меж її повноважень, компетенції і відповідальності, що порушує функціонально-рольові та статусні засади бюрократичної організації. Водночас бюрократія потрапляє у певну залежність від окремих центрів політичного впливу, пріоритети яких не завжди відповідають суспільним інтересам, потребам та цілям. Специфіка становлення і розвитку бюрократії в Україні полягає у поєднанні традицій „східної” та „західної” моделей бюрократії, при цьому принципи організації і функціонування бюрократичної моделі західного зразка домінували у періоди існування України як незалежної держави, відповідно з втратою Україною свого статусу незалежної держави у бюрократичному функціонуванні переважали риси „східної” моделі бюрократії. Сучасна українська бюрократія характеризується соціальною відчуженістю від суспільства, вона фактично презентує інтереси не держави та суспільства, а окремих фінансово-політичних угруповань. Бюрократія сучасної України надзвичайно політизована в контексті втягнення її у процеси політичної боротьби та політичного протистояння, що на практиці має форму бюрократизації виборчого процесу. Зрощення політики, бізнесу та бюрократії в Україні не лише істотно вплинуло на особливості функціонування та якісні показники української бюрократії, але й сприяло встановленню корпоративно-кланового фундаменту української влади. Вузько групові межі влади обумовили появу та поширення феномену партії бюрократії – впливової сили з певними політичними і економічними інтересами та могутніми засобами захисту цих інтересів. Особливість партії бюрократії полягає в її соціальній маневреності та здатності адаптуватись до нових політичних та соціально-економічних умов. За таких обставин провідною метою реформаційних процесів, що відбуваються в адміністративній системі України є переорієнтація бюрократії у бік забезпечення суспільно значимих інтересів незалежно від політичної кон’юнктури, підтримки соціальної стабільності, сталого розвитку і авторитету держави як у внутрішній, так і зовнішній політиці, тобто є важливою та необхідною бюрократична детермінанта в процесі реформування сучасного українського суспільства. СПИСОК |
