У “Висновках” зроблено узагальнення щодо досліджуваної проблеми.
Феномен художнього таланту в поетичній інтерпретації Ліни Костенко – явище об’ємне і всеохопне. Осмислення його стало одним із найважливіших шляхів її творчої самореалізації. З’ясовано, що концептуальні підходи авторки до проблеми – багатогранні й водночас цілісні: у її художньому світі реалізуються аспекти психології творчості, особистісного становлення, генетичної передачі духовності, глибинного зв’язку з ментальністю нації, пізнання буття в земних вимірах.
Поява художника в світі – явище природне й закономірна. Проте самоусвідомлення мистецького покликання супроводжується пошуком власної суті, коли необхідно долати егоїстичну обмеженість, відкриваючи у своїй душі джерела любові. Адже егоїстичне в житті реалізується владними, офіційно-художніми спонуками, а також елементами побутового, некритичного мислення, що прирікає людину на відчуження від свого сокровенного “я”.
Усвідомлено відкидаючи ці форми, обираючи з дихотомії мати чи бути останнє, сповідуючи свій ідеал, митець актуалізує психологічні особливості поетичного таланту: надзвичайну душевну чутливість, імператив духовного пошуку, дивовижну емоційну пам’ять, творчу уяву. Вони формують духовні феномени, завдяки яким матеріальність світу відступає, а Суть робиться зримою й пізнаваною.
Варто зазначити, що необхідним світоглядним моментом художнього осягнення світу є спрямованість на гуманістичні цінності. Свобода й відповідальність, пам’ять і печаль, чулість і мужність, боротьба й оптимізм виводять творця на особистісний рівень самореалізації, що дозволяє оприявити глибинний зв’язок художнього таланту з колективною пам’яттю.
Як свідчить проведений аналіз творчості Ліни Костенко, цей процес надзвичайно складний. Поетеса зосереджується на явищах мистецької нереалізованості й знаходить причини цього в особистісній несформованості.
За концепцією Ліни Костенко, художній талант надто рідкісний і дорогоцінний скарб. Його марнування – велика гуманістична й онтологічна втрата. Художній світ поетеси має непересічне значення в плані пізнання різних аспектів буття мистецьких феноменів та застереження ентропії для творчої самореалізації митця.
| 