Дисертаційне дослідження, у якому здійснено структурно-методологічний аналіз філософії економіки та визначення її практичного значення для соціального розвитку взагалі та сучасного українського суспільства зокрема, дозволяє підвести наступні підсумки. Відсутність у сучасній літературі методологічної диференціації економічної філософії та філософії економіки спонукало до окреслення їх функціональної специфіки, що детермінується потребою визначення сутнісних рис предмету даного дослідження. Автором запропоновано наступні дефініції цих дослідницьких напрямків: економічна філософія являє собою аналіз соціальної структури суспільства крізь призму економізму, тобто абсолютизації економіки в якості базової структури соціального буття, а філософія економіки постає як синергійна система філософського знання про економіку, актуальна не лише у межах теоретичної, але і практичної філософії. Аналіз структури економічної свідомості, що містить такі елементи як традиційне економічне знання (господарство) та нетрадиційне економічне мислення (бізнес) дозволив виокремити у дисертаційній роботі такі структурні рівні філософії економіки як філософія господарства та філософія бізнесу, що є різними парадигмами філософсько-економічного знання, де філософія господарства може бути представлена як лінійна система обгрунтування економічного розвитку суспільства, а філософія бізнесу постає як особлива форма практичної діяльності, що функціонує у відповідності із принципом нелінійності. Важливим є методологічне розмежування гносеологічного та епістемологічного рівнів філософсько-економічного знання. Гносеологічний рівень відповідає стадії первинної соціалізації суб’єкта економічної діяльності, на даному етапі відбувається інтерналізація соціального знання, його некритичне сприйняття. Епістемологічний рівнь відповідає стадії вторинної соціалізації суб’єкта економічної діяльності, на якій відбувається екстерналізація соціального знання та процес формування нових змістів економічного знання, основним результатом якого є індивідуально-творче та соціально-креативне економічне мислення, що розкривається у контексті методологічного обгрунтування пріоритетних принципів економічної ідеології, яка функціонує на локальному рівні як економічна ідеологія підприємства, а на соціальному – як економічна ідеологія суспільства. Для сучасної України більш корисним є поширення у суспільстві соціального іміджу випрацюваної інституціоналізмом моделі економічної людини homo sociologus, тобто людини, що має певні соціальні зобов’язання, а не неоліберального зразку homo oeconomicus як моделі економічної людини, що дотримується переважно власних економічних інтересів та максимізує індивідуальний прибуток. Розуміння останньої засвоєно в українському суспільстві у гіпертрофованому вигляді, що здатне призвести до формування суспільства з низьким рівнем соціальної довіри і відповідним йому рівнем розвитку духовного капіталу соціуму. Недостатній рівень визначеності стосовно конкретних перспектив соціального розвитку України, необхідність трансформації існуючої системи соціальних зв’зків, пошук нових засобів активізації людських сил зумовлює необхідність формування економічної ідеології як системи ціннісного обгрунтування пріоритетних напрямків соціально-економічного поступу суспільства. |