Карась Анатолій Феодосійович. Філософія громадянського суспільства як інтерпретація свободи і соціальності : Дис... д-ра філос. наук: 09.00.03 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. — Л., 2004. — 454арк. — Бібліогр.: арк. 436-454.
Анотація до роботи:
Карась А.Ф. Філософія громадянського суспільства як інтерпретація свободи і соціальності. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2005.
У дисертаційному дослідженні запропоновано вирішення важливої наукової проблеми – визначення взаємозв'язку і кореляції практичного розвитку громадянської соціальності та її інтелектуального осягнення й теоретичного обґрунтування. Йдеться про концептуальне вияснення онтологічних передумов єдності людей у громадянському суспільстві.
З'ясовано, що відносно стійкий баланс соціальної єдності досягається за умов вивільнення індивідуальної свободи людей та її належного етико-дискурсивного забезпечення у соціальних, інтелектуальних та урядових практиках. На основі дослідження філософії громадянського суспільства встановлено зв'язок між рівнями свободи та економічними, громадсько-політичними і культурно-естетичними формами її здійснення. Обґрунтовано, що сенси свободи відкриваються і продукуються у контекстах етико-дискурсивних практик і мають семіотичного характеру настанови та спонуки.
Доведено, що відмінність між класичними і некласичними формами концептуалізації громадянського суспільства пов’язана зі зміною загальнофілософських епістемологічних парадигм – від раціоналістично-детерміністичної до інтерпретаційної. Детерміністична епістемологічна парадигма налаштовувала розуміння соціального світу таким чином, що пропонувала завбачати у суспільних процесах економічну причиновість там, де відносини могли бути просто кореляційними.
У "Висновках" підводяться підсумки, пропонується узагальнення та визначаються можливі напрями подальшого розвитку теоретичних та прикладних наслідків дослідження. У дисертації запропоновано нове теоретичне вирішення важливої наукової проблеми – виявлення особливостей громадянської соціальності у взаємозв'язку з класичною і некласичною концептуалізацією свободи та їх практичного здійснення. Проведене дослідження дає підстави для таких висновків.
Основою філософської тематизації проблем громадянського суспільства виступає процес вільного самоздійснення людини в усіх сферах її розвитку. Концептуалізація свободи виявилася іманентною для всіх без винятку класичних філософських теорій і в міру її побільшування стала основою інтелектуального переходу до некласичного типу інтерпретацій соціальних процесів. Громадянське суспільство диференціюється від тиску державної влади і постає у якості динамічного соціального феномена, основою якого є практика здійснювання свободи у пов'язаності з потребами врядування.
Процес історичного здійснення свободи (як комутативний з виникненням громадянського суспільства) відбувається не лише у вигляді породження й закріплення належної соціальності, – він відбувається також у вигляді поширення знаків, значень, символів, кодів, текстів, культури, які, в якості взаємокорельованої семіосфери суспільства, обумовлюють специфіку людського сприйняття і розуміння зовнішньої реальності і соціальної дійсності. Таким чином, феномен громадянського суспільства окреслюється також семіотичними характеристиками сприйняття світу людиною. У дисертації встановлено, що спробу врахувати семіотичні властивості розуміння в аспекті "соціального спільнотворення" вперше зустрічаємо у філософії Дж. Локка.
Громадянське суспільство – це суспільна практика здійснення свободи людини, поширення добровільних форм співпраці, солідарності та взаємодоповнюваності груп і спільнот. Солідарність складається як розуміння того, що для людей певної спільноти означає їхня безпека і справедливість. Доповнюваність (або субсидіарність) фіксується на рівні кооперації зусиль, здібностей та вмінь у суспільних взаємодіях і є виявом синергії, або соціальної впорядкованості на підставі проявлення індивідуальної і групової свободи дій. Комунікативним сенсом доповнюваності є те, що вона здійснюється у формах відповідальності, тобто утворює сферу соціально-етичної взаємодії.
Громадянське суспільство Західної цивілізації складалося у кількох соціально-культурних моделях, спільними ознаками яких були: усунення феодального підданства й станових та корпоративних привілеїв; відстоювання громадянських свобод; забезпечення принципу соціальної рівноваги через розмежування приватного інтересу і політичної влади; самоврядування та активність добровільних неурядових організацій; ґарантування верховенства права; стале поширення свободи й автономії людини.
Громадянський поступ доби Нового Часу відбувається рівночасно у: а) соціальній сфері як перетворення людини підданої на людину-громадянина, яка володіє конституційними свободами й правами; б) політичній сфері як перетворення абсолютистських монархій і деспотичних режимів у демократичні, суверенні національні республіки та партійне представництво влади; в) економічній сфері через усунення корпоративізму й олігархічних монополій у напрямку забезпечення ділової конкуренції і вільного ринку на основі визнання приватної власності; г) державно-правовій сфері шляхом забезпечення верховенства права, ґарантування конституційних свобод і розподілу гілок влади; д) гуманітарно-культурній сфері завдяки переходу на національні мови (з латини), створенню принципово нової дискурсивної практики на основі поширення наукових знань про природу в освіті та визнання толерантності до релігійної та етнічної ідентичностей.
Істотна відмінність між класичними і некласичними формами концептуалізації громадянського суспільства пов’язана зі зміною загальнофілософських епістемологічних парадигм – від раціоналістично-детерміністичної до інтерпретаційної. Детерміністична епістемологічна парадигма налаштовувала розуміння соціального світу таким чином, що повсякчас пропонувала завбачати економічну причиновість там, де відносини могли бути просто кореляційними. Інтерпретаційна схема соціальності сягає поза діалектику свободи та насильства, суспільства і держави, а перебуває під впливом взаємодії свободи приватної і свободи публічної або ж автономії особи та її соціально необхідної участі у суспільному житті.
Дійсність громадянського суспільства не редукується до формальної сукупності громадських організацій. Останні є його необхідним і соціально важливим, проте не самодостатнім елементом. Важливе значення належить також етико-дискурсивним практикам та семіотичній контекстуальності сприйняття і розуміння дійсності.
Здійснення свободи особи корелюється з суспільною активністю людей і соціальною практикою на трьох рівнях: 1) обставинна свобода концептуалізується в емпіричних аспектах активності і корелюється з господарсько-економічною практикою; 2) набута свобода самовдосконалення полягає у присвоєнні значень аксіологічного сенсу, які не існують у спектрі видимої фізичної реальності; у суспільно-практичній площині вона означується релігійними, етичними та політичними формами активності; 3) інший рівень здійснення свободи концептуалізується в аспекті внутрішньої здатності людини до змін перед лицем "Іншого". Вияв свободи набирає тут екзистенційного сенсу самовизначення і маніфестується здатністю людини творчо змінювати власну ідентичність, диференціюючи свій стан між тим, ким людина є і ким вона воліє бути. Екзистенційна свобода самовизначення проявляється у суспільстві на рівні естетичних смаків його членів і поширюється на всі форми мистецької активності та культурної творчості.
Щодо відносин між громадянським суспільством і державою, то немає підстав вважати, що вони за означенням мають бути ворожими. Конфлікт, який може виникати між ними, є свідченням соціальної неавтентичності, або неадекватності між суспільною дійсністю та державною організацією врядування. Оскільки онтологічний пріоритет залишається за суспільними чинниками життя людей, то зняття конфлікту передбачає змінити політичну форму організації влади таким чином, щоб етика свободи й автентичності людини ставала нормативною основою врядування. Дисертант переконаний, що на шляху розвитку демократії в Україні багато важитиме перспектива вкорінення громадянського суспільства. Проте дійсність такої перспективи не може бути відокремлена й ізольована від набутих історико-культурних елементів громадянського поступу, зафіксованих демократичними вартостями соціальної і політичної культури. Вони зберігають свій вплив і значення передусім у дискурсивних практиках свободи й автентичності.
Публікації автора:
Карась А. Ф. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях та некласичних інтерпретаціях.– Київ-Львів:ВЦ ЛНУ ім. І. Франка,2003 – 520 с.
Статті у наукових фахових виданнях:
Карась А.Ф. Людський фактор як суб’єкт наукової діяльності // Вісник Львівського університету. – Вип. 26. – 1988. - 0,5 др.арк.
Карась А.Ф. Душа культури і дух мислення // Записки Наукового Товариства імені Шевченка.– Т. 222. Праці історико-філософської секції.– Львів, 1991. – С. 216-247. - 2,5 др.арк..
Карась А.Ф. Начерк культурного відродження України від 1917 до 1933 р. // Науковий збірник УВУ.– Мюнхен, 1992. - 2,5 др.арк.
Карась А.Ф. Українська культура і енцикліка “Сотий рік” // Церква і соціальні проблеми. – Львів, 1993. – С. 272-280. - 1 др.арк.
Карась А.Ф. Громадянське суспільство і національна культура // Гуманізм за утвердження громадянського суспільства в Україні. – Вісник Львівського університету. – 1995. – Вип. 32. – С. 11-18. - 0,8 др.арк.
Карась А.Ф.Культура і мислення: взаємозв'язок і самоцінність // Гуманізм і духовність в контексті культури. Книга друга. – Дрогобич, 1995. – С. 21-27.
Карась А.Ф. Народ та історія в аспекті поглядів М. Грушевського // М. Грушевський і Західна Україна. – Львів: ВЦ ЛДУ, 1995. – С. 260-266.
Карась А.Ф. Україна в перспективі відродження // Науковий збірник УВУ. – Мюнхен-Львів, 1995. - 0,5 др.арк.
Карась А.Ф. Олександр Кульчицький в українській філософській думці // Філософсько-антропологічні читання. – Вип. 2. – К., 1996. – С. 4-12. - 1 др.арк.
Карась А.Ф. Людина і світ Григорія Сковороди // Спадщина Григорія Сковороди і сучасність. – Львів: ВЦ ЛДУ, 1996. – С. 36-50. - 1 др.арк.
Карась А.Ф. Національна самосвідомість в українській перспективі // Вісник Львівського університету. – Випуск 33. – 1996. – С. 27-35. - 0,5 др.арк.
Карась А.Ф. Національна освіта в духовному відродженні України // Наук. вісник Чернівецького університету.– Вип. 8 – Філософія, 1997. – С. 30-36.
Карась А.Ф. Україна і Європа: пункти дотику і розбіжності. До питання про громадянське суспільство // Нова Україна і Нова Європа: час зближення. – Львівський державний університет ім. Івана Франка, 1997.– С. 58-70.
Карась А. Ф. Європейський контекст європейських пошуків УВУ празького періоду // Ukrajinska Svobodna Univerzita. Vedecky sbornik. – Praha: Slovanska knihovna, 1998. – C. 127-138. – 1 др. арк..
Карась А.Ф. Філософія Сковороди як рефлексія самотворення // Вісник Львівського університету. Філософські науки.–Вип.1.– 1999.–С.21-32.–1 др.арк.
Карась А.Ф. Соціокультурний текст громадянського суспільства: конструктивність і деструктивність соціальності // Громадянське суспільство як здійснення свободи. Зб. наук. статей.- Львівський національний університет імені Івана Франка, 1999. – С. 39 - 63. - 2 др.арк.
Карась А.Ф. Національна ідея як проблема об’єктивності і солідарнос- ті // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. –Університет "Львівська політехніка", 1999. - 1 др.арк.
Карась А.Ф. У напрямку Західної цивілізації: вибір посткомуністичної України // Сучасна українська політика. Гол. ред. М. Михальченко, В. Андрущенко. – Вип. 2. – К., 2000. С. 121–148. - 1,5 др. арк.
Карась А.Ф. Активні і пасивні форми толерантності в аспекті реконструювання соціальної ідентичності в Україні // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені В.Гнатюка. – Серія: Філософія. – 2000. – №5. – С.23-28. - 1др.арк.
Карась А.Ф. Міфотворчість як соціокультурна проблема розуміння і раціональності // Вісник Київського національного університету імені Т.Шевченка. Філософія, політологія.– К.,2001. – Вип. 33. – С.25-38. - 1,5 др.арк.
Карась А.Ф. Культура як об’єкт і чинник геополітики // Вісник Київського національного університету імені Т.Шевченка. Філософія. – К., 2001. – Вип. 34. – С. 24-33. - 1 др.арк.
Карась А.Ф. Толерантність і трансформація пострадянської ідентичности України // Europeiskie Modele Tolerancij. Pod red. Andrzeja L.Zachariasza. – Universytet Rzeszowski. Rzeszw, 2001. – S. 343-352. - 1 др.арк.
Карась А.Ф.Приоритеты Западной цивилизации и метафизика коммунистической социальности: опыт Украины // «Диалог цивилизаций: Восток–Запад». Кризис современной философской компаративистики. Вып.1. Москва, Русский университет Дружбы народов.– 2000. – С. 91-120. – 2,5 др.арк.
Карась А.Ф. Шотландська школа і Адам Фергюсон: етична природа громадянського суспільства // Схід. Аналітично-інформаційний журнал. – 2002 – №7(50). – С. 44-52. - 0,5 др. арк.
Карась А.Ф. Свобода і дійсність громадянського суспільства // Схід. – 2002. – №6 (49). – Вересень-жовтень. – С. 49-54. - 0,5 др.арк.
Карась А.Ф. Громадянське суспільство як проблема метафізики Гегеля // Вісник Львівського університету. Філософські науки.– 2002.– №3.– С.18-29.
Карась А.Ф. Громадянське суспільство як дихотомія свободи і звичаєвості у філософії Гегеля // Філософія Гегеля і сучасність. Збірник наукових праць. – Львівський національний університет імені І.Франка, 2002.– С. 49-59.- 1 др.арк.
Карась А.Ф. Концептуальні витоки розрізнення суспільства і держави в Європейській Модерності // Схід. Аналітично-інформаційний журнал, 2003. – № 5 (55). – червень-липень. – С.51-56. - 0,5 др. арк.
Карась А.Ф. Громадянське суспільство з погляду консерватора і революціонера: полеміка про свободу і рівність між Е. Берком і Т. Пейном // Вісник Львівського університету. Серія “Філософські науки”. Вип. 5. Львів, 2003. - С. 23-35. - 1 др. арк.
Карась А. Ф. Свобода і самоздійснення особи // Людинознавчі студії. Збірник наук. праць ДДПУ. Вип. 7. – Дрогобич: Каменяр, 2003. – С.14-24.- 0,5 др. арк.
Karas A. Discursive Ethical Practices Discernment on the Road to Civil Society in Ukraine // The Dialogue of Cultural Traditions. A Global Perspective. Ed. G. McLean. Washington, D. C. Council for Research in Values and Philosophy, 2003. – P.140-144. - 0,5 др. арк.
Карась А. Ф. Громадянське суспільство і соціальний розвиток України // Науковий вісник Чернівецького університету. – Вип. 203-204. Філософія. - Чернівці: Золоті литаври – С. 51-56. - 0,5 др.арк.
Навчальні посібники, статті у наукових журналах і переклади (вибірково):
Карась А.Ф. Українська національна ідея // Політологія. Підручник затверджений Міністерством освіти України для студентів університетів. За ред. О. Семківа. – Львів: Світ, 1994. – С. 240-249. (552 с.)
Карась А.Ф. Філософія, її предмет і призначення // Предмет і проблематика філософії. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. За ред. М. А. Скринника. – Львів: Банківський інститут НБУ, 2001. – С. 10-54. (485 с.)
Карась А.Ф. Україна на “великій шахівниці” геополітики – аргументи Збігнева Бжезінського // Сучасність – 2000. – №11. С. – 135-144. – 1др.арк.
Карась А.Ф. Людина, суспільство, демократія – у поглядах Томаша Масарика // Сучасність – 2000. – №12. – С. 135-144. – 1 др.арк.
Карась А.Ф. Розвиток демократії як здійснення громадянського суспільства // Універсум. Журнал політології, футурології, економіки, науки та культури. – 2000. – № 3-4. – С.17-21. - 0,5 др.арк.
Карась А.Ф. Християнство, Західна цивілізація та Україна // Київська церква. – № 5(11). – 2000. – С. 40-45.- 1 др. арк.
Карась А.Ф. Мовлення і соціальна дійсність: між примусом і свободою (Про можливість українського громадянського світу) // Записки Наукового Товариства імені Шевченка. Том 243. Праці історико-філософської секції.– Львів, 2002. – С. 238-255. – 1,5 др. арк.
Ділі Джон. Основи семіотики. Монографія. Пер. з англійської та наукова редакція А. Карася. – Львів: Арсенал, 2000. – 232 с.
Андерсон Ричард. Дискурсивне походження диктатури і демократії. Пер. з англ. А. Карася // Універсум. Журнал політології, футурології, економіки, науки та культури. – 2003. – № 7-10. - 1, 5 др. арк.
Тези:
Карась А. Ф. Дискурсивне розрізнення соціальних інтенцій на шляху до громадянського суспільства в Україні // Громадянське суспільство і соціальні перетворення в Україні. Тези наук. конференції. – Львів: ВЦ ЛНУ імені Івана Франка, 2001. – С. 16-19.
Карась А.Ф. Christianity and Civil Society: Mutual Subsidiaries or contradictions? // Challenges of Religious Plurality for Eastern and Central Europe/ Handbook/ Lviv, 2003. – P. 50-51.
Карась А.Ф. Самоздійснення особи у взаємозв’язку з соціокультурними феноменами // Психологічні проблеми суспільства епохи трансформації: Матеріали українсько-польської конференції. Львів, 19-21 вересня 2003 р. – Львів: ВЦ ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – С.34-35.
Карась А.Ф. Дискурсивне означення свободи як умова громадянського поступу. Звітно-наукова конференція філософського факультету / Відп. за випуск В.Мельник. – Львів: ВЦ ЛНУ імені Івана Франка, 2004. С.40-43.
Карась А. Ф. Громадянський поступ як дискурсивно-етична практика розгортання свободи й автентичності // Людина-Світ-Культура. Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігійних досліджень. Матеріали Міжнародної наукової конференції 20-21 квітня 2004. – К.: Національний університет імені Т. Шевченка, 2004.– С. 387-391.
