Анотація до роботи:

Тихолоз Б.С. Філософська лірика Івана Франка: діалектика поетичної рефлексії. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01. – українська література. Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2003.

Дисертацію присвячено комплексному осмисленню філософської лірики І.Франка в аспекті діалектичного саморозгортання поетичної рефлексії. Статус філософської лірики в системі генерики кваліфіковано як метажанровий різновид ліричного роду, сутність якого визначає поетична (філософсько-лірична) рефлексія. З’ясовано місце філософської лірики в генологічній свідомості та світоглядно-естетичній еволюції митця-мислителя, її роль у кристалізації “філософської віри” письменника; систематизовано його погляди на філософську лірику як різновид “рефлексійної” поезії. З позицій діалектичної герменевтики тлумачаться ідейно-естетичні особливості філософсько-ліричних творів, циклів, художньо-філософських концепцій поетичних книг. Визначено домінантні образно-смислові опозиції поетичної філософії збірок останнього десятиліття ХІХ – початку ХХ ст.: “ерос – танатос” (“Зів’яле листя”), “суще – належне” (“Мій Ізмарагд”), “сумнів – віра” (“Із днів журби”), “вічне – тлінне” (“Semper tiro”), які в загальному підсумку зводяться до універсальної діалектики ідеального і реального.