Анотація до роботи:

Карпенко І.В. Філософська рецепція повсякденності в просторі культури. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури. – Харківський національний університет імені В. Н Каразіна. Харків, 2007.

Дисертація репрезентує новий науковий напрямок філософсько-культурологічних досліджень, що тематизує на системно-концептуальному рівні складну мережу взаємодоповнюючих зв’язків між філософською рецепцією повсякденності та конституюванням філософського простору культури.

У роботі проаналізовано повсякденні витоки смислотворення, обґрунтовано інтенціональну укоріненість міфологічного, релігійного і філософського способів смислотворення в структурах людської свідомості та лінію демаркації між ними. Висвітлено напрями подолання взаємної відчуженості філософування і повсякденності. Запропоновано положення про виділення специфічних місць в просторі смислотворення, де можлива комунікація світу повсякденності і світу філософії. Введено до філософського обігу поняття «психосоціокультурна матриця філософування». Здійснено його концептуальний аналіз як ланки, що опосередковує зв'язок повсякденності і філософування і конституює філософський простір культури. Схарактеризовані вимоги до мови філософування, які детермінуються повсякденними витоками філософського простору культури.

Проведене дослідження посилює ефект стереоскопічного бачення розмаїтого світу філософії в його різноманітних зв'язках з культурою.

У дисертації розроблено і репрезентовано новий науковий напрямок філософсько-культурологічних досліджень, що тематизує на системно-концептуальному рівні складну мережу взаємодоповнюючих зв’язків між філософською рецепцією повсякденності та конституюванням філософського простору культури.

Занурення суспільствознавства в світ повсякденності відобразило різноманіття цього світу, його неоднорідність та неможливість редукції до якоїсь абстрактної характеристики. Порядок людських дій в повсякденності не визначається однозначно раціональними структурами, а реалізується у формі її устрою, яка характеризується власними масштабами і ритмами.

У роботі проаналізовані повсякденні витоки смислотворення і встановлено, що простір смислотворення формується в навколо точки перетину сущого і належного в свідомості людини повсякденності. Міфологічний, релігійний і філософський способи смислотворення рівною мірою укорінені в інтенціональних структурах свідомості і буття людини повсякденності, а відмінність між ними полягає в тому просторі для утворення смислів, який вони відкривають. У роботі обґрунтовується положення про те, що саме філософський спосіб смислотворення внаслідок гетерогенності світу філософії, його сингулярної множинності і діалогічної природи збільшує практично до безкінечності простір смислотворення.

У дисертації здійснено аналіз світів повсякденності і філософії на рівні феноменологічного сприйняття з метою пом'якшення їхньої взаємної відчуженості. У зв'язку з цим були проаналізовані місця зустрічі повсякденного і неповсякденного, умови філософізації повсякденності і оповсякденювання філософії і встановлено, що трансцендентно-трансцендентальні імплікації є не тільки специфічною і характерною рисою світу філософії, але пронизують також і світ повсякденності. В результаті зроблено висновок про те, що комунікація світів повсякденності і філософії як специфічних способів смислотворення здійснюється в топосах Я-центрованості, інтерсуб’єктивності, діалогічності і типізації, що є властивими обом цим світам. На цьому ґрунтується положення про те, що філософська рецепція повсякденності представлена філософським простором культури як простором філософського смислотворення, у внутрішній топіці якого простежується специфічний код повсякденності.

„Філософські ініціативи” повсякденності автор концептуалізує в понятті психосоціокультурної матриці філософування як опосередковуючої ланки світу повсякденності і філософського простору культури. Константними величинами психосоціокультурної матриці є типи чуттєво-емоційних станів людини, типи станів суспільства і типи соціальних зв'язків. Внаслідок своєї інтенціональності, трансісторичності, бінарності і амбівалентності вони здійснюють трансісторичну далекодію і конституюють філософський простір культури як простір актуального діалогічного смислотворення.

Відношення між типовими ситуаціями повсякденності в їх трансісторичному існуванні можна характеризувати як ізоморфні відношення. «Точки інтенсивності» в цих типових ситуаціях як точки, що виникають на перетині сущого і належного, існують на тлі переживання або «спів-переживання». Потрапляючи або переносячи, «транспонуючи» своє Я в будь-яку історично дану сукупність типових життєвих проявів, людина актуалізує все багатство смислів, що коли-небудь і де-небудь з'явилися в світі філософії і можуть їй допомогти у виробленні програми своєї життєдіяльності. «Точки інтенсивності» є своєрідними вікнами виходу в трансісторичне буття людини. Знаходження в цій точці відкриває можливість відношення не попередників і послідовників, а взаємовідношення «вічних сучасників».

Психосоціокультурна матриця філософування у філософському просторі культури виконує функцію експлікації неявних інтенціональних зв'язків свідомості, периферійних інтенцій, під впливом яких і створюються інтенціональні мотиваційні комплекси. Останні маніфестують себе як особливі місця філософського простору культури, де зустрічаються в діалогічній комунікації різні смисли, що колись з'явилися в світі філософії і стали актуальними для філософуючої особистості, яка знаходиться саме в цьому місці. У зв'язку з цим в дисертації обґрунтовується положення про те, що центр є субстанціальним топосом філософського простору культури, тоді як значення і смисли, що знаходяться в ньому, наділені якостями «центральних» акціденціально, тобто проникаючись ними від місця свого перебування. У цьому смислі можна стверджувати, що центру філософського простору немає ніде, тому що він може бути скрізь, де виникає феномен філософуючої особистості.

В дисертації формулюється положення про те, що повсякденні витоки філософського простору культури висувають певні вимоги до мови філософування: жанрове різноманіття філософування, яке корелює з інтенціональними шарами свідомості, та проблемний виклад філософії, звернення до історії філософії як до історії проблем, що корелює з нелінійним характером світу повсякденності і філософського простору культури.

Проведене дослідження посилює ефект стереоскопічного бачення різноманітного світу філософії в його різноманітних зв'язках з культурою.

Публікації автора:

Монографія:

Карпенко И. В. Философское пространство культуры: человек философствующий и человек повседневности. Х.: ХНУ имени В. Н. Каразина, 2006. 292 с.

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Карпенко И.В., Карпенко Е.И. Человек: возможность быть собой // Квинтэссенция философии и время: Сборник научных трудов. – Харьков: ХГУ. – 1992. – С. 16-22.

2. Карпенко И. В. О маргинальности и магистральности в культуре или о судьбе одной идеи» // Вісник Харківського державного університету. – № 380. – Харків, 1993. – С. 43-47.

3. Карпенко И. В. Мир науки и мир повседневности // Вісник Харківського державного університету. – № 414. – Харків, 1998. – С. 441 – 444.

4. Карпенко И. В. Мир повседневности и мир философии: проблема коммуникации // Вісник Харківського державного університету. – 1999. – № 437. – С. 5-9.

5. Карпенко І. В. Про «нову» реальність та «старі» категорії // Наукові записки Харківського військового університету. – Випуск 5. – Харків, 1999. – С. 3-10.

6. Карпенко І. В. Психосоціоментальний комплекс як ритмотворчий фактор духовної культури // Наукові записки Харківського військового університету. – Випуск 2. – Харків, 1999. – С. 17-23.

7. Карпенко І. В. Філософський простір культури // Наукові записки Харківського військового університету. – Випуск 4. – Харків, 1999. – С. 11-21.

8. Карпенко І. В. Темпоральний вимір філософування // Наукові записки Харківського військового університету. – Випуск 6. – Харків, 2000. – С. 19-25.

9. Карпенко І. В. Міфологія, релігія, філософія: проблема демаркації // Наукові записки Харківського військового університету. Випуск 8. – Харків, 2000. – С. 32-39.

10. Карпенко І. В. Філософський простір культури: проблема архітектоніки // Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія: Філософія. – 2000. – № 486. – С. 10-15.

11. Карпенко І. В. Топологія «центру» і «периферії» в екологічному дискурсі // Наукові записки Харківського військового університету. – Випуск 7. – Харків, 2000. – С. 72- 79.

12. Карпенко И. В. Философское пространство культуры и метафилософские экспектации // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, № 474, Харків, 2000. – С. 7-12.

13. Карпенко І. В. В просторі особистісного філософування // Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Серія: Філософія. – 2001. – № 531. – С. 8-11.

14. Карпенко І. В., Коньшина Г. Е. Пам’ять в просторі соціально-філософського дискурсу // Наукові записки Харківського військового університету. – Випуск Х. – Харків, 2001. – С. 62 -71.

15. Карпенко И. В. Психосоциокультурная матрица философствования // Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Серія: Філософія. – 2001. – № 509. – С. 14-19.

16. Карпенко И. В. Повседневное и философское измерение феномена трансцендентализма // Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Серія: Філософія. – 2002. – № 561. – С. 30-33.

17. Карпенко И. В. Философизация повседневности и/или оповседневнивание философии // Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Серія: Філософія. – 2004. – № 618. – С. 6-12.

18. Карпенко И. В. Интенциональность сознания и жанровое многообразие философствования // Гуманітарний часопис. Збірник наукових праць. – Х.: Харьковский национальный авиационный университет ім. М.Є.Жуковського «Харківський авіаційний інститут», 2005. – №3. – С. 5-11.

19. Карпенко И. В. Поэтика философствования в метафилософском дискурсе // Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Серія: Філософія. – 2005. – № 706. – С. 9-13.

20. Карпенко І. В. Повсякденність в соціогуманітарному дискурсі // Науковий часопис національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. – Серія № 7. – Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наукових праць. – Київ.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2006. – № 10 (23). – С. 137-144.

21. Карпенко И. В. Я-идентичность философа: поиск адресата // Наука. Релігія. Суспільство. Донецьк: Донецький державний інститут штучного інтелекту, 2006. № 4. С.108-113.

22. Карпенко І. В. Смислотворчість і подвійна світоглядна орієнтація людини // Вісник Донецького університету. Серія Б. Гуманітарні науки. – 2006. – № 1. – С.218-226 .

23. Карпенко И. В. Психосоциокультурная матрица философствования в философском пространстве культуры // Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Серія: Філософія. – 2006. – № 750. – С. 6-11.

Інші публікації за темою дисертаційного дослідження

1. Карпенко І. В. Проблеми виховання в межах філософського дискурсу // Високі технології виховання. Матеріали 1 міжнародної науково-практичної конференції. Частина 1, Харків, 1995. – С. 114-119.

2. Карпенко И. В. О «порядке понятий» в понятии «социальный порядок» // Практична філософія та правовий порядок. Збірка наукових статей. Харків, 2001. – С. 157-164.

3. Карпенко И. В. К субстанциальной природе зла // Дух и космос: культура и наука на пути к нетрадиционному пониманию. Тезисы докладов и выступлений междисциплинарного симпозиума. – Харьков, 1992. – С. 125-126.

4. Карпенко І. В. Опозиція “добра” і “зла” в онтологічних дослідженнях Г. Сковороди // Тези доповідей Харківських Сковородинівських читань, присвячених 270-річчю з дня народження Г. С. Сковороди. – Харків, 1992. – С. 93-94.

5. Карпенко І. В. Національна філософія в логіках “зняття” і “діалогу” // Тези доповідей II Харківських Сковородинівських читань: «Національна філософія: сучасне, минуле та перспективи». – Харків, 1993. – С. 17-19.

6. Карпенко И. В. Философия кризиса или кризис философии // Философия выживания в условиях посттоталитарного государства. Тезисы докладов и выступлений институтской конференции. Харьковский медицинский институт. Харьков, 1993. – С. 5-7.

7. Карпенко І. В. Логіка діалогу в сучасній культурі // I культурологічні читання “Культура на зламі тисячоліть”. Тези виступів. Київ, 1994. – С. 18-19.

8. Карпенко І. В. Сучасна культура: шлях до нової ієрархії цінностей // Філософія виживання. Матеріали міжвузівської конференції. Харків, 1994. – С. 53-55.

9. Карпенко И. В. Философская ответственность или ответственное философствование // Проблема ответственности на рубеже ХХ и ХХI веков. Материалы мемориальных чтений, посвященных 60-летию проф. А. Ф. Плахотного. – Харьков, 1996. – С. 9-12.

10. Карпенко І. В. На зламі філософських етосів // Філософія виживання у системі загальнолюдських цінностей. Матеріали міжвузівської конференції. Харків, 1996. – С. 29-31.

11. Карпенко И. В. Рациональность. Повседневность. Философия // Проблема раціональності наприкінці ХХ століття. Матеріали V Харківських міжнародних Сковородинівських читань. Харків, 1998. – С. 7-9.

12. Карпенко И. В. Трехмерное пространство справедливости // Ідея справедливості на схилі ХХ століття. Матеріали VI Харківських міжнародних Сковородинівських читань. Харків, 1999. – С. 121-123.

13. Карпенко И. В. Об одном условии философской коммуникации //Обрії комунікації та інтерпретації. Матеріали VIII Харківських міжнародних Сковородинівських читань. Харків, 2001. – С. 36-38.

14. Карпенко И. В. К интенциональному обоснованию языка философии // Філософська спадщина Г.С. Сковороди. Матеріали ІХ Харківських міжнародних Сковородинівських читань. Харків, 2002. – С. 151-154.

15. Карпенко Е. И., Карпенко И. В. Природа, субъективность и границы свободы // Проблема свободи у теоретичній та практичній філософії. Матеріали Х Харківських міжнародних Сковородинівських читань. Т. 1. – Харків, 2003. – С. 152-154.

16. Карпенко І. В. Архітектоніка філософського простору культури // Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Матеріали Міжнародної наукової конференції «Людина – Світ – Культура» (20-21 квітня 2004 року, Київ). – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – С.486-489.

17. Карпенко І. В. Філософія в університеті і на філософському факультеті // Університетська філософія в ретроспективі та перспективі. Матеріали ХІІ Харківських міжнародних Сковородинівських читань. Харків, 2005.– С.45-47.

18. Карпенко И. В. Я-идентичность философа: поиск адресата // Ідентичність у сучасному вимірі. Матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток», ЛТД, 2006. – С. 38-40.

19. Карпенко И. В. Об одной из стратегий взаимоотношения философии и повседневности // Філософські стратегії ХХІ століття. Матеріали ХІV Харківських міжнародних Сковородинівських читань. Харків, 2006. – С. 25-26.