В дисертації здійснено теоретичну реконструкцію існуючих європейських освітніх концепцій на основі розробленого культурно-епістемологічного та філософсько-антропологічного підходу з метою виявлення невідомих або невикористаних ще на практиці положень минулих і сучасних концепцій під певним кутом зору, а також визначення концептуальних абрисів сучасного освітнього проекту з урахуванням нових дискурсивних практик і соціокультурних реалій. Сучасний освітній контекст визнається такими тенденціями в освіті, як криза класичної моделі і системи освіти, інтеграція освітніх систем, повернення до традицій вітчизняної педагогіки. Становлення нової освітньої парадигми відбувається під впливом суперечності, яка зумовлена глобалізацією. З одного боку, вона виступає об’єктивною умовою зближення освітніх систем, уніфікації освітніх вимог, поширення феномена полікультурності, а з другого – існує потреба будувати систему освіти на різноманітності дидактичних рішень. Для здійснення теоретичної реконструкції розроблено концептуальний інструментарій, який презентований такими поняттями, як: дві опозиційні традиції гуманістики (дюркгеймівська і веберівська); рівень історичної інтерпретації; гуманістичні структури, що трактуються як складні раціональні дії та складні витвори цих раціональних дій; спосіб розуміння терміну «участь в культурі», культурний зразок особистості. З їх допомогою реалізовано багатовимірний підхід до дослідження освітніх концепцій, що передбачає розгляд явища водночас в різних площинах, аналіз різних сполучень даних площин. В даному випадку в якості площин визначено: історичну ( розгляд освіти в різних типах цивілізації: аграрна, індустріальна, інформаційна), культурологічну (через поняття «участь в культурі»), епістемологічну (взірці знання, способи трансляції знань через освіту), педагогічну (теорії виховання), соціологічну (спосіб соціалізації особистості), філософсько-антропологічний (певне розуміння природи людини її сутності, «зразок особистості» в освіті), психологічний (роль психічних структур особистості в процесі пізнання і сприйняття). На основі описового та нормативного аналізу поняття «участі особистості в культурі», виокремлено три способи його розуміння а саме: 1) бігевіористський підхід; 2) структурний підхід; 3) інтенціональний підхід. Розгляд філософсько-антропологічних засад сучасної освіти здійснено в контексті концепції «трьох світів» К.Поппера. Доведено, що їм відповідають наведені три способи розуміння «участі в культурі». Результатом проведеної теоретичної реконструкції освітніх концепцій стало, по-перше, здійснення експлікації та реінтерпретації педагогічних концепцій Я.А.Коменського, Ж.-Ж.Руссо, Й.Песталоцці, Й.Гербарта, Дж.Дьюї, В.Оконя, показ розмежування культурологічних орієнтирів і епістемологічних позицій дослідників з одночасним зазначенням їх приналежності до позитивістcької моделі розвитку науки. По-друге, показано сутність антипозитивістського поворот в освіті на прикладі дидактичної концепції Б.Наврочинського i С.Гессенa, Б.Суходольського, діяльність яких пов’язана з течією педагогіка культури, визначено його теоретичні витоки і значення для сучасної освіти. Епістемологічна переорієнтація дослідників виявилося: у спробах вивести наукову раціональність не тільки з внутрішніх структур наукових парадигм, а й з соціокультурного контексту; у визнанні знань як способу адаптації людини та інтерпретації його як «людського знання». Доведено, що сутність антипозитивістської традиції в освіті та її евристичні можливості співпадають з освітніми ідеями антинатуралістської філософії, постнекласичними інтенціями в науці та освіті і спрямовані на актуалізацію культурологічного складника досліджень освіти. По-третє, проаналізовано гуманістичні традиції в філософії, педагогіці та психології ХХ ст. шляхом виявлення загального і особливого в них. Критерієм подібних розвідок стали поняття освітнього діалогу, розуміння сутності людини. По-четверте, на основі аналізу європейської освітньої традиції з’ясовано, що вона зазнала впливу двох філософсько-освітніх парадигм, а саме: платонівської та арістотелівської, які відрізняються антропологічними позиціями античних мислителів. В європейській освітній традиції, зокрема в польській, утверджується філософсько-освітня парадигма Арістотеля. По-п’яте, розглянуто в контексті парадигм Аристотеля і Платона освітні концепції , що дозволило виявити суттєві слабкості сучасної освіти. Показано, що однією з них є відсутність у організаторів освітнього процесу чіткого розуміння його філософських засад теорій. По-шосте, показано можливості застосування ідей, «відкритих» в результаті теоретичної реконструкції, для сучасної освіти. Культурологічний підхід до епістемологічних положень, що презентуються в даному дослідженні, дозволяють застосувати сформульовані в дисертації положення для зміни «образу» сучасної системи навчання. Вона не можлива без застосування більш раціональних дидактичних освітніх дій, які можна «розкласти» на окремі фази, застосовуючи при цьому есенціалістський спосіб дидактичного мислення. Проект цих складних дій, що здійснюються під час шкільного уроку в умовах установчої освіти, корегуючи феноменалiстичний «образ” уроку, що дається в традиційних планах і контекстах, представляє свою подільність до есенціалістських онтологічних положень, які застосовуються при будові наукових теорій чи художніх творів. Правила про культуру були б неможливі без відповідного їх розв’язання разом з правилами мовної комунікації. Представлений освітній контекст пов’язується з певними педагогічними діями і їх результатами. Педагогічна дія, що розуміється як гуманістична структура, узгоджена з відповідними нормативно-директивними переконаннями, є відносною системою. Йдеться про прийняття певної епістемологічної стратегії, тобто такої теорії, яка дає змогу безпосереднього дослідження різних «теорій» і концепцій, вказуючи на їх функціональне і генетичне визначення. Презентована положення є проявом інтенціонального підходу. Освітня концепція в даному випадку розуміється як реалізація окресленої мети (цінності), що відповідає засаді гуманістичної інтерпретації. Розглянуто проблеми освіти в контексті інформаційної цивілізації з особливим зверненням уваги на її мовні і технічні детермінанти та з позицій інтенціонального і мовно-комунікативного підходу до цілісності дидактичної системи. Акцентовано зміну відношення людини до знань (інформації), її мовно-мисленних умінь, поширення комунікації. Визначено, що наведені показники інформаційної цивілізації, мають вирішальний вплив на створення нових пропозицій навчання. Виходячи з попередніх настанов, можна зауважити, що освітні концепції — це сукупність певних правил, що формують культурну поведінку. В емпіричних дослідженнях освітніх концепцій належало б їх трактувати як конкретизацію також теоретичних концепцій, сприйнятих ідеалізовано, як сукукпність нормативних переконань (що визначають сукупність культурних цінностей) і директивних правил. Визначено, що трактовані таким чином освітні концепції становлять у своїй основі низку засад, що визначають нашу культуру, зокрема освітню культуру. Вищенаведене нормативно-директивно - теоретичне визначення культурних правил, що окреслюють поняття освітніх концепцій, найкраще виявляється в мові. Воно пов’язане з визначенням правил двох видів: директивних і нормативних Перший — це граматичні директиви, тобто складники і настанови їх поєднання в граматиці. Другий — звід правил, пов’язаний з оцінкою, визначенням, ієрархізацією. Йдеться про надання вживаній мові інструменту, за допомогою якого вона могла б мати позитивний результат у просторі, де зібрані вже не складники і рецепти їх поєднання, а швидше готові продукти (чи хоча б їх зразки). Таким чином, становлення нової освітньої парадигми пов’язано передусім з культурологічним поворотом в суспільстві і в освіті. Епістемологічним орієнтиром виступає «олюднене знання». Антропологічна позиція базується на визнанні самодостатності людської природи, зразком особистості виступає креативна, інноваційна людина с дискурсивним мисленням, відкрита до обміну смислами. Завдання освіти є забезпечення умов для реалізації особистістю власного проекту самостворення в діалогічній єдності з системою цінностей, яку транслює освіта. В інформаційному суспільстві її моделлю є медіальна освіта – посередник людини в освітньо-інформаційному просторі, в діалозі з природою, суспільством, самою собою. Зазначено лише абриси сучасного освітнього проекту, його подальша конкретизація, уточнення – справа наступних наукових розвідок. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Монографія: Гофрoн А. Культурно-епістемологічні положення ocвітніх концепцій у вибраних країнах Європи. – К.: Вища школа, 2003. – 300 с. (16,4 друк. арк.)
Статті у наукових журналах та збірниках наукових праць Гофрoн А. Професійна підготовка вчителів. Огляд концепцій і пропозиція теоретичного підходу //Професійна підготовка: Педагогіка і Психологія. Польсько–український щорічник. – Київ–Честохова: ВШП, 2003. – ІV. – С. 517-535. (0,8 друк. арк.). Гофрoн А. Діалогово-комунікативний аспект професійних компетенцій //Професійна підготовка: Педагогіка і Психологія. Польсько–український щорічник. – Київ–Честохова: ВШП, 2003. – V. – С. 287-294. (0,4 друк. aрк.). Гофрoн А. Історичні передумови сучасних концепцій навчання //Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти. Збірник наукових праць. Частина 2. – Харків: НТУ „ХПІ”, 2002. – С. 56-64. (0,4 друк. aрк.). Гофрoн А. Різні погляди на Європу і проектування освітніх концепцій //Вища Oсвіта України. - Київ, 2005. № ……-С. Гофрoн А. Філософські основи проектa освітньої концепції //Нова парадигм. - Київ. - 2004 . - Bипуск 38. - С. 70-87 (0,5 друк. aрк.). Гофрoн А., Мовно-комунікативні обумовлення освітньої концепції // Науковий вісник. Серія «Філософія. Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди.- Харків : ХНПУ, 2004.- Випycк 7. – С. Гофрoн А. Ідея полікультурності – та освітня практика //Полікультурнa освіта в об’єднаній Європі. – Ченстохова: ВШП, 2003. – С. 21-35. (0,6 друк. aрк.).
Gofron A. The idea of Multiсulturalism versus Educational Practice //Multiсultural education in the unifying Europe. – Chenstokhova:WSP, 2003. – P. 21-35. Гофрoн А. Рівність освітніх шансів – положення та дійсність // Матец Д., Радзевич-Виннітскі А. Освітня демократизація в Польщі: традиція та по-комуністична трансформація. – Ченстохова: ВШП, 1998. - С.209-221(0,5 друк. aрк.).
Gofron А. Equality of educational opportunities – assumptions and reality // Matez D., Radzevech-Vynnitski A. Educational Democratization in Poland: tradition end post-communist transformation.- Chenstokhova:WSP,1998. - P. 209-221. Гофрoн А. Історичні джерела сучасних альтернативних освітніх концепцій // Про сучасні освітні варіанти альтернативного шкільництва. – Oломоуц: : ВУП, 1997. - С. 64-70 (0,3 друк. aрк.).
Gofron A. Historical Sources of Contemporary Alternative Solutions in Pedagogy // O soucasnych celosvetovych otazkach alternativniho skolstvi - Olomuc: WUP, 1997. - P.64-70. Гофрoн А. Сім’я в характеристиці молоді з Oхотнічого Гуфта Прациі //Проблеми сім’ї. – Варшава: ПЗВЛ, 1982. - №1-2. – С. 45-49 (0, 2 друк. арк.).
Gofron A., Rodzina w opinii modziey z Ochotniczego Hufca Pracy //Problemy Rodziny. –Warszawa: PZWL, 1982. - nr 1-2. -S. 45-49. Гофрoн А. З досліджень над підготовкою випускників опікунсько-виховної спеціалізації до професійної праці //Дидактика Вищої школи. – Варшава, ПВН, 1998. - № 2. - С. 109-125 (0,7 друк. aрк.).
Gofron A. Z bada nad przygotowaniem absolwentw specjalizacji opiekuczo-wychowawczej do pracy zawodowej //Dydaktyka Szkoy Wyszej. – Warszawa: PWN, 1998. - nr 2. - S. 109-125. Гофрoн А. Способи опікунсько-виховного впливу в характеристиці випускників педагогічних вузів //Опікунсько-виховні проблеми. – 1989. - № 5. – С. 237-240.
Gofron A. Sposoby oddziaywa opiekuczo-wychowawczych w opinii absolwentw studiw pedagogicznych //Problemy Opiekuczo-Wychowawcze. - 1989. - nr 5. - S. 237-240. Гофрoн А. Досліджень ефективності підготовки педагогів // Кухта Р., Охманський М. Місце і завдання педагогічки в системі підготовки вчитель у вищих школах. – Люблін: Видавництво UMCS, 1990. - С. 130-141.
Gofron A. Z bada nad efektywnoci ksztacenia pedagogw, w: Kuchta R., Ochmaski M. Miejsce i zadania pedagogiki w systemie ksztacenia nauczycieli w szkoach wyszych. – Lublin: Wydawnictwo UMCS, 1990. - S. 130-141. Гофрoн А. Еволюція підготовки вчителів в Польщі в 1918-1980 рр. //Ясженков С. Деякі проблеми польської освіти і педагогіки” (в 1918-1992 р.). – Ченстохова, 1992. - С. 283-297.
Gofron A. Ewolucja ksztacenia pedagogw w Polsce w latach 1918-1980 // Jasiski Z. Wybrane problemy polskiej owiaty i pedagogiki (w latach 1818-1992). – Czstochowa, 1992. – S. 283-297. Гофрoн А. З досліджень над підготовкою випускників опікунсько-виховної педагогіки // Тремпала Є. Педагогіка опікунсько-методологічні основи і вибрані напрямки опіки над дитиною. Студії Методологічні Польська Академія Наук, Комітет Педагогічних наук, том LVIII. - Оссолінeум,1993/ - C. 77-97.
Gofron A. Z bada nad ksztaceniem absolwentw pedagogiki opiekuczo-wychowawczej, w: E. Trempaa (red.), «Pedagogika opiekucza – podstawy metodologiczne i wybrane kierunki opieki nad dzieckiem». Studia Pedagogiczne, , Polska Akademia Nauk, Komitet Nauk Pedagogicznych, tom LVIII. – Ossolineum, 1993. – S. 77-97. Гофрoн А. Проблема «якості життя» в педагогічній концепції Б.Наврочинського // Банька А., Дербіс Р. Психологічні і педагогічні виміри якості життя. - Познань –Ченстахова, 1994. – С. 71-81.
Gofron A. Zagadnienie «jakoci ycia» w koncepcji pedagogicznej B. Nawroczyskiego // A. Baka, R. Derbis. Psychologiczne i pedagogiczne wymiary jakoci ycia. - Pozna-Czstochowa, 1994. – S. 71-81. Гофрoн А. Професійні концепції випускників педагогічних вузів // Бадора С., Мате Д. Модель вчителя-вихователя в зінтегрованій Європі.- Ченстохова:ВШП, 1994-1995. - C. 191-203 (0,5 друк. aрк.)..
Gofron A. Kompetencje zawodowe absolwentw studiw pedagogicznych // Badora S., Marzec D. Model nauczyciela-wychowawcy w zintegrowanej Europie. – Czstochowa:WSP, 1994-1995. – S. 191-303. Гофрoн А. Епістемологічно-історичні джерела поняття «альтернативності» в польській педагогіці // Сіверський Б. Альтернативна педагогіка. – Краків: ІМПУЛЬС, 1995. – С. 55-64.
Gofron A. Epistemologiczno-historyczne rda pojcia «alternatywnoci» w pedagogice polskiej // liwerski B. Pedagogika alternatywna. Dylematy teorii. – Krakw: IMPULS, 1995. – S. 55-64. Гофрoн А. Культура і одиниця як категорії, що визначають компетенції вчителя в педагогіці Богдана Наврочинського //Теоретичні джерела вибраних освітніх думок в сучасні Польщі. – Катовіце: Видавництво Сланського університету, 1996. – С. 37-47. (0,5 друк. aрк.).
Gofron A. Kultura i jednostka jako kategorie wyznaczajce kompetencje nauczyciela w pedagogice Bogdana Nawroczyskiego //Historyczne rda wybranych ofert edukacyjnych w Polsce wspczesnej. – Katowice: Wydawnictwo Uniwersytetu lskiego, 1996. – Р. 37-47. Гофрoн А. Демократизація освіти в Польщі в період cуспільної трансформації //Oсвітня система в процесі змін в 1989-1996 рр. – Ченстохова: ВШП, 1997. – С. 77-93. (0,7 друк. aрк.).
Gofron A. Demokratyzacja owiaty w Polsce w okresie transformacji ustrojowej //System edukacyjny w procesie przemian w latach 1989-1996. – Czstochowa: WSP, 1997. – Р. 77-93. Гофрoн А. Методологічна структура педагогіки культури і можливості сьогоднішньої загальної педагогіки //Загальна педагогіка і філософія науки. Вибрані пізнавальні проблеми і дидактичні контексти. – Ченстохова: ВШП, 1997. – С. 171-179. (0,4 друк.арк.).
Gofron A. Struktura metodologiczna pedagogiki kultury a moliwoci uprawiania dzisiaj pedagogiki oglnej //Pedagogika oglna a filozofia nauki. Wybrane problemy poznawcze i konteksty dydaktyczne. – Czstochowa: WSP, 1997. – Р. 171-179. Гофрoн А. Про три способи педагогіки //Освіта на віражі. – Честохова-Познань: ВШП, 1997. – С. 177-187. (0,5 друк.арк.).
Gofron A. O trzech sposobach uprawiania pedagogiki //Owiata na wirau. - Czstochowa-Pozna: WSP, 1997. – Р. 177-187. Гофрoн А. Епістемологічні основи культури педагогіки //Епістемологічні традиції сучасної педагогіки. – Краків: ВШП, 1997. – С. 71-79. (0,4 друк.арк).
Gofron A. Podstawy epistemologiczne pedagogiki kultury //Epistemologiczne wyzwania wspczesnej pedagogiki. – Krakw: WSP, 1997. – Р. 71-79. Гофрoн А. Емпіричний і теоретичний підхід до кваліфікації і компетенції вчителя //Дилеми освітніх змін. – Т. I. – Жежув: ВШП, 1997. – С. 349-359. (0,5 друк.арк.).
Gofron A. Empiryczne a teoretyczne ujcie kwalifikacji i kompetencji nauczyciela //Dylematy przemian owiatowych. – T I. – Rzeszw: WSP, 1997. – P. 349-359. Гофрoн А. Структура методологічної педагогіки культури //Педагогіка культури. – Люблін: УМЦС, 1998. – С. 285-293. (0,4 друк.арк.).
Gofron A. Struktura metodologiczna pedagogiki kultury //Pedagogika kultury. – Lublin: UMCS, 1998. – Р. 285-293. Гофрoн А. Концепція підготовки і професійні концепції вчителів //Педагогіка, як напрямок студій. – Ченстохова: ВШП, 1998. – С. 51-61. (0,5 друк. арк.).
Gofron A. Koncepcja ksztacenia a kompetencje zawodowe nauczycieli //Pedagogika jako kierunek studiw. – Czstochowa: WSP, 1998. – Р. 51-61. Гофрoн А. Категорія «суб’єкту» в педагогіці. Від педагогіки культури до сьогоднішніх теоретичних пропозицій //Нариси про освіту і культуру. – Познань: ВФХ, 1999. – С. 73-85. (0,5 друк. арк.).
Gofron A. Kategoria «podmiotu» w pedagogice. Od pedagogiki kultury do dzisiejszych propozycji teoretycznych //Szkice o edukacji i kulturze. – Pozna: WFH, 1999. – Р. 73-85. Гофрoн А. Методика самоосвіти і її основні елементи //Самоосвіта – свідома форма професійного і методичного вдосконалення службовців державного відомства. XIV Педагогічний симпозіум. – Варшава: ШВСП, 1999. – С. 36-46. (0,5 друк. арк.).
Gofron A. Metodyka samoksztacenia i jej podstawowe elementy //XIV Sympozjum Pedagogiczne. Samoksztacenie – wiadom form doskonalenia zawodowego i metodycznego straakw pastwowej stray poarnej. – Warszawa: SZWSP, 1999. – Р. 34-46. Гофрoн А. Історичний підхід до дидактичних пропозицій і проблематика інтеграції знань про освіту //Культура і освіта. Основи інтеграції в теорії і практиці. – Честохова: ВШП, 2001. – С. 57-73. (0,7 друк. арк.).
Gofron A. Historyczne ujcie propozycji dydaktycznych a problematyka integracji wiedzy o edukacji //Kultura i edukacja. Podstawy integracji w teorii i praktyce. – Czstochowa: WSP, 2001. – P. 57-73. Гофрoн А. Інтенційний підхід педагогіки. Від комуністичної педагогіки до герменевтичних пропозицій //Розвиток загальної педагогіки. Інспірації і культурні та пізнавальні обмеження. – Варшава-Кельце, 2001. – С. 284-290. (0,3 друк.арк.).
Gofron A. Ujcie intencjonalne pedagogiki. Od pedagogiki humanistycznej do propozycji hermeneutycznych //Rozwj pedagogiki oglnej. Inspiracje i ograniczenia kulturowe oraz poznawcze. – Warszawa-Kielce, 2001. – Р. 284-290. Гофрoн А. Дидактичні джерела європейської єдності і освіта для Європи в сучасних пропозиціях //Культура і освіта на тлі полікультурних підходів до Європи і явищ європейськості. – Ченстохова, 2003. – С. 111-124. (0,6 друк. арк.).
Gofron A. Dydaktyczne rda jednoci europejskiej a edukacja dla Europy w dzisiejszych propozycjach //Kultura i edukacja wobec wielokulturowoci uj Europy i zjawiska europejskoci. – Czstochowa, 2003. – Р. 111-124. Матеріали науково-практичних конференцій 33. Гофрoн А. Методологічні дослідження освітніх теорій //Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: Зб.наук.праць. – Випуск 3 (7). – Харків: НТУ „ХПІ”, 2004. – С. 113-121. (0,8 друк.арк.). 34. Гофрoн А. Методологічні положення реконструкції дидактичних теорій (перегляд концепції і пропозиції власних досліджень) //Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: Зб.наук.праць. – Випуск 4 (8). – Харків: НТУ „ХПІ”, 2004. – С. 550-557. (0,8 друк.арк). Гофрoн А., Рапорт з досліджень над долями випускників педагогічних вузів, Видавництво RN ZSP, Варшава 1988, с. 14.
Gofron A., Raport z bada nad losami absolwentw studiw pedagogicznych, Wydawnictwo RN ZSP, Warszawa 1988, s. 14. Гофрoн А., Підготовка вчителів. Методологічна типологія концепції навчання, в кн.. М.Юущык «Думки Януша Корчака, що використані в новітніх моделях навчання», Ченстоxова 1996, с. 387-394.
Gofron A., Ksztacenie nauczycieli. Metodologiczna typologia koncepcji ksztaceni, w: M. Juszczyk (red.), Reminiscencje myli Janusza Korczaka wykorzystywane w nowoczesnych modelach ksztacenia, Czstochowa 1996, s. 387-394. Методичні рекомендації, навчально-методичні матеріали Гофрoн А., Педагогіка як напрямок вузів, Ченстахова 1998, C. 362.
Gofron A., Pedagogika jako kierunek studiw, Czstochowa 1998, S. 362. |
