У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та викладено авторське бачення вирішення наукової проблеми обґрунтування сутності фінансової санації та формування ефективного механізму її здійснення. Науково-теоретичні та практичні висновки дослідження полягають у наступному: 1. Фінансова санація є об’єктивною реальністю ринкового господарювання. Вона носить комплексний характер і охоплює практично всі фінансові аспекти функціонування підприємств. Наукові погляди щодо розкриття сутності фінансової санації є в основному рівнозначними в сутності санації. Фінансова санація є процесом відновлення платоспроможності, прибутковості та поліпшення фінансового стану підприємства за рахунок здійснення системи фінансових операцій, які є послідовними та взаємопов’язаними між собою й ініціаторами котрих, окрім самих підприємств, можуть виступати й інші зацікавлені суб’єкти ринку. 2. У контексті правових умов здійснення фінансової санації перевагою фінансової досудової санації є те, що вона зберігає автономність підприємств і не передбачає зміну форм власності, ініціюється здебільшого самими підприємствами і направлена на забезпечення збалансованості інтересів окремих учасників фінансових відносин та усунення наслідків конфліктів, які виникають на цьому ґрунті. Результативність здійснення фінансової досудової санації є набагато вищою, оскільки вона превентивна, чим убезпечує підприємства від судових процедур врегулювання неплатоспроможності. 3. Механізм фінансової санації направлений на досягнення її мети. Він має функціонально-цільову структуру, складовими якої є нормативно-правове, інформаційне та фінансове забезпечення, а також рівнозначні методи і важелі, що реалізують послідовні і взаємопов’язані фінансові операції, результатами яких є мобілізація резервів фінансового забезпечення відновлення платоспроможності та досягнення прибутковості промислових підприємств. Метод самофінансування забезпечує мобілізацію внутрішніх фінансових ресурсів підприємств і є гарантом погашення залучених і позичених коштів на поточну виробничо-господарську діяльність. Регулятором грошового обігу підприємств є метод кредитування, який забезпечує поповнення і цільове використання позичених грошових ресурсів. 4. Вивчення та застосування на практиці наукових підходів до встановлення загрози неплатоспроможності підприємницьких структур дало змогу з’ясувати основні їх недоліки та сильні сторони. На цій підставі виокремлено окремі моделі прогнозування неплатоспроможності, котрі забезпечують об’єктивну оцінку реальних фінансових ситуацій, які склалися на промислових підприємствах, а також дозволяють виявити фінансові резерви погашення заборгованості й відновлення платоспроможності, враховуючи вітчизняні економічні умови господарювання, що сприятиме визначенню шляхів та резервів досягнення цілей фінансової санації. 5. Фінансове забезпечення як складова механізму фінансової санації покликане виконувати навантаження не тільки щодо мобілізації фінансових ресурсів, але й стосовно ефективного їх використання. Це дозволяє досягнути беззбитковості та зміцнення фінансового стану промислових підприємств. Фінансове забезпечення здійснення фінансової санації генерує всі джерела поповнення фінансових ресурсів, які можуть стати вагомими для зміцнення фінансового стану та створення умов економічного розвитку підприємницьких структур без проведення судових процедур. 6. Застосування селекційного відбору показників для оцінки санаційної спроможності промислових підприємств дозволяє визначити їх рівень забезпеченості власним капіталом, ліквідність та платоспроможність, ділову активність, рух грошових коштів та рентабельність. Апробація згаданих показників дала змогу констатувати різний рівень санаційної спроможності досліджуваних підприємств молочної промисловості. Це пояснюється нездатністю кожного підприємства раціонально організовувати рух грошових потоків, цілеспрямовано використовувати власні та позичені фінансові ресурси, зберігати автономію для відновлення своєї платоспроможності, прибутковості та зміцнення фінансового стану. 7. Запропонована система раннього прогнозування неплатоспроможності побудована на зборі й аналізі інформації щодо прихованих негативних економічних тенденцій. Вона поєднує формування інформаційної бази і розрахунок фінансових показників, які відображають глибину негативних явищ і процесів у діяльності підприємств. На основі цих показників можна зробити висновки та внести рекомендації щодо поліпшення фінансового стану підприємств і забезпечення відповідного рівня їх прибутковості. 8. Розроблена і апробована модель прогнозування неплатоспроможності підприємств молочної промисловості дозволяє визначити рівень поточної платоспроможності на основі значень коефіцієнтів покриття, абсолютної ліквідності та співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості. Це дає змогу виваженіше приймати рішення у сфері управління фінансами досліджуваних підприємств щодо усунення негативних тенденцій і запобігання їх неплатоспроможності. 9. Аналіз практичного застосування інструментарію фінансової санації вітчизняних промислових підприємств як основи забезпечення взаємозв’язку між формуванням інформаційної бази і фінансовим аналізом, фінансовим плануванням та внутрішнім фінансовим контролем на підприємствах дав змогу розробити систему контрольного спостереження за фінансовим станом підприємств. Вона базується на відборі контрольованих показників, які характеризують рівні забезпеченості власними фінансовими ресурсами, ліквідності та платоспроможності, оборотності та ділової активності, а також рентабельності та прибутковості підприємств. 10. Застосування матричної моделі для визначення зон ризиків та стабільності фінансового стану підприємств молочної промисловості дає змогу аргументувати необхідність здійснення фінансової санації в цілому або застосування її окремих елементів. За значеннями контрольованих показників можна визначити їхні мінімальні та максимальні межі, що дозволяє розробити систему оптимальних фінансових операцій, спрямованих на відновлення платоспроможності та досягнення прибутковості підприємницьких структур. | 