В дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання забезпечення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств в трансформаційній економіці України. Проведене автором дослідження дозволило зробити наступні висновки і пропозиції. 1. В наукових публікаціях відсутній єдиний підхід до визначення поняття фінансової стійкості підприємства та її оцінки. Автор фінансову стійкість підпиємства визначає як такий стан власного капіталу підприємства, який забезпечує йому платоспроможність по всіх зобов’язаннях, фінансову незалежність та гарантує стабільну прибутковість в довгостроковій перспективі. Фінансово стійким є підприємство, яке спроможне за рахунок власних і залучених коштів забезпечити поточну діяльність та інвестиційно-інноваційний розвиток за умови зростання власного капіталу. 2. Найбільш суттєвим фактором підвищення фінансової стійкості підприємства є формування достатнього обсягу його реального власного капіталу. Фінансова стабілізація підприємства досягається тільки в разі поєднання таких факторів, як створення умов для забезпечення нарощування обсягів діяльності прибуткового виробництва при сталих темпах зростання реального власного капіталу і здатністю вийти на більш високий рівень фінансової стійкості. 3. Дослідження підходів щодо розрахунку відносних показників фінансової стійкості дозволило запропонувати обмежити їх п’ятьма коефіцієнтами, а саме: автономії, співвідношення залученого і власного капіталу, маневреності робочого капіталу, концентрації позикового капіталу, чистих оборотних активів. 4. В умовах економічної кризи особливо зростає вплив макроекономічних факторів на фінансову стійкість підприємств. Однак жоден з рекомендованих у економічній літературі підходів щодо оцінки фінансової стійкості підприємства не враховує впливу макроекономічних факторів. 5. Макрофінансова стабілізація є головним чинником створення сприятливого економічного середовища, в якому підприємства отримають можливість нарощування обсягів виробництва та інтенсивного генерування власних фінансових ресурсів. На цьому базується макроекономічний підхід до визначення шляхів забезпечення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств в трансформаційній економіці. 6. Багаторічний спад сільськогосподарського виробництва в Україні та несприятливе макроекономічне середовище призвели до кризових явищ в сільському господарстві, які досягли максимального рівня у 1998 - 1999 рр. та перетворили потенційно прибуткову галузь в одну з найбільш збиткових у вітчизняній економіці. Економічне пожвавлення й стабілізаційні процеси в галузі 15 почали спостерігатися тільки у 2000-2006 роках. Проте, вказана тенденція не є стійкою. 7. Політика перерозподілу фінансових ресурсів через фінансову систему зумовила скорочення фінансових ресурсів у підприємств і організацій. За умови самофінансування суб’єктів господарської діяльності нераціональне співвідношення державного регулювання і ринкового саморегулювання економіки було одним з основних факторів створення середовища, за якого кризові процеси у сільському господарстві поглиблювалися. Збитковість сільськогосподарських підприємств призвела до втрати власних фінансових ресурсів, матеріальних ресурсів та економічного потенціалу в цілому. 8. Ефективність бюджетних видатків на підтримку сільського господарства була низькою та характеризувалася втратами державного бюджету у зв’язку з неповерненням і реструктуризацією позичок та вимиванням фінансових ресурсів у підприємств. Бюджетне фінансування відбувалося не в повному обсязі та несвоєчасно, що негативно позначилося на рівні фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств. 9. Показники фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств засвідчили, що в 1995-2006 роках підприємствам не вистачало ефективних джерел фінансування запасів і витрат виробництва, а в управлінні капіталом мали місце негативні тенденції. За типами фінансової стійкості стан сільськогосподарських підприємств характеризувався: 1995 – 1996 рр. - нестійкий, передкризовий; 1997 – 1999 рр. – кризовий; 2000 – 2006 рр. - нестійкий, після кризовий. 10. Прогнозування параметрів фінансової стабілізації сільськогосподарських підприємств, аграрного сектору економіки в цілому запропоновано здійснювати за допомогою показника інтегрованої фінансової стійкості, який ураховує сукупну оцінку фінансово-економічної стійкості та визначається з врахуванням інтенсивного продукування валової доданої вартості, рентабельності власного капіталу, платоспроможності, якості активів та фінансової незалежності підприємств (сфери економіки) 11. В дисертаційному дослідженні були визначені умови стабілізації сільського господарства до 2013 року. Для цього необхідно здійснити наступні заходи: створення сприятливого економічного середовища з інвестиційно-інноваційним кліматом; завершення аграрної реформи; розробку нормативно-правової бази для розблокування іпотечного кредитування. 12. Враховуючи обмеженість бюджетних ресурсів, які можливо направити на підтримку сільського господарства, пропонується скоротити кількість програм підтримки та фінансувати найбільш ефективні. При плануванні видатків бюджету на фінансування заходів підтримки сільського господарства необхідно враховувати сезонність виробництва та до 40% видатків передбачати в першому кварталі року. 13. З метою вдосконалення державної фінансової підтримки сільськогосподарських підприємств пропонується створити за рахунок коштів Державного бюджету в одному з державних банків гарантійний фонд та визначити порядок надання гарантій комерційним банкам України по кредитам, які можуть отримати сільськогосподарські підприємства виключно на оновлення основних фондів (у випадку відсутності або недостатності ліквідної застави при одержанні 16 кредитів в комерційних банках). Це дозволить розширити доступ сільськогосподарських підприємств до кредитних ресурсів. 14. Розробка стратегії фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств та становлення конкурентоспроможного аграрного сектору повинна вирішуватися на основі стабілізації фінансової системи шляхом нарощування фінансових ресурсів суб’єктами господарювання та удосконалення розподільчих процесів в фінансовій системі держави. Практична реалізація висновків і пропозицій, отриманих автором на основі проведеного дослідження, буде сприяти забезпеченню фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств. | 