У дисертації наведено теоретичне узагальнення досліджень методології, методики й організації фінансового планування та запропоновано нове вирішення наукового завдання – удосконалення фінансового планування діяльності проми-слових підприємств у контексті запровадження концептуального підходу фінансо-вої рівноваги за ринкових відносин і застосування індикативного планування. Дослідження, проведені автором, дають змогу дійти таких висновків: 1. На підставі проведеного аналізу процесу формування концепцій фінансо-вого планування, їх основних положень та форм реалізації в історичній ретроспективі генетичну і телеологічну концепції визнано базовими у плануванні. Методологічно вони ґрунтуються на різних засадах спрямування процесу планування; визначають різні шляхи досягнення цілей і збалансованого розвитку національної економіки та її суб’єктів; можуть застосовуватися на макро- та мікрорівні; передбачають існування взаємообумовленості між рівнем розвитку фінансової системи та фінансового планування діяльності підприємств, але не повною мірою описують сучасні умови господарювання. За сучасних умов, коли суттєвим для діяльності підприємств є вплив глобалізації, поступової інформатизації суспільства та його інноваційного розвит-ку, у плануванні формування і використання фінансових ресурсів доцільно застосовувати концептуальний підхід фінансової рівноваги. 2. Фінансова рівновага діяльності та розвитку підприємств, зокрема проми-слових, найефективніше може досягатися через планування, оскільки вона визначається як певний процес, пов’язаний із збалансуванням прибутку, ризиків та з урахуванням спроможності підприємств до ефективної діяльності й розвитку у плановому періоді. Основними положеннями фінансової рівноваги у плануванні визначено: послідовність фінансового планування; визначення та дотримання на підставі фінансової політики ефективної структури джерел фінансування із встановленням пріоритетних напрямів використання фінансових ресурсів; збалан-сування планових показників формування та спрямування ресурсів; дотримання тенденції рівноваги через урахування у плануванні макроекономічних показників, які є індикаторами середовища функціонування; спрямування процесу фінансово-го планування від початку планового періоду до поетапного досягнення визна-ченої мети. Для процесу фінансового планування характерні такі економічні яви-ща, як: перервність реалізації плану, скорочення і подовження планового періоду. 3. Фінансове планування підприємств визначається як вид внутрішньогоспо-дарського планування та є процесом розробки системи планових показників, досягнення яких забезпечить ефективне формування, використання фінансових ресурсів і створить умови для прибуткової діяльності та розвитку за мінімальних ризиків. Основними завданнями фінансового планування є: забезпечення ефектив-них напрямів формування та використання фінансових ресурсів для врівноваженої діяльності та розвитку; виявлення резервів нарощування доходів і скорочення витрат; формування економічних відносин з іншими суб’єктами господарювання, власниками або суб’єктами управління державною власністю; оцінка діяльності керівників центрів відповідальності, фахівців, які безпосередньо залучені до процесу фінансового планування; оцінка якості фінансових планів; запровадження внутрішнього контролю за їх складанням і виконанням. 4. Класифікацію принципів фінансового планування розширено через виді-лення нових критеріїв – за видами концепцій. До основних принципів, які забезпе-чують реалізацію концептуального підходу фінансової рівноваги, належать принципи послідовності і наступності, періодичності складання плану; ефективно-сті формування та використання фінансових ресурсів; збалансованості показників плану за джерелами формування і напрямами використання фінансових ресурсів. Першим принципом передбачено, що процес фінансового планування здійснюється постійно, а розроблені плани безперервно змінюють один одного. Коригування планових показників відбувається в разі виникнення ризиків та непередбачуваних змін, які перевищують визначений при складанні плану рівень суттєвості. Другий принцип передбачає застосування такої структури джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів, яка забезпечуватиме відносну фінансову рівновагу розвитку. Принцип збалансованості плану передбачає рівність планового формування і використання фінансових ресурсів за джерелами надходжень та напрямами їх розподілу відповідно. 5. Виокремлено нові критерії класифікації методів для ефективного їх засто-сування в процесі планування і реалізації концептуального підходу фінансової рівноваги, а саме за етапами процесу планування, основними з яких є: оцінка фінансово-господарського стану, для якого проводиться перспективний, страте-гічний та фінансово-економічний аналіз; розрахунок показників фінансового плану з використанням розрахунково-аналітичних, графічно-аналітичних, економіко-математичних та евристичних методів; оцінка якості планів та здійснення внутрішнього контролю за їх складанням і реалізацією з використанням економіко-математичних та розрахунково-аналітичних методів. Методи розрахунку показників фінансових планів застосовуються, виходячи з класифікації статей плану на грошові та негрошові (фондові). Метод дисконтування використовується для планування грошових статей, для негрошових статей визначено застосування методів оцінки за ринковою вартістю активів та залученого капіталу на кінець планового періоду. 6. До процесу фінансового планування включено узгодження фінансової політики підприємств. Фінансова політика визначається як сукупність принципів, методів і процедур управління фінансовими ресурсами, їх формуванням і розподілом для реалізації фінансової стратегії. Складовими фінансової політики підприємства визначено облікову, кредитну, дивідендну політику, окремі елементи якої впливають на рух фінансових ресурсів та потребують узгодження у процесі планування за напрямами управління активами, зобов’язаннями, власним капіталом, доходами, витратами та розподілом прибутку. 7. Якість фінансового плану промислового підприємства досягається ураху-ванням при плануванні формування і використання фінансових ресурсів впливу зміни макроекономічних показників та інших індикативних показників. Обґрунтовано запровадження математичної моделі, яка визначає план-стандарт, виходячи з траєкторії зміни показників розвитку підприємства, розрахованих відповідно до його фінансової політики, та зміни макроекономічних показників, що плануються з урахуванням державної фінансової політики. 8. Форма фінансового плану за непрямим методом, на відміну від діючої в Україні, яка поєднує показники за прямим та непрямим методами, унеможливлює дублювання показників, розгорнуто відображає рух фінансових ресурсів за кожним видом діяльності та сегментами. Для малих промислових підприємств пропонується удосконалити склад показників плану та порядок їх розрахунку, зокрема перейти від застосування порядку планування витрат за видами діяльності до планування витрат за економічними елементами; розширити склад показників використання фінансових ресурсів. Для збиткових підприємств, які перебувають в процесі санації, пропонується змінити структуру спеціальних фондів та склад показників фінансового плану. 9. Організаційне забезпечення процесу фінансового планування визначено у складі аналітичного та інформаційного блоків. Особливостями організаційного забезпечення промислових підприємств державного сектора економіки за індика-тивного планування є здійснення державного регулювання через визначення мето-дики розрахунку планових показників, складання, аналізу, оцінки якості плану і фінансової політики; порядку їх затвердження; напрямків моніторингу реалізації плану; проведення сертифікації програмних продуктів. | 