Анотація до роботи:

Галабурда М. К. Фінансове забезпечення економічної політики в Україні. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01. – Економічна теорія. – Київський національний економічний університет, Київ, 2003.

У дисертації науково обґрунтовано концептуальні засади фінансового забезпечення економічної політики в Україні.

Визначено і проаналізовано етапи еволюції основних теорій економічної політики, виокремлено і розкрито специфічні особливості економічної теорії політики. Систематизовано принципові наслідки економічної діяльності влади та її впливу на соціальні об‘єкти. Розкрито сутність, суспільні джерела, складові елементи економічної політики, запропоновано методологічні підходи до аналізу економічної політики.

Теоретично обґрунтовано суть і механізм дії фінансового забезпечення економічної політики у реалізації цільових пріоритетів розвитку суспільства. Визначено нормативні принципи побудови системи фінансового забезпечення в умовах демократії. Досліджено необхідні умови оптимального розміщення інструментів фінансового забезпечення за наявних обмежень на його структурні елементи.

Визначено умови, фактори і протиріччя трансформаційної моделі фінансового забезпечення економічної політики в Україні; обґрунтовано проблеми взаємодії політики і економіки при розв‘язанні проблем соціально-економічного розвитку, процесів роздержавлення і приватизації, розподілу доходів і багатства.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в обгрунтуванні концептуальних засад фінансового забезпечення економічної політики з урахуванням специфіки його формування в Україні. Проведений нормативний аналіз основних положень економічної політики та її фінансового забезпечення, а також позитивний аналіз системи фінансового забезпечення економічної політики в Україні дав змогу зробити наступні висновки:

1. На основі ретроспективного аналізу визначено, що еволюція теорії економічної політики проходила шляхом не радикальної зміни парадигм, а поступового раціонального синтезу та конвергенції поглядів, що формувались під значним впливом фундаментальних теоретичних досліджень у таких галузях науки як економіка, філософія, політологія і соціологія та історичних реалій різних етапів розвитку людства. Погляди Т. Гоббса, Дж. Локка, Г. Гегеля, І. Бентама, М. Вебера, К. Маркса, Дж.Роулза та багатьох інших вчених знайшли своє відображення в економічних концепціях добробуту, справедливості, економіко-політичної конституції (будови) суспільства, місця і ролі держави тощо. Систематизація основних етапів розвитку концепцій економічної політики дозволила провести розмежування між теорією економічної політики та економічною теорією політики. Характерною особливістю сучасних напрямків економічної теорії політики є зміна предмета та методології дослідження, що виражається у використанні поряд із нормативним аналізом принципів ефективного розміщення ресурсів і доходів в економіці, позитивного економічного аналізу взаємодії політичних ринків та їх економічного впливу.

2. Теоретична концепція економічної політики є відображенням необхідних змін існуючого стану суспільного розвитку у напрямку бажаної економіко-політичної конституції суспільства. Національна економічна політика являє собою взаємозв‘язок цільової функції максимізації суспільного добробуту, сформованої на основі визначальних ціннісних принципів та національних інтересів, що реалізується через систему відповідних інструментів економічної політики, критеріїв оцінювання та ресурсних обмежень. В основі концепції лежить постулат раціонального проведення заходів економічної політики. Вибір оптимального співвідношення складових цільової функції економічної політики залежить від інструментальних обмежень, серед яких на перший план виходять економічні (обумовлені ресурсним забезпеченням) та політичні (обумовлені політичною конституцією суспільства) детермінанти. Умовами прийняття оптимальних політичних рішень виступають колективна раціональність, принцип Парето, індивідуальність економічного розвитку, суспільна доцільність.

3. Обґрунтовано механізм фінансового забезпечення економічної політики, суть дії якого полягає у цілеспрямованому вилученні державою певної частини фінансових ресурсів національного господарства та їх спрямуванні на досягнення поставлених цілей економічної політики. Складовими елементами концепції фінансового забезпечення є цільові детермінанти, ресурсні обмеження, джерела, інструменти та методи фінансового забезпечення, кожен із яких виконує свою функціональну роль у рамках фінансової політики. В основі концепції лежить постулат оптимізації методів та інструментів відповідно до обраної цільової функції. Розміри і масштаби фінансового забезпечення залежать від безлічі факторів, основними з яких визначено такі політико-економічні детермінанти: торгова відкритість та ступінь інтеграції у світове господарство, ділові та політичні цикли, демографія, сформованість бюджетних інститутів, уподобання й різнорідність платників податків та виборців, структура та часові горизонти влади.

4. Специфіка формування економічної політики в Україні та системи її фінансового забезпечення обумовлена відсутністю єдиної нормативної концепції реформ, невизначеністю цільових пріоритетів, суб‘єктивізмом та постійними змінами при використанні інструментів, наявністю суперечностей між законодавчою та виконавчою діяльністю в реалізації окремих цілей економічної політики. Це перетворило трансформацію у самоціль здійснюваних перетворень, а фінансове забезпечення – у осередкові засоби вирішення не залежних одна від одної задач, оптимізованих відповідно до кривої індиферентності державного менеджменту та специфічних груп політичного тиску. Осередковий характер цільових пріоритетів фінансового забезпечення призводить до нераціональності у використанні фінансових ресурсів та загострення суперечностей в їх мобілізації, що спричинює додаткові негативні тенденції у визначальних факторах фінансового забезпечення (цільових та ресурсних детермінантах).

5. Обґрунтована економіко-математична модель оптимізації фінансового забезпечення економічної політики через реалізацію цільової функції максимізації суспільного добробуту ґрунтується на методології аналізу витрат та вигод в умовах економіки другого-кращого (умови досяжного оптимуму). Модель дає змогу визначити основні умови парето-ефективного розміщення інструментів фінансового забезпечення, залежно від специфікації накладених на них ресурсних і політичних обмежень. Рівень абстрагованості моделі визначається цільовими детермінантами (умови досягнення парето-ефективності) та фіскальними інструментами фінансового забезпечення. Запропонований комплекс заходів, що формується на висновках із названої моделі та враховує економіко-політичні реалії України, вміщує методи раціоналізації народногосподарських витрат, пов’язаних із проведенням економічної політики, та методи оптимізації інструментів фінансового забезпечення економічної політики.

6. Визначено основні типи деформацій у системі розподілу ресурсів і доходів, що визначається суб’єктивізмом організаційно-правових форм реалізації власності, структурою, розмірами і масштабами імпліцитного субсидування, сприяють субоптимальності розміщення інструментів фінансового забезпечення через зростання лобістської діяльності розподільчих коаліцій, направленої на розподіл соціальної ренти. Приведення податкових інструментів фінансового забезпечення у відповідність до їх основного функціонального призначення (зменшення негативних ефектів, справедливість та ефективність розподілу ресурсів і доходів в економіці тощо) дозволить значно зменшити негативні наслідки реформ. Перегляд оптимальних розмірів та структури імпліцитного субсидування, системи ціноутворення в державному секторі повинні здійснюватись відповідно до умов досягнення ефективного розміщення ресурсів та доходів в економіці, з урахуванням цільових пріоритетів соціально-економічного розвитку України.

7. Зважаючи на загострення демографічної і соціальної кризи, що спостерігається в Україні, скорочення бюджетних витрат шляхом відмови від цільових розподільчих програм соціальної політики є недопустимим. Тиск, що спричинюють такі заходи на рівень фінансового забезпечення економічної політики в довгостроковому періоді, може призвести до соціального вибуху. Теоретично доведено, що зменшення навантаження соціальних програм на видатки бюджету можливе за рахунок зміни структури податкових інструментів: введення податку на власність, диференціації ставок ПДВ, збільшенні ставок акцизного збору тощо. Програми асигнувань, спрямовані на соціальний захист та соціальне забезпечення, мають бути адресними та мати конкретне цільове призначення.

8. Обґрунтовано, що дисконтування майбутнього з боку держави, що визначається звуженим відтворенням основних фондів державного сектору (близько 50%), субсидованим експортом природних ресурсів (близько 30% ВВП), втратою якості і кількості людського капіталу, спотворює саму ціль трансформаційної політики – побудови соціально орієнтованої ринкової економіки, оскільки скорочення економічних ресурсів у розпорядженні держави обмежує її функціональні цілі. Перегляд результатів проведеної приватизації, реструктуризація державних підприємств із можливістю їх подальшої приватизації на умовах фундаментальної теореми приватизації суспільної власності, в сукупності із чітким закріпленням організаційно-правових форм реалізації цієї власності, дозволить спрямувати економічну діяльність відповідно до цільових пріоритетів розвитку суспільства, з урахуванням дисконтованої в часі цінності національного багатства (в тому числі і людського капіталу).

9. Доведено прямий вплив субоптимальності розміщення інструментів фінансового забезпечення та нераціонального використання залучених ресурсів на посилення кризи державного боргу. Визначено перерозподільчу специфіку боргового фінансування, що полягає у наявності подвійного тягаря внутрішнього боргу, короткостроковості розміщення позичкових інструментів та застосування методів “револьверного” (безстрокового) управління зовнішнім державним боргом, суб‘єктивному характері основних детермінант ринку зовнішніх запозичень. Запропонована концептуальна модель управління державними борговими зобов‘язаннями ґрунтується на розробленій методиці розрахунку зваженої суми боргового тягаря внутрішнього і зовнішнього державного боргу, що дозволяє визначитись із джерелами погашення боргу в умовах України, без зростання граничних втрат суспільства.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Галабурда М.К. Фінансове забезпечення економічної політики // Економіка та підприємництво: Зб. наук. пр. молодих вчених та аспірантів. – Вип. 2. – К.: КНЕУ, 1998. – С. 76 – 81 (0,4 друк. арк.).

2. Галабурда М.К. Роль державного боргу у фінансовому забезпеченні економічної політики // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. статей молодих учених. – Вип. 7. – К., 1999. – С. 45 – 53 (0,5 друк. арк.).

3. Галабурда М.К. Теоретичне обгрунтування державного боргу в умовах України. Економіка та підприємництво: Зб. наук. пр. молодих вчених та аспірантів. – Вип. 5. – К.: КНЕУ, 2000. – С. 45 – 52 (0,6 друк. арк.).

4. Галабурда М.К. Про специфіку взаємодії політики і економіки в Україні // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України. Збірник наукових праць Тернопільської академії народного господарства. – Вип. 6. Тернопіль. “Економічна думка”, 2002. – С. 166–173 (0,7 друк. арк.).

5. Галабурда М.К. Обгрунтування ролі внутрішнього боргу в Україні // Фінанси України. —2002. — № 9. – С. 65–70 (0,4 друк. арк.).

В інших виданнях:

6. Галабурда М.К., Малий І.Й. Політична рента. – Економічна енциклопедія: У 3 т. / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002р. – Т.3. – С.152–153 (0,3 друк. арк., особисто автору належить обгрунтування ролі політичної ренти у системі фінансового забезпечення економічної політики – 0,15 друк. арк.).

7. Галабурда М.К. Теоретичне обґрунтування збалансованого бюджету // Еволюція економічного розвитку та економічної теорії (проблеми дослідження та викладання): Матеріали міжнар. наук. –метод. конф. 26–27 квітня 2000 р. – К.: КНЕУ, 2000. – С. 175–176 (0,2 друк. арк.).

8. Галабурда М.К. Федоренко В.С. Проблеми становлення бюджетної політики в Україні // Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття: Матеріали міжнародної науково–практичної конференції 1–2 березня 2000 р. – К.: КДТЕУ, 2000. – С. 67–69 (0,2 друк. арк., особисто автору належать тези щодо детермінант незбалансованості бюджету України – 0,1 друк. арк.).

9. Галабурда М.К. Економічна політика. Робоча програма для студентів Київського інституту бізнесу і технологій спеціальностей: 7.050104 “Фінанси”, 7.050106 “Облік і аудит”. – К.: Українська лабораторія проблем освіти та промислового розвитку, 2001. – 20с. (1 друк. арк.).