У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо вдосконалення фінансового забезпечення господарської діяльності суб’єктів малого підприємництва. До основних висновків і рекомендацій теоретичного, наукового, методологічного і практичного характеру, що відбивають розв’язання основних завдань роботи, відповідно до поставленої мети дисертації, можна віднести такі: 1. Малі підприємства досягнуть позитивних результатів у господарській діяльності лише за умови відповідного фінансового забезпечення їх діяльності. Узагальнення існуючих точок зору окремих економістів щодо визначення «фінансове забезпечення» дає підставу сформулювати сутність цього поняття як процес формування власних і залучених грошових коштів, які забезпечують здійснення поточної і інвестиційної діяльності суб’єктів малого підприємництва. При цьому на відміну від великих державних та акціонерних підприємств, що здійснюють господарську діяльність і мають можливість фінансувати збиткові, але перспективні проекти, малі підприємства вимушені забезпечувати свою господарську та інвестиційну діяльність винятково на основі принципу окупності всіх витрат (включаючи капітальні). 2. Проведене дослідження складу і структури фінансових ресурсів по двадцяти малих підприємствах м. Києва дозволило прийти до висновку, що основними джерелами фінансування суб’єктів малого підприємництва є чистий прибуток і амортизаційні відрахування. Їх недостатній обсяг у розрахунку на одне підприємство (із обстежених) підтверджує точку зору, що їх подальший розвиток неможливий без залучення зовнішніх фінансових ресурсів. 3. Для дослідження процесу формування одного із основних джерел фінансового забезпечення діяльності малих підприємств – прибутку, були відібрані десять основних факторів, які безпосередньо чи опосередковано впливають на величину прибутку. З метою встановлення рейтингу впливу кожного з відібраних факторів була використана модель для визначення їх ролі у формуванні прибутку малих виробничих підприємств по окремих роках за період 2004-2006 рр. і в середньому за ці три роки. Розрахунки показали, що найвищий рейтинг серед десяти відібраних факторів впливу на формування величини прибутку, мали в цей час такі фактори, як зміна цін (1-е місце), собівартість продукції (2-е місце) та дебіторська заборгованість (3-є місце). Дослідження показало, що високий рейтинг показнику дебіторської заборгованості пов’язаний з високою питомою вагою цього показнику у складі оборотних активів малих підприємств. У цілому по Україні дебіторська заборгованість у складі оборотних активів малих підприємств становила в 2006 р. – 53,5%. 4. Дослідження стану та динаміки кредитування суб’єктів малого підприємства показало, що обсяги кредитування щорічно зростали високими темпами, проте залишаються недостатніми для розвитку цього сектора економіки. Банки все ще обережно підходять до кредитування малих підприємств і з ряду причин не задовольняють їх попит у позикових коштах. Одна з головних причин - відсутність достатнього кредитного забезпечення у цих підприємств. Проте незаперечною перевагою кредитування малих підприємств порівняно з великими є те, що при малих сумах позичок по кожному малому підприємству, велика їх кількість створює для банків можливість диверсифікувати кредитні ризики. До особливостей кредитування малих підприємств слід віднести і те, що при кредитуванні цього сектора банки вимушені формувати резерви для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, оскільки існує серйозна проблема наявності належної застави в забезпеченні кредитів по цій групі підприємств. Малі підприємства, в основному, в якості застави використовують обладнання, устаткування та оргтехніку, а також товари в обігу і, досить рідко, нерухомість. Це - характерно для більшості малих підприємств України. 5. З метою забезпечення розвитку пільгового кредитування малих виробничих підприємств в Україні в роботі пропонується створити Державний банк розвитку малого підприємництва. Враховуючи міжнародний досвід, засновником і власником контрольного пакету акцій цього банку має бути держава (в особі Держпідприємництва), та іноземні інвестори (банки, компанії, фонди). Відповідно до цього мають формуватися і джерела статутного фонду банку. Оскільки його організація пов’язана із суттєвими труднощами, можливим шляхом вирішення проблеми може бути передача функції кредитування малих виробничих підприємств спеціалізованому департаменту Державного банку розвитку і реконструкції, щодо створення якого був прийнятий відповідний Указ Президента України, і, більше того, формально він існує в Україні з 2003 р. (цей банк був створений із статутним капіталом 32 млн. грн. за ініціативою Української державної інноваційної компанії). Всі державні кошти на розвиток малого підприємництва мають щорічно передаватись в уставний фонд цього банку. 6. Одним із напрямків можливого розширення джерел фінансових ресурсів і спрощення залучення додаткових коштів у господарський обіг суб’єктами малого підприємства на економічно вигідних умовах, у дисертації розглядається створення спеціалізованих територіальних галузевих кредитних спілок, з правом членства у них малих підприємств. Ефективність створення саме галузевих (або для груп технологічно споріднених підприємств) кредитних спілок обумовлена певною технологічною однорідністю суб’єктів господарювання, які можуть бути їх членами. Підприємства, які виробляють однорідну продукцію: по-перше, краще поінформовані про існуючі проблеми своєї галузі (специфіку технологій, цінові характеристики та особливості сировини та матеріалів, що використовують при виробництві продукції); по-друге, мають відомості про існуючих конкурентів, по-третє, володіють достовірною інформацією про стан і цінові характеристики обладнання, що використовується в даній галузі (основні фірми виробники, фірми - продавці/постачальники обладнання). Це створює умови для прискорення реалізації обладнання, що приймається кредитною спілкою у заставу по виданих кредитах, у разі виникнення ускладнення з їх поверненням позичальниками. У той же час комерційним банкам, що обслуговують цей сектор економіки, такі питання потрібно вивчати в кожному конкретному випадку, що потребує додаткового часу. По-четверте, перевагою таких кредитних спілок є те, що вони потенційно можуть здешевити взаємне кредитування. Автором пропонується прискорити створення таких кредитних спілок у поліграфічній галузі, в автотранспортних організаціях і деяких інших галузях України, які мають у своєму складі багато малих підприємств. 7. Проведений аналіз системи залучення кредитів суб’єктами малого підприємства дозволив обґрунтувати умови пільгового оподаткування прибутку комерційних банків, які полягають у тому, що при збільшенні питомої ваги кредитів, наданих суб’єктам малого підприємництва у загальному кредитному портфелі комерційного банку, ставка податку на його прибуток зменшується. У зв’язку з цим запропоновано співвідношення питомої ваги кредитів, наданих суб’єктам малого підприємництва у загальному кредитному портфелі банку та ставок податку на його прибуток. За умови, коли питома вага кредитів менше 3 % - ставка податку з прибутку залишається незмінною – 25%; при питомій вазі кредитів таким підприємствам від 3% до 5% - ставка податку знижується до 24%; від 5% до 7%, відповідно, ставка податку становитиме – 23%; і від 7% до 10% - ставка податку знижується до 22%, і у випадку, коли питома вага кредитів таким підприємствам перевищує 10% кредитного портфелю банку – ставка податку на прибуток становитиме 20%. 8. Обґрунтована доцільність розширення системи державних лізингових компаній та системи лізингових брокерів, які мають доступ до іноземних лізингових компаній, що сприятиме наданню відповідних послуг малим виробничим підприємствам, зокрема у сфері будівництва та легкої промисловості. Перспективність створення таких компаній ґрунтується на тому, що потенційно ринок лізингових послуг в Україні вирізняється великою місткістю, оскільки середній рівень зношеності машинного парку становить близько 80%. Це свідчить про можливе розширення сфери лізингових послуг. Проте діяльність більшості вітчизняних лізингових компаній спрямована, в основному, на задоволення потреб великих підприємств. Малий і середній бізнес залишається практично поза сферою діяльності цієї форми послуг, оскільки лізинговим компаніям невигідно працювати з устаткуванням не високої вартості. Розширення сфери діяльності державних лізингових компаній в напрямку задоволення потреб малих і середніх підприємств потребує прийняття відповідних рішень Уряду України. |
