Проведене дослідження концептуальних засад теорії і практики фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища в Україні дало змогу сформулювати низку узагальнень, висновків і рекомендацій. Суть дисертаційного дослідження полягає в таких науково-теоретичних висновках: 1. З метою надання більш точного характеру науково-понятійного апарату запропоновано варіант трактування ключових понять „охорона навколишнього природного середовища”, „господарський механізм охорони навколишнього природного середовища”, „фінансове забезпечення охорони навколишнього природного середовища”. 2. Сучасна екологічна ситуація в Україні набуває загрозливого стану. Вихід з такого становища неможливий без вирішення макроекономічних проблем, які, насамперед, базуються на стабільності економічної системи та належній організації природоохоронної діяльності держави. Основними завданнями для України за цих умов стають: розробка стратегії подолання екологічної кризи в Україні та пристосування до неї господарського механізму; перехід від командно-адміністративних методів управління діяльністю суб’єктів у галузі екології до економічних методів, де вирішальну роль відіграватимуть закони, економічні стимули і санкції; завершення роботи, пов’язаної з розробкою та прийняттям у сфері охорони навколишнього природного середовища всіх необхідних законів та інших нормативних актів, норм, стандартів; визначення принципів екологічної оптимізації охорони навколишнього середовища, на основі яких розроблятимуть загальнодержавні комплексні програми екологізації охорони природи й експлуатації природних ресурсів як бази для життєдіяльності майбутніх поколінь; врахування регіональних особливостей при формуванні екологічної політики; зупинення реалізації на території України екологічно небезпечних проектів, підвищення статусу державної екологічної експертизи. 3. Проведення радикальних ринкових реформ у сфері охорони навколишнього природного середовища, на думку автора, можливе за таких основних умов: реформування відносин власності; удосконалення системи управління як економікою в цілому, так і екологією зокрема; зміна критеріїв успіху реформ (ними повинно стати покращення рівня життя населення); екологізація економіки; узгодження національних інтересів України з інтересами інших країн світу; забезпечення єдності глобального, регіонального, місцевого планування і планування на рівні конкретних виконавців у сфері охорони навколишнього природного середовища. 4. Досягнення належного рівня фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища реально можливе за умови обов’язкового використання таких елементів як нормативно-правова база, екологічні програми, державний екологічний контроль, ліцензування діяльності, екологічна експертиза, правила і стандарти, екологічна освіта і виховання, міжнародне співробітництво. При вирішенні фінансових питань, у першу чергу, доцільно враховувати загально-економічні, ресурсні, правові, адміністративні аспекти. 5. Відстежено, що рівень фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища, фінансові можливості держави і суб’єктів господарювання залежать від ефективності управлінської діяльності як на державному, так і місцевому рівнях. З цією метою, на думку автора, можна сформулювати такі основні напрями удосконалення управлінської діяльності у сфері екології: 5.1. Покращення державного управління шляхом посилення, насамперед, контрольних функцій Міністерства охорони навколишнього природного середовища, забезпечення ефективної взаємодії його з природоохоронними органами та іншими контролюючими службами регіонів, підвищення відповідальності органів місцевого самоврядування за стан справ у сфері охорони навколишнього природного середовища, впровадження комп’ютерних методів обробки інформації, аналітичного забезпечення контрольної діяльності. 5.2 Систематизація екологічного законодавства, яку доцільно здійснювати у формі кодифікації та інкорпорації з визначенням першочергових та перспективних законодавчих і підзаконних актів. Основні висновки та результати практичного характеру. 1. Аналіз динаміки ресурсних надходжень в Україні засвідчив їх недостатність та обмеженість, що не дає можливості якісно вирішувати питання, пов’язані зі збереженням та відновленням природно-ресурсного потенціалу країни. Потребує уточнення й координації організаційний механізм розподілу коштів з бюджетів різного рівня на природоохоронні цілі. Крім того, доцільно постійно здійснювати моніторинг планових і фактичних витрат з метою відстеження реальної ситуації екологічного інвестування в Україні та оперативного реагування на неї. 2. Дослідження діяльності екологічних фондів в Україні показало, що впродовж 1998-2003 років збільшились обсяги надходжень як на державному, так і на місцевих рівнях. Однак ресурси цих фондів використовуються нераціонально, внаслідок чого, незважаючи на обмеженість коштів на природоохоронну діяльність, має місце значний залишок невикористаних коштів на кінець року. Ця обставина обумовлює доцільність посилення контролю з боку державних органів влади і територіальних, спеціально уповноважених, органів за надходженням і цільовим використанням коштів екологічних фондів. Крім того, варто удосконалити механізм управління територіальними екологічними фондами. 3. На рівні суб’єктів господарювання, на думку автора, доцільно створювати власні екологічні фонди і чітко контролювати їх витрати за призначенням. Необхідно відзначити, що підприємства, які створили екологічний фонд, можуть мати певну самостійність у використанні його коштів, зокрема, можливість маневру фінансовими ресурсами між різними природоохоронними заходами. При цьому варто забезпечити чіткий контроль за витратами коштів екологічних фондів підприємств зі сторони місцевих фінансових і природоохоронних органів, тому що частина коштів може бути використана на заходи, які не пов’язані з природоохоронною діяльністю. Зберігання коштів екологічних фондів підприємств у банках за таких умов буде під контролем банківських установ і природоохоронних органів. 4. Однією з умов успішної консолідації всіх екологічних ресурсів є використання запропонованої моделі складання зведеного балансу доходів і витрат у сфері охорони навколишнього природного середовища. 5. Встановлено, що запровадження екологічного страхування може забезпечувати фінансування комплексу превентивних і компенсаційних заходів при реалізації еколого-економічних проектів у виробничій і соціальній сферах. Основні фінансові потоки, що акумулюються у цьому сегменті, можуть формуватися переважно з власних коштів підприємств, організацій і населення, коштів іноземних інвесторів. 6. До перспектив розвитку кредитного забезпечення екологічної діяльності в Україні віднесено: розвиток міжнародного кредитування охорони навколишнього природного середовища через Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку та інші фінансові інституції; створення в Україні екологічного банку; розвиток механізму кредитування природоохоронних заходів, який би передбачав оптимальне задоволення інтересів організації-кредитора та кредитоотримувача; розробку державної програми гарантування кредитів для природоохоронних цілей та сплату процентів за користування цими кредитами за рахунок державних коштів. 7. Державна фінансова підтримка екологічної діяльності в ринкових умовах, на думку автора, полягає у заохочуванні та стимулюванні приватних екологічних рішень у сфері підприємницької діяльності, які сприяють реалізації положень державної екологічної політики. Відзначено, що до найефективніших стимулів природоохоронної діяльності у сучасних умовах для малого бізнесу можна віднести: 7.1. Державну підтримку малих підприємств, які займаються розробкою і впровадженням у господарську діяльність нових екологічно безпечних технологій, що покликані сприяти вирішенню еколого-економічних проблем при невеликих фінансових витратах. 7.2. Надання пільгових кредитів на встановлення очисних споруд; пільгове цільове кредитування промислових підприємств; звільнення від оподаткування прибутку, отриманого від інвестицій в екологічну техніку і технології, випуск облігацій для фінансування природоохоронних заходів. 8. Обґрунтовано доцільність створення “фінансового супермаркету”, тобто структури, здатної представляти потенційним клієнтам повний спектр необхідних фінансових послуг у вигляді Регіонального фонду охорони навколишнього природного середовища, який би акумулював і розпоряджався коштами, що надходять від бюджетних і позабюджетних джерел, у тому числі від іноземних інвесторів, та призначаються для вирішення еколого-економічних проблем регіону, що сприятиме покращенню фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища. Всі висновки та рекомендації, що містяться у дисертаційній роботі, сприятимуть удосконаленню фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища в умовах трансформаційних процесів. | 