У дисертаційній роботі наведено теоретичні узагальнення та отримано практичні результати, які сприятимуть підвищенню ефективності фінансового забезпечення суб’єктів господарювання туристичної галузі. Загальні висновки, одержані в результаті дослідження, полягають у наступному: 1. Під фінансовим забезпеченням суб’єктів господарювання туристичної галузі слід розуміти акумулювання фінансових ресурсів з метою покриття витрат діяльності спеціалізованих і неспеціалізованих суб’єктів індустрії туризму та координаційно-управлінських структур в галузі туризму. Фінансове забезпечення спрямовується на відтворення ресурсно-майнового потенціалу туристичної діяльності за рахунок власних коштів суб’єктів господарювання, кредитування, бюджетного фінансування, оренди, інвестування, страхування, що дозволяють проводити туристичну діяльність та отримувати соціальний та економічний ефект від її здійснення. 2. Фінансове забезпечення організації туристичної діяльності залежить від наявності туристичних ресурсів та потенціалу їх залучення у тому чи іншому регіоні держави, оскільки це є визначальним фактором для можливості організації та ведення туристичної діяльності і залучення відповідних коштів з цією метою. З метою формування належного фінансового забезпечення туристичної діяльності та подальшого регулювання економічно-правових відносин, пов’язаних із володінням та використанням туристичних ресурсів, необхідна їх економічна оцінка, яка дозволила б, по-перше, обґрунтувати необхідні обсяги коштів для приведення їх у належний стан (вартість реставраційних, відтворювальних робіт тощо); по-друге, не допускала б можливості володіння, купівлі-продажу, оренди чи використання їх на неринкових засадах та не за цільовим призначенням. 3. Запропоновано порядок ідентифікації та класифікації суб’єктів господарювання туристичної галузі, при цьому як ідентифікаційні ознаки запропоновано визначати вид економічної діяльності та наявність ліцензії, а як класифікаційну ознаку – рівень спеціалізації в галузі туризму, що дозволить здійснювати періодичні обстеження (у національному чи адміністративно-територіальному масштабі наявних обсягів, складу, структури джерел фінансового забезпечення та виявляти можливі тенденції, здійснювати моніторинг, проводити інвестиційну, кредитну політику тощо. 4. Виявлено тенденцію до скорочення кількості суб’єктів господарювання туристичної галузі – юридичних осіб (готельних підприємств, оздоровчих закладів та закладів харчування) в Івано-Франківській області, що є відповідною реакцією на спрощену систему оподаткування, яка хоч і є сприятливою для започаткування та ведення бізнесу підприємцями – фізичними особами, однак забезпечує стимул збиткової діяльності та активізовує технології зумисних ліквідацій юридичних осіб. Ситуація зменшення кількості ліцензованих суб’єктів туристичного підприємництва з 82 до 54 (Івано-Франківська область) та з 53 до 42 (м. Івано-Франківськ) у 2004 р. порівняно з 2003 р. зумовлена змінами умов ліцензування, виконати які окремі суб’єкти виявились неспроможними через відсутність необхідного фінансового забезпечення для здійснення туроператорської та турагентської діяльності. 5. Фінансове забезпечення майнового потенціалу туристичної діяльності проаналізовано на основі зведених звітних даних 125 СГТГ – юридичних осіб, які здійснюють різні види економічної діяльності у сфері туризму. За результатами досліджень виявлено недофінансування відтворення основних засобів, недостатнє їх надходження та істотне вибуття. Виявлено, що формування значних амортизаційних ресурсів туристичних підприємств поєднується з тим, що необхідне відтворення основних фондів здійснюється не достатньо. Це зумовлено амортизаційною політикою, оскільки амортизаційні відрахування в сучасних умовах служать переважно джерелом поповнення обігових коштів, а не фінансового забезпечення відтворення необоротних активів. Важливою причиною вибуття основних засобів є переміщення майнових цінностей із сфери власності суб’єктів господарювання туристичної галузі – юридичних осіб до фізичних осіб – підприємців, які працюють за спрощеною системою оподаткування. З’ясовано, що причиною, яка занижує обсяги майнового потенціалу, сформованого за рахунок власних джерел фінансування, є опосередковане використання майнових цінностей суб’єктами господарювання у туристичній діяльності. 6. Інформація про наявні обсяги, склад, структуру джерел фінансового забезпечення суб’єктів господарювання туристичної галузі, які функціонують в Івано-Франківській області, представлена шляхом оцінки агрегованого аналітичного балансу 125 суб’єктів господарювання туристичної галузі, розробленого автором, оскільки така інформація на на даний час відсутня як у регіональному, так і в загальнонаціональному масштабах. Такий підхід може бути використаний для аналогічних розробок в інших регіонах України. Джерелами фінансового забезпечення суб’єктів господарювання туристичної галузі у сучасних умовах є насамперед їх власні кошти, резервні та страхові фонди, кредитні ресурси, тимчасово залучені кошти у формі поточної заборгованості кредиторам, потенційними є також кошти державного та місцевих бюджетів, кошти, надані неприбутковими організаціями та фондами, інші джерела. Виходячи із наявності власних джерел фінансових ресурсів, а також можливостей запозичення коштів на прийнятних умовах, необхідно вирішувати проблеми фінансового забезпечення діяльності суб’єктів туристичної діяльності. 7. Аналіз грошових потоків у туристичній діяльності проведено за такими рівнями: 1) за даними туристичної звітності за формою 1-Тур ліцензованих суб’єктів туристичного підприємництва; 2) за даними зведеного звіту про фінансові результати 125 суб’єктів господарювання туристичної галузі, ідентифікованих за КВЕД; 3) за даними фінансової звітності туристичного підприємства ЗАТ „Перлини Прикарпаття”. Збиткове функціонування СГТГ зумовлене як об’єктивними, так і суб’єктивними чинниками. При аналізі грошових потоків виявлено, що зміна обсягів реалізації туристичних послуг може бути спричинена пропускною спроможністю туристичних господарств, рівнем їх завантаження, сезонністю. Проведений аналіз грошових потоків ЗАТ „Перлини Прикарпаття” за 2000-2004 рр. свідчить про неефективну фінансову політику керівництва, яка несумісна з інтересами соціально-економічного розвитку стратегічного підприємства у сфері туризму Івано-Франківської області, оскільки відбулось скорочення обсягів реалізації туристичних послуг у 2004 році (порівняно з 2003р. на 24,16%) внаслідок укладення угоди оренди окремих майнових комплексів господарського товариства терміном на 25 років. 8. Державне регулювання через вдосконалення законодавчої і нормативно-правової бази у сфері оподаткування туристичної діяльності та здійснення ефективного бюджетного фінансування туристичної галузі повинно стати дієвим засобом фінансово-економічної стабілізації туристичної галузі та переходу до економічного зростання. Спрощена система оподаткування суб’єктів туристичного підприємництва несе загрозу зниження як обсягів реалізації наданих туристичних послуг юридичними особами, так і платежів до бюджету. Законодавчого врегулювання потребує оподаткування послуг сільського зеленого туризму. Доцільно ввести диференційовані ставки ПДВ на окремі види туристичних послуг, а саме: вартість путівок із внутрішнього туризму для дітей та осіб пільгових категорій повинна оподатковуватися за 0% ставкою ПДВ, для оздоровчого туризму, який супроводжується наданням санаторно-курортних послуг, слід запровадити знижену ставку ПДВ – 5%, для менш соціально-значущих видів внутрішнього туризму – 10%, для всіх видів зарубіжного туризму ставку залишити на рівні 20% тощо. 9. Пріоритетними напрямами фінансового забезпечення з державного бюджету мають стати видатки на розвиток туристичної сфери: будівництво доріг з відповідним облаштуванням придорожних територій, модернізація, реконструкція та будівництво нових оздоровчих закладів для соціально незахищених верств населення (дітей, інвалідів, учасників бойових дій, осіб пенсійного віку та ін.), для облаштування територій тощо. Кошти місцевих бюджетів є потенційним джерелом для фінансування відповідних територіальних програм розвитку туризму, створення туристичної інфраструктури, приведення у належний стан соціо-культурних закладів тощо. 10. Оскільки діяльність банківських установ ще недостатньо зорієнтована на інвестування розвитку туристичної індустрії, пропонуємо вдосконалити кредитно-інвестиційне забезпечення шляхом налагодження економічної взаємодії банківських установ з суб’єктами господарювання туристичної галузі. Суб’єкти господарювання туристичної галузі та банківські установи повинні виробити такі форми співпраці, які забезпечили б не лише їхні індивідуальні економічні інтереси, а й інтереси краю та споживачів туристичних продуктів – так званий ефект синергізму. Ділова ініціатива співпраці кредитних установ з туристичною сферою могла б зреалізуватись шляхом запровадження пільгових умов кредитування для суб’єктів господарювання туристичної галузі, емісії спеціальних платіжних засобів для безготівкових розрахунків за надані туристам послуги, встановленні на туристичних базах та в санаторно-курортних закладах Івано-Франківщини банкоматів і посттерміналів. 11.Налагодження партнерських відносин страхових компаній та суб’єктів господарювання туристичної галузі забезпечить позитивні зрушення у сфері туристичного страхування. Активізація інвестиційної діяльності страхових компаній у розвитку інфраструктури туризму та інвестиційна участь суб’єктів господарювання туристичної галузі у формуванні статутного капіталу існуючих страхових компаній, а також у створенні кептивної страхової компанії сприятиме вдосконаленню фінансового забезпечення суб’єктів господарювання туристичної галузі. Усі висновки та рекомендації, що містяться у дисертаційній роботі, сприятимуть удосконаленню фінансового забезпечення суб’єктів господарювання туристичної галузі. |
