У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо розробки та обгрунтування теоретичних, методичних і прикладних аспектів фінансового забезпечення заходів з ядерної та радіаційної безпеки. Визначено, що фінансовий механізм охорони навколишнього природного середовища та відтворення природних ресурсів має різний ступінь розвиненості притаманних йому складових. Так, фінансове планування, фінансове забезпечення, платне природокористування та правове регулювання сформували дієву групу складових механізму охорони навколишнього природного середовища, тоді як фінансове стимулювання, наприклад, до цього часу практично не вийшло із стадії наукових досліджень. При цьому система управління коштами Державного фонду охорони навколишнього природного середовища є малоефективною, а відсутність державної координації при фінансуванні екологічних завдань лише посилює її недоліки. Системна потреба вдосконалення фінансового механізму охорони навколишнього природного середовища вимагає на рівні держави не тільки декларувати, а й практично активізувати науково-прикладні розробки щодо модернізації існуючого інструментарію, методів, засобів фінансового забезпечення природоохоронних заходів, зокрема запровадження ринкових механізмів екологічної безпеки, в тому числі ядерної та радіаційної, розвитку платного природокористування, опрацювання механізмів, передбачених Кіотським протоколом до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, тощо.
2. На даний час в Україні фактично відсутня цілісна система фінансового забезпечення заходів з ядерної та радіаційної безпеки. При цьому основи підходів до фінансового забезпечення управління радіоактивними відходами закладено лише у чинних нормативно-правових актах, а наявними є лише його окремі елементи (бюджетні ресурси, представлені бюджетними програмами, кошти міжнародної технічної допомоги). Таким чином, наразі тягар усіх нерозв'язаних проблем фінансового забезпечення заходів з ядерної та радіаційної безпеки й поводження з РАВ лягає на Державний бюджет України, що суперечить провідному принципу механізму екологічного регулювання “забруднювач платить”. 3. У нормативно-правовому полі регулювання фінансових відносин у галузі управління РАВ відсутнє цілісне юридичне відбиття фінансових відносин у галузі управління РАВ, а також існують суперечності в різних галузях права, пов’язаних із регулюванням цих відносин. З огляду на це розроблено конкретні напрями коригування відповідних норм чинної правової бази (щодо фінансового забезпечення управління РАВ та виводу з експлуатації ядерних установок, в тому числі науково-дослідних, та тих, рішення про зняття з експлуатації яких було прийняте до закінчення встановленого строку), обґрунтована необхідність прискорення підготовки довгострокової Державної програми поводження з радіоактивними відходами, а також модернізації зборів за забруднення навколишнього природного середовища. 4. За результатами дослідження розроблені пропозиції стосовно реформування організаційної та правової системи фінансування за рахунок коштів державного бюджету шляхом, насамперед, перегляду державних цільових програм із метою їх об’єднання та уникнення дублювання завдань різних цільових програм, законодавче встановлення адміністративної відповідальності за прийняття управлінських рішень у сфері фінансового забезпечення заходів з ядерної та радіаційної безпеки на базі розроблених критеріїв ефективності використання коштів. 5. З метою поліпшення фінансування заходів з ядерної та радіаційної безпеки пропонується: по-перше, змінити суто грантовий механізм використання коштів Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, який не сприяє ефективному використанню отриманих коштів, на механізм кредитування суб’єктів використання коштів, а також інші ринкові механізми; по-друге, провести фахову переорієнтацію при фінансуванні екологічних завдань із забезпечення різноманітних поточних витрат на капітальні (при цьому слід враховувати реальні можливості використання коштів фондів охорони навколишнього природного середовища з метою фінансового забезпечення заходів із запобігання радіаційного забруднення, що дозволить знизити ризики радіаційного забруднення); по-третє, опрацювати методику й запровадити плату за радіоактивне забруднення навколишнього природного середовища, яка стимулюватиме АЕС передавати РАВ, накопичені на їхніх майданчиках, до спеціалізованих підприємств. 6. Безпечна та ефективна діяльність державних підприємств сфери використання ядерної енергії (НАЕК “Енергоатом”, УкрДО “Радон”) має велике значення для забезпечення основних складових національної безпеки України – економічної та екологічної безпеки. Проведений аналіз діяльності цих підприємств та, зокрема, фінансування заходів з ядерної та радіаційної безпеки виявив низку проблем і недоліків, синергетична дія яких ставить під загрозу екологічну ситуацію в Україні, виконання показників надходжень і видатків державного бюджету, енергетичну забезпеченість. Особливу увагу привертають такі недоліки, недофінансування на АЕС всіх видів витрат, що пов’язані із забезпеченням ядерної та радіаційної безпеки; неефективна цінова політика. Крім того, виявлено, що накопичення на кожній з діючих АЕС України значної кількості радіоактивних відходів, відсутність точних даних щодо їхньої маси та сумарної активності, фізичний захист спецкомбінатів УкрДО “Радон” та високоактивних джерел іонізуючого випромінювання не відповідає вимогам чинного законодавства. 7. Важливою умовою створення та запровадження ефективного механізму регулювання відносин у сфері використання ядерної енергії є наявність відповідних органів державної влади з конкретно визначеними повноваженнями, функціями та ступенем відповідальності, а також організацією фінансових відносин щодо використання ядерної енергії, управління РАВ та радіаційним забрудненням між державою та суб’єктами використання радіаційних технологій. У контексті цього потребує уточнення і відповідного організаційного забезпечення статус ЧАЕС та зони відчуження навколо станції. Крім того, пропонується створити Національне агентство з поводження з радіоактивними відходами, до компетенції якого передати питання управління РАВ як атомних електростанцій, так і інших користувачів ядерної енергії. 8. З урахуванням соціально-економічного становища України, зокрема наявності післяаварійної ЧАЕС, доцільно використати досвід зарубіжних країн стосовно організаційно-методичних підходів до формування централізованих фінансових ресурсів для здійснення заходів з ядерної та радіаційної безпеки, тобто сформувати Державний фонд управління РАВ, який би акумулював кошти державного бюджету, НАЕК “Енергоатом” як основного джерела РАВ в Україні та інших користувачів ядерної енергії. Запропоновано підготувати окремий законопроект з цього питання і внести відповідні зміни до законодавства, що юридично дозволить нагромаджувати та зберігати необхідні кошти для здійснення заходів з ядерної та радіаційної безпеки протягом тривалого часу з метою використання їх виключно на статутні цілі. Обґрунтовано, що практика запровадження системи авансових платежів надасть можливість підприємствам-забруднювачам накопичувати необхідні ресурси для заходів з управління РАВ, а підприємствам, відповідальним за організацію заходів з управління РАВ, забезпечити фінансування витрат, необхідних для підтримання ядерної та радіаційної безпеки. |
