У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання – комплексного теоретичного аналізу основ державного регулювання економіки, обґрунтування виділення фінансових відносин як провідної ланки посилення впливу держави на ефективність економічних процесів і на цій основі розроблення рекомендацій щодо оптимізації державного фінансового регулювання економіки України в умовах ринкової трансформації. Основні наукові і практичні результати роботи сформульовані в таких висновках: 1. Розглянуто передумови державного регулювання економіки і визначено як основні економічні функції, так і додаткові, які носять тимчасовий характер у період трансформації економіки України. 2. Зроблено висновок, що державне регулювання економіки на сучасному етапі її розвитку – явище об’єктивне. Воно потребує детального вивчення існуючої економічної ситуації в державі, можливості її внутрішнього розвитку, а також впливу зовнішніх чинників. 3. Визначена авторська точка зору щодо терміну “державне регулювання економіки”, яка розкриває зміст і роль держави як суб’єкта економічної системи та розширені поняття “державне макроекономічне регулювання” та “державна економічна політика”. Визначено державне фінансове регулювання економіки як систему економічних відносин, що складаються у діяльності, спрямованої на зміну кількісних і якісних показників фінансових процесів в економіці через механізм формування грошових фондів, їх перерозподілу, використання при узгодженні інтересів суб’єктів господарювання з метою забезпечення стійкості функціонування економічної системи. 4. Встановлено, що бюджетне регулювання економіки регіону є формою опосередкованого впливу місцевих, регіональних та державних органів влади на економічні суб'єкти через систему бюджетних заохочень, пільг та обмежень. 5. Основним важелем впливу місцевих та регіональних органів влади на реальну економіку підвідомчих територій є бюджет розвитку, який розглядається в роботі як комплекс заходів податкового та інвестиційного регулювання соціально-економічного зростання. 6. Створення дієвого механізму бюджетного регулювання економіки регіонів потребує розробки та впровадження системи прогнозів та індикативних планів економічного і соціального розвитку територій. 7. Визначено основні функції державного регулювання інвестиційної діяльності. Зроблено висновок, що функції держави в процесі регулювання інвестиційної діяльності в умовах України виконуються дещо однобічно. 8. Обґрунтована головна мета державного регулювання ринку цінних паперів – його стабільність і у зв’язку з цим, зроблено висновок про те, що основними протиріччями, які стримують розвиток цього ринку є відсутність статусу і переліку цінних паперів, що випускаються в Україні; наявність тіньового сектора економіки та недосконалість законодавчої нормативної бази оподаткування операцій із цінними паперами на первинному і вторинному ринках. З метою виправлення становища запропоновано ряд пропозицій. 9. Не будучи єдиним регулятором економічних процесів, державне регулювання цін відіграє важливу роль у стабілізації ринку. Відмовитися від регулювання цін означає відмовитися від важливого важеля впливу держави на виробництво і ринок. У цьому зв’язку запропоновано пропозиції щодо створення дійового механізму цінового регулювання. 10. Вдосконалення бюджетно-податкової політики, завершення її законодавчого забезпечення, впровадження механізмів оподаткування відповідно до сучасних реалій, з позиції оптимізації державного фінансового регулювання економіки є одним із основних напрямів. 11. Обґрунтовано роль фінансових ресурсів місцевих органів влади і запропоновано основні напрямки реформування бюджетів місцевого самоврядування. Запропоновано також шляхи удосконалення міжбюджетних відносин. Запропоновано шляхи удосконалення цих відносин і виявлено особливості формування прибутків регіональних бюджетів, що визначають їх рівень і більш повно відповідають інтересам промислових регіонів. 12. Динамічний розвиток малого підприємництва об’єктивно вимагає серйозної активізації функціональної ролі економічних, зокрема фінансових важелів. У цьому зв’язку запропоновано ряд форм, методів і механізмів, які могли б бути використанні у вітчизняній практиці для сприяння розвитку малого підприємництва. | 