У дисертаційній роботі здійснено оцінку причинно-наслідкових зв’язків пріоритетів суспільного вибору з фінансовими та соціально-економічними результатами приватизації з використанням положень теорії суспільного вибору і обґрунтовано фінансові пріоритети подальшого її проведення. Загальні висновки, одержані результати дослідження полягають у наступному. 1. Системне дослідження підтвердило відсутність єдиної думки у вітчизняній економічній літературі щодо суті приватизації. Уточнення терміна “приватизація” дало змогу конкретизувати цю дефініцію як масштабний, системозмінюючий процес, що реформує відносини і структуру державної власності та пов’язаний із виникненням особливих фінансових відносин, об’єктом яких є національне багатство, а також зі створенням інституціональних структур, що забезпечують його реалізацію. На механізм вибору приватизації впливають як ринок, так і політичні рішення. Реалізація цього процесу супроводжується сукупністю об’єктивних економічних, фінансових (ціни, інфляція, ВВП) і суб’єктивних чинників (суспільні запити, індивідуальні інтереси і пріоритети). 2. Інструментом для дослідження реального механізму суспільного волевиявлення при реалізації в Україні приватизаційного проекту, його етапів, складових і наслідків, поширених у суспільстві, є аналіз на макрорівні в межах розгалуженої теорії суспільного вибору, основа якої – економічний підхід щодо аналізу політичних процесів. 3. У дослідженні з’ясовано, що в Україні ухвалена концепція приватизації без урахування фінансових, економічних, соціальних та інших інтересів держави та народу, а особливості приватизації визначалися саме політико-інституційними обставинами та владними умовами. Наслідком цих процесів є нездатність своєчасного ухвалення парламентом державних програм приватизації, нереальність установлених завдань з надходження коштів від приватизації державного майна до Державного бюджету та невідповідність їх спрямування потребам суспільства. 4. На основі аналізу світової та вітчизняної практики визначення доцільності приватизації встановлено, що цей процес є високоефективним інструментом здійснення структурної перебудови економіки, підвищення рівня ефективності функціонування підприємств, а також джерелом надходження коштів до Державного бюджету з метою подальшого їх використання на вирішення соціальних питань і реформування виробничого потенціалу держави. З огляду на зменшення податкової бази значні труднощі щодо залучення коштів на фінансування дефіциту Державного бюджету з 1997 р. кошти від приватизації державного майна були помітним фіскальним джерелом бюджету та основним показником оцінювання ефективності приватизації. Контролюючи процес формування фінансової політики в суспільстві, у парламенті, слід зазначити, що найбільших коригувань (у сторону збільшення) зазнають неподаткові надходження показників доходів Державного бюджету, зокрема фінансові від приватизації державного майна. Такі рішення ухвалюються без аналізу достатності масиву державного майна, що може підлягати приватизації. Це спонукає в подальшому до перегляду переліку об’єктів для приватизації з метою виконання завдань із надходження коштів до Державного бюджету. Разом із цим, підпорядковані власним інтересам, відмінним за суттю та способам вираження від інтересів виборців, вони суперечать суспільним. 6. В умовах обмеження фінансових ресурсів держави, економічних і політичних щодо обсягу перерозподілу завдання ефективного використання приватизаційних коштів, максимізації їх суспільної корисності можна вирішити шляхом спрямування цих коштів на потреби розширеного відтворення виробництва, а не на споживання. Проте практика засвідчила про невідповідність спрямування фінансових надходжень від приватизації визначеним цілям і завданням приватизації та невиконання суспільних вимог. Оскільки ця сфера стосується кожного члена суспільства, то інструментом визначення оптимальних перерозподільчих пропорцій, прийнятних для суспільства, має бути парламент як найважливіший інститут демократії. 7. У процесі дослідження результатів приватизації державної власності з точки зору її ефективності для суспільства підтверджено, що на етапі сертифікатної приватизації спостерігалось зменшення доходу суспільства, проте з переходом до винятково грошової приватизації визначились oбнадійливі тенденції до збільшення добробуту суспільства та зростання надходження приватизаційних коштів до Державного бюджету. Разом з цим, фінансові надходження від приватизації державного майна навіть сумарно з надходженнями до Державного бюджету дивідендів на корпоративні права держави в статутних капіталах господарських товариств є недостатніми для суттєвих змін рівня добробуту суспільства, адже кошти, що отримує держава від продажу об’єктів, повинні компенсувати збитки суспільства від погіршення результатів їх діяльності. Отже, майбутні параметри виробництва мають бути критерієм установлення ціни на підприємства, що приватизуються, в результаті чого впливати на виконання доведених завдань із надходження коштів до Державного бюджету. 8. Доведено, що для забезпечення суспільної довіри до приватизаційних процесів необхідно насамперед аргументувати політичні рішення щодо приватизації головних підприємств, що є основою національної економіки, з метою досягнення позитивної зміни рівня добробуту суспільства в процесі їх приватизації та визначитись із фінансовими пріоритетами приватизації шляхом ухвалення нової державної програми. 9. Обґрунтовано положення фінансової концепції приватизації, які передбачають щорічне дослідження результатів приватизації в секторах економіки з урахуванням економічних, фінансових, соціальних і політичних ризиків та дієвості наявних державних систем регулювання господарської діяльності підприємств у цих секторах, а також моніторингу діяльності суб’єктів господарювання певних видів економічної діяльності, які характеризували б їх привабливість як об’єкта інвестування та визначали придатність до приватизації. В межах аналізу інвестиційної привабливості об’єктів приватизації доцільною є побудова матричної моделі, яка дає змогу визначати їх привабливість для інвестора та придатність для приватизації. Її можна використати для ухвалення оптимальних рішень щодо приватизації об’єктів, визначення способів їх приватизації та прогнозних фінансових надходжень. Такий комплекс рекомендацій сприятиме виявленню ризиків економічної та фінансової безпеки країни, визначенню оптимальної межі державної власності, структури та складу державного сектору економіки, формуванню масиву підприємств, що підлягатиме приватизації, та інвестиційно-інноваційної спрямованості фінансових надходжень від приватизації державного майна. 10. Пропонуємо при розробці методології приватизації визначити концептуальні підходи щодо приватизації стратегічних підприємств, що поєднували б установлення єдиних правил приватизації для окремого переліку підприємств та застосування особливих правил для кожного окремого підприємства з урахуванням переходу обов’язків, адекватних до ступеня суспільної значущості об’єкта, до нового власника. 11. Запропоновано такі напрямки активізації інвестиційної діяльності підприємств у постприватизаційний період: 1) звільнення від оподаткування інвестицій, що спрямовуються на погашення простроченої кредиторської заборгованості за платежами до бюджету, із заробітної плати та за соціальними виплатами, а також доходів від володіння корпоративними правами емітента в тих інвесторів, які беруть активну участь в управлінні підприємством, власниками акцій яких вони є, і реінвестують реальні капітали у виробничий сектор економіки України шляхом внесення відповідних змін та доповнень до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”; 2) внести доповнення до Закону України “Про інвестиційну діяльність” щодо надання вітчизняним та закордонним інвесторам державних гарантій повернення реальних інвестицій спрямованих у виробничий сектор економіки України, шляхом перебування майна або іншого ліквідного майна, вартість якого еквівалентна інвестованій сумі, в заставі без права відчуження без згоди інвестора; 3) розробити та запровадити можливість перерахування частини прибутку підприємств у численні власні, звільнені від оподаткування, резервні фонди; 4) встановлення інвестиційних зобов’язань покупцям у процесі приватизації об’єктів;. 5) інвестиційно-інноваційне спрямування коштів від приватизації, що надходять до Державного бюджету, на суспільні пріоритети розвитку через формування централізованих джерел державного інвестування стратегічно важливих підприємств. 12. Визначено такі основні чинники, які мають вплив на ухвалення фінансової концепції приватизації в Україні: 1) політичні інститути та конституційне право, які виконують функцію активного коригування розподільчих процесів (як правило, на користь тих суспільних сил, що перебувають при владі); 2) базові політичні та інституційні умови суспільного вибору як результат того, що сформований парламент, бюрократичні органи оптимально не представляють інтересів населення. Сформульований цілісний науковий підхід до визначення фінансових пріоритетів приватизації в межах запропонованої фінансової концепції приватизації дасть змогу, на нашу думку, забезпечити суспільну довіру до приватизаційних процесів, оптимально поєднати інтереси суспільства, здійснити сприятливий стабілізаційно-регулюючий вплив на ринковий сектор. |
