У дисертації здійснено теоретичне і практичне узагальнення, а також запропоновано новий підхід до вирішення наукової проблеми оптимізації формування та підвищення ефективності використання фінансових ресурсів ВНЗ державної форми власності в умовах ринку. За результатами дослідження зроблено такі висновки: 1. Дослідження й аналіз еволюції наукових підходів до трактування поняття „фінансові ресурси” на основі узагальнення точок зору провідних фахівців дають змогу запропонувати тлумачення фінансових ресурсів ВНЗ як грошових активів у фондовій і нефондовій формах, що формуються за рахунок бюджетних коштів та коштів, отриманих як плата за освітні й інші послуги, які надають з метою задоволення освітніх потреб особи, суспільства і держави, перебувають в їхньому розпорядженні на правах оперативного управління та використовуються для фінансування підготовки кадрів відповідно до державних стандартів освіти, зміцнення й розширення матеріально-технічної бази ВНЗ. Основними чинниками, що впливають на обсяги фінансових ресурсів ВНЗ, є: їхня матеріально-технічна база, обсяг державного замовлення на підготовку спеціалістів відповідного профілю, ціна на платні освітні й інші послуги, які надає ВНЗ. Фінансові ресурси ВНЗ класифіковано за такими ознаками: за місцем створення; за джерелами формування; за формою власності; за методами акумулювання; за рівнем управління; за напрямками використання; за регулярністю надходження. 2. Правове поле, що регулює фінансово-господарську діяльність державних ВНЗ, викликає багато суперечностей та дає змогу зробити висновок про його недосконалість. Норми бюджетного й освітнього законодавства часто суперечать одна одній і не забезпечують реалізації основного принципу діяльності державного ВНЗ – автономії, що ставить у нерівні умови ВНЗ державної та приватної форм власності. Будучи бюджетними установами, ВНЗ державної форми власності не мають змоги самостійно розпоряджатися власними надходженнями, що призводить до зменшення мобільності фінансових ресурсів та їхнього знецінення внаслідок інфляційних процесів. 3. Видатки на підготовку студента у світі мають тенденцію до зростання через використання високооплачуваної праці, дорогого обладнання (особливо наукового устаткування, обчислювальної техніки й бібліотечних матеріалів), а також зростання вартості проживання студентів. Як і інші працемісткі галузі, вища освіта з часом стає дорожчою щодо середнього зростання видатків на товари й послуги загалом. Внаслідок цього і видатки, і ціни (плата за навчання) у вищій освіті випереджають темпи зростання інфляції. Збільшення витрат на освіту виявило світову тенденцію до розподілу витрат та інших форм диверсифікації джерел формування фінансових ресурсів. Реформування вищої освіти вимагає від органів управління перегляду діючих механізмів фінансування державою ВНЗ і заміну прямого фінансування на систему розподілу витрат на вищу освіту, запровадження гнучкої системи державних довготермінових позик і грантів на отримання вищої освіти. 4. Видатки на оплату праці мають найбільшу питому вагу (50%) у загальній структурі видатків ВНЗ. Запропоновано науково-методичні підходи до планування видатків на оплату праці працівників ВНЗ з урахуванням забезпечення середніх посадових окладів науково-педагогічних працівників ВНЗ ІІІ–ІV рівнів акредитації у розмірі подвійної середньої заробітної плати працівників промисловості та розрахункової чисельності професорсько-викладацького складу на основі нормативів співвідношення чисельності студентів і викладачів за відповідними освітніми програмами, формами й видами навчання. Це дасть змогу встановлювати економічно обґрунтований розмір плати за навчання, збільшить надходження ВНЗ та сприятиме досягненню соціальної ефективності – підвищення заробітної плати професорсько-викладацького й іншого персоналу, зменшення плинності кадрів та ін. 5. У сучасних умовах виникає потреба у переведенні ВНЗ на змішану систему фінансування. Одноканальна система фінансування вищої освіти не вирішує проблеми урахування щорічного офіційного рівня інфляції при одноразовому визначенні плати за навчання. За нестабільної економічної ситуації у країні спланувати рівень інфляційних процесів на 5–6 років майже неможливо. Для компенсації майбутніх збитків, яких ВНЗ може зазнати від надання платних освітніх послуг, необхідно надати їм можливість частину коштів із авансового внеску тримати на депозитних рахунках банків. 6. Базовими елементами класифікації діяльності ВНЗ запропоновано обрати дві основні групи, що визначають характер та фінансовий результат діяльності. До цих груп віднести: основну діяльність: (реалізація однієї або кількох освітніх програм; науково-дослідні роботи; діяльність щодо забезпечення та обслуговування навчального і науково-дослідного процесів); інша дозволена законодавством діяльність, що дає доходи й не належить до згаданих видів основної діяльності. 7. Найбільша питома вага у власних надходженнях ВНЗ державної форми власності належить коштам від надання платних освітніх послуг. Головним інструментом формування фінансових ресурсів має бути ціна на платні послуги. Вибір оптимальної плати за навчання у ВНЗ доцільно здійснювати, базуючись на застосуванні інструментарію вартісного аналізу критичної дохідності й математичному моделюванні, враховуючи кон’юнктуру ринку освітніх послуг і ресурсні обмеження ВНЗ. Обґрунтовано, що оптимальна ціна освітньої послуги має забезпечити покриття видатків, пов’язаних з її наданням, та плановий рівень нагромаджень для зміцнення матеріально-технічної бази ВНЗ. 8. Автором представлено алгоритм здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності державного ВНЗ, що передбачає сім взаємопов’язаних етапів. Аналіз дає змогу виявити невикористані та перспективні резерви підвищення ефективності діяльності ВНЗ, визначити найперспективніші види фінансово-господарської діяльності на основі отриманих результатів і розробити організаційно-економічні заходи, що сприятимуть підвищенню ефективності діяльності ВНЗ. 9. З метою визначення ефективності використання фінансових ресурсів перед головними розпорядниками бюджетних коштів та ВНЗ, що підпорядковані їм, постає необхідність формування комплексної методики оцінки ефективності використання фінансових ресурсів та державної власності. Запропоновано комплексну методику оцінювання та моніторингу ефективності використання фінансових ресурсів і майна ВНЗ державної форми власності на основі системи показників майнового стану, ділової та фінансової активності, профільного використання площ, яка дає змогу ранжувати ВНЗ за рівнем ефективності та створює умови для забезпечення об’єктивного розподілу обсягу державного замовлення і бюджетного фінансування. 10. Автором доведено, що окремі види суспільних послуг, які пропонують ВНЗ як бюджетні установи, можна ефективніше надавати саме на ринкових засадах. Це пояснюється стабільним платоспроможним попитом юридичних та фізичних осіб на відповідні платні послуги. Державне втручання у діяльність ВНЗ повинно обмежуватись контролем за використанням бюджетних асигнувань, виділених на підготовку студентів за державним замовленням та дотриманням державних стандартів вищої освіти. Однак розширення видів діяльності, груп власних надходжень та переліку платних послуг, які можуть надавати ВНЗ, не має призводити до того, що ВНЗ спрямовуватимуть свою діяльність лише на максимізацію надходжень. |
