Проведене в дисертаційній роботі комплексне дослідження фінансових ризиків лізингових компаній України, особливостей їх прояву та методів управління ними дозволили сформулювати ряд висновків теоретичного, методичного, організаційного та науково-практичного змісту, які відображають вирішення основних завдань дисертаційного дослідження відповідно до поставленої мети, а саме: 1. Визначені особливості фінансових ризиків лізингових компаній і чинники, що їх обумовлюють. Це дало змогу класифікувати фінансові ризики за принципом обумовленості їх специфікою лізингової діяльності, виділивши ризики фінансування, портфельні та валютні ризики. Такий підхід до класифікації визначається характером діяльності лізингових компаній, змістом їх фінансових операцій, ступенем впливу на кінцевий фінансовий результат діяльності. 2. Застосування методів, напрямів та інструментів управління фінансовими ризиками грунтується на системному (комплексному) підході, який дає змогу розкрити характер системних протиріч, виявити складний взаємозв’язок підсистем валютного регулювання, структури портфеля лізингових угод, джерел їх фінансування і пов’язати зі стратегію функціонування лізингової компанії. 3. Залежно від груп фінансових ризиків розроблена комбінація різних методів управління ними. Зокрема: для валютних ризиків – інструменти хеджування та самострахування; для портфельних ризиків – передача ризику несплати (несвоєчасної сплати) лізингових платежів страховій компанії; для ризиків фінансування – диверсифікація джерел фінансування лізингових (інвестиційних) проектів. 4. Обґрунтовано доцільність використання сек’юритизації активів лізингових компаній як додаткового джерела фінансування й диверсифікації відповідних ризиків, і визначені фактори, що стримують та сприяють її розвитку в Україні. Використання сек’юритизації передбачає реалізацію декількох етапів: формування портфеля лізингових угод, продаж його заснованій з цією метою юридичній особі (управляючій фірмі), випуск під даний портфель цінних паперів (облігацій), та, в кінцевому підсумку, погашення облігацій за рахунок надходжень від портфеля лізингових угод. 5. Удосконалено методику оптимізації джерел фінансування лізингових угод з найкращим співвідношенням “ризик – прибутковість”. Найбільш привабливими джерелами залучення коштів вважаються: авансові внески, емісія цінних паперів (акцій та облігацій), факторинг та банківське кредитування. Розробка стратегії фінансування лізингової компанії передбачає скорочення сукупної вартості залучених ресурсів з одночасною мінімізацією ризиків, які виникають при цьому. 6. Здійснено комплексне обґрунтування напрямів використання коштів фонду самострахування, що передбачає максимізацію прибутку від інвестування цих коштів при одночасній мінімізації ризику їх неповернення (несвоєчасного повернення). Доведено, що при таких обмеженнях інвестувати кошти можна лише на депозити до запитання в комерційні банки. 7. Розроблено інструментарій для використання інтервального страхування при управлінні портфельними ризиками, зокрема, ризиком несплати лізингових платежів, з метою скорочення вартості послуг страховика. Використання інтервального страхування передбачає визначення на основі групового показника, який характеризує фінансовий рейтинг підприємства-лізингоодержувача, зони ризику його фінансового стану, прогнозування за допомогою економіко-математичних та статистичних методів її змін та укладання за отриманими результатами договору страхування на більш короткий термін і за меншим страховим тарифом. 8. Запропоновані методики та моделі управління групами фінансових ризиків піддаються автоматизації, що дає змогу розробляти декілька сценаріїв поведінки лізингової компанії залежно від зміни зовнішніх та внутрішніх факторів, і цим самим підвищує їх конкурентоспроможність. | 