У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в теоретичному обґрунтуванні та розробці науково-методичних засад побудови фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу та рекомендацій щодо його застосування для формування національного механізму регулювання державного боргу України. Основні висновки проведеного дослідження полягають у наступному: 1. Сформовано і обґрунтовано теоретичні засади фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу через розкриття сутності його постадійної структури, що складається з суб’єктів та об’єктів, функцій, цілей, принципів та форм регулювання; поелементної структури, що включає боргову політику, боргове планування і прогнозування, погашення і обслуговування боргу, облік і оцінку державних запозичень, контроль за використанням запозичених коштів, методи управління державними боргом, фінансові важелі, інформаційне, нормативно-правове забезпечення; а також визначення понять “фінансово-економічний механізм регулювання державного боргу” як системи фінансово-економічних елементів, методів, важелів з регулювання державного боргу з відповідним нормативно-правовим та інформаційним забезпеченням; “механізм регулювання державного боргу” як комплекс заходів регуляторного характеру, що застосовуються державою у сфері внутрішніх та зовнішніх запозичень, з метою їх ефективного залучення, використання та обслуговування. 2. Поглиблено економічний зміст поняття “державний борг” через визначення його як об’єкта регулювання, що становить сукупність специфічних рис, властивостей та системних елементів, які підлягають впорядкуванню у відповідності з нормами та плановими завданнями фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу, а також дослідження та розкриття цих особливостей і доповнення класифікації функцій державного боргу: економічної стабілізації та оптимального розподілу ресурсів. 3. Проведено дослідження зарубіжного досвіду регулювання державного боргу за елементами фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу, здійснено узагальнення періодів формування фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу в країнах, що може бути використано для коригування еволюційних етапів становлення національного механізму регулювання державного боргу. 4. Деталізовано етапи еволюції державного боргу України за основними його складовими за сформованою власною періодизацією, групуванням чинників, що вплинули на стан та структуру державного боргу, досліджено проблеми формування та структуризації державного боргу на кожному з етапів, що направлено на формування бази практичних даних і напрямів удосконалення механізму державних внутрішніх та зовнішніх запозичень. 5. Визначено наступні пріоритетні напрями удосконалення механізму зовнішніх державних запозичень: удосконалення законодавчого забезпечення формування зовнішньої заборгованості, зокрема, прийняття Закону України “Про зовнішній державний борг України”; удосконалення інституційного рівня регулювання державного боргу: відокремлення незалежного підрозділу, що виконує регуляторні функції щодо зовнішнього державного боргу, посилення координації роботи різних відомств; перехід на управління багатокомпонентною валютною структурою державного боргу з урахуванням валютних ризиків; капіталізація прострочених відсоткових платежів за зовнішнім боргом у новий борг з більш тривалим строком погашення, що дозволить мінімізувати витрати з обслуговування зовнішнього державного боргу; здійснення управління структурою відсоткових виплат шляхом заміщення поточних виплат за фіксованою і плаваючою ставкою з урахуванням найбільш привабливих з погляду курсової динаміки валют. 6. Запропоновано пріоритетні напрями удосконалення механізму внутрішніх державних запозичень, серед яких: зміна структури кредиторів держави із збільшенням частки підприємств і населення; створення привабливих, доступних і надійних для всіх категорій інвесторів середньо- та довгострокових фінансових інструментів, з використанням гнучких процентних ставок. Гнучкість процентних ставок може бути досягнута шляхом: емісії облігацій з плаваючими процентними ставками, які можуть бути ув’язані з процентною ставкою за іншими цінними паперами, з індексом зміни процентних ставок чи індексом цін; застосування заздалегідь встановлених різних фіксованих ставок на різних етапах обігу даного випуску; визначення особливостей оподаткування процентних доходів. Для розширення ринку державних облігацій може використовуватися також спеціальний режим оподаткування, що передбачає звільнення від оподаткування процентного доходу за державними цінними паперами чи зменшення ставки оподаткування. Даний захід сприяє зменшенню витрат з обслуговування державного внутрішнього боргу, адже стримує зростання процентних ставок за державними цінними паперами. 7. Обґрунтовано висновок щодо можливості використання сеньйоражу за спадної динаміки державного боргу в несприятливих макроекономічних умовах, коли темп зростання витрат з обслуговування державного боргу вищий за темп зростання ВВП. 8. Здійснена оцінка параметрів моделі динаміки питомого державного боргу відповідно до діючої системи показників в Україні, що може бути використано при оперативному регулюванні державного боргу для стабілізації боргового процесу, утриманні державного боргу на визначеному рівні. 9. Запропоновано процедуру боргового планування здійснювати послідовно у 5 етапів: аналіз макроекономічних показників розвитку національної та світової економіки, прогнозування доходів державного бюджету на основі складання середньострокового фінансового плану; вивчення стану та структури державного боргу; планування витрат на погашення і обслуговування державного боргу, операцій рефінансування державних зобов’язань; планування обсягів майбутніх позик з розробкою сценаріїв запозичень; складання зведеного графіка погашення та обслуговування державного боргу і формування оптимального боргового портфеля. 10. Визначено і обґрунтовано формування середньострокової програми регулювання державного боргу здійснювати на основі принципів достовірного прогнозування макроекономічного розвитку на 3-5 років, узгодженості боргової і бюджетної політики, узгодженості боргової і валютної політики, узгодженості боргової політики з ціновою політикою, і за пунктами: розробка параметрів дефіциту бюджету і державного боргу, програма обсягів нових запозичень, програма операцій з рефінансування державного боргу. | 