У дисертації набули удосконалення теоретико-методологічні засади і практичні рекомендації з оптимізації фінансово-кредитного забезпечення розвитку підприємств харчової промисловості в сучасних економічних умовах. Проведені дослідження дозволяють зробити такі висновки: 1. Фінансово-кредитні відносини, які виникають між промисловими підприємствами і банківськими установами, прискорюють процес відтворення на всіх фазах виробництва, розподілу, обміну і споживання. За рахунок кредитів відбувається формування основних засобів та оборотних активів, здійснюються розрахунки між товаровиробниками, відбувається збільшення обсягу грошової маси, яка бере участь в грошовому обігу, прискорюються процеси реального накопичення, виробничого і соціального розвитку підприємств. З огляду на економічні зміни в державі та відповідні зміни в фінансово-кредитному середовищі функціонування підприємств, кредит розглядається як невід'ємний елемент ринкового господарства, який безпосередньо впливає на процеси розширеного відтворення як на макрорівні, так і на рівні окремого підприємства. 2. Сутність кредитоспроможності являє собою комплекс вартісних і якісних характеристик структури оборотних активів підприємства, що дають можливість кредитним структурам оцінити характер позичальника, здатність до позичання коштів, грошові потоки суб’єкта господарювання, вплив економічних умов на процес погашення кредиту та можуть бути використані внутрішніми і зовнішніми кредиторами при врахуванні інтересів галузі регіону та країни в цілому. 3. Основними принципами, що не враховані в методологічних підходах щодо оцінки кредитоспроможності суб’єктів господарювання, є: строковість повернення, цільовий характер використання кредиту, забезпеченість та платність кредиту. Необхідність застосування цих принципів випливає з суттєвої їх дії на формування фінансово-кредитних відносин. 4. Оцінка структурно-динамічних зрушень у формуванні кредитних ресурсів в Черкаській області для забезпечення господарської діяльності підприємств виявила, що потреба в додаткових грошових коштах визначається розміром конкретних обсягів, умовами відтворювального процесу виробництва, кругообігом коштів; обсягом поточних фінансових потреб, що залежить від суми середніх залишків товарно-матеріальних цінностей, незавершеного виробництва, запасів готової продукції; середньою сумою кредиторської та дебіторської заборгованості. Джерелом формування поточних фінансових потреб підприємства є перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською заборгованістю; використання кредитів комерційного банку у випадку, якщо середня рентабельність активів підприємства перевищує середню процентну ставку за користування кредитом банку. Першочерговими кредитними ресурсами для формування поточних фінансових потреб підприємства повинні бути тимчасово вільні грошові кошти даного підприємства, кредиторська заборгованість, залучені кошти інших підприємств. 5. Кредитна політика як важливий елемент надбудови сприяє підвищенню ефективності роботи комерційного банку, а її оптимальність полягає в забезпеченні надійності, безпеки та прибутковості кредитних операцій регіонального банку. Досягнення ефективної кредитної політики можливе при розробці комплексу заходів, пов'язаних з формуванням і використанням кредитних ресурсів з метою максимізації доходів комерційного банку з дотриманням його надійності та стабільності на визначеній правовій основі. В дослідженні запропоновано враховувати елементи розумної політики банку щодо надання кредитів промисловим підприємствам регіону, а саме: мета, виходячи з якої формується кредитний портфель; практика прийняття рішень по кредитним заявкам підприємств; вказівки щодо максимального розміру кредитних вкладень; опис практики вияву, аналізу і вирішення ситуацій, що пов’язані з проблемними кредитами. 6. Оскільки значні витрати грошових коштів підприємств харчової промисловості пов’язані з формуванням та зберіганням виробничих запасів, то їх необхідно звести до мінімуму величини витрат щодо створення та зберігання запасів товарно-матеріальних цінностей шляхом визначення їх оптимального розміру. Склад і структура дебіторської заборгованості досліджуваних підприємств харчової промисловості виявляє причинно-наслідковий ефект значних сум простроченої дебіторської заборгованості, яка є безнадійною щодо повернення. З метою скорочення такої дебіторської заборгованості є доцільним надання покупцям знижки з ціни товарів за дострокову сплату дебіторської заборгованості за умови, що розмір знижки не повинен перевищувати розмір банківського кредиту, внаслідок чого забезпечуватиметься значна віддача і акумуляція фінансово-кредитних коштів на підприємствах. 7. Ефективною формою забезпечення отриманого кредиту суб’єктами господарювання – застави майна позичальника є використання цінних паперів як застави. Перевага цієї форми застави полягає у можливості більш швидкого періоду їх реалізації порівняно з реалізацією майна позичальника. Поряд з цим надійним способом, що гарантує своєчасне повернення кредиту, є використання на підприємствах харчової галузі права на заставу депозитних вкладів, які знаходяться в тому ж банку, котрий надає кредит. Це дасть можливість оптимізувати фінансово-кредитне забезпечення харчової галузі. 8. Аналіз методик оцінки кредитоспроможності позичальників виявив ряд недоліків, що значною мірою допускає суб’єктивну характеристику фінансового стану підприємств. Це зумовлює необхідність удосконалення оцінки з метою надання можливості кредиторам своєчасно виявити підприємства, які за своїми параметрами спроможні отримати кредит та їх можливість у використанні власного ресурсного потенціалу для його погашення. 9. Побудовано логістичну схему операцій з розробки корпоративної стратегії підприємства харчової галузі, використання якої дає можливість підвищити ефективність формування оборотних активів підприємств галузі. 10. Обґрунтовано стратегічні напрямами удосконалення використання кредиту суб’єктами господарювання на основі удосконалізації розміщення та залучення оборотних активів підприємств і програми кредитування, яка, в порівнянні з існуючими, містить конкретні заходи і дасть можливість підвищити обсяги кредитування підприємств харчової галузі регіону. | 