Крупка Михайло Іванович. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України: Дис... д-ра екон. наук: 08.04.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2002. - 422, 12 арк. , табл. - Бібліогр.: арк. 399-422.
Анотація до роботи:
Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю: 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2002.
Досліджено теоретико-метологічні основи фінансово-кредитного механізму, утверджено новий напрям у вітчизняній фінансовій науці – фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України. Проаналізовано фінансово-інноваційну модель структурної перебудови економіки та її зростання, фінансово-кредитні інструменти розвитку конкурентного підприємництва, фінансово-кредитний механізм економічної інтеграції України у світове господарство. Окремо розглянуто головні фінансово-інвестиційні напрями формування інноваційної економіки.
Україна за науково-технічним та інтелектуальним потенціалом може посісти чільне місце у міжнародному економічному співтоваристві в разі вибору такого шляху розвитку економіки, який забезпечував би їй стале економічне зростання. Таким безальтернативним типом розвитку є інноваційний. Дослідження головних проблем формування фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку економіки в Україні дали змогу зробити такі висновки і пропозиції теоретичного, методологічного і практичного характеру для вирішення головних завдань роботи щодо поставленої мети дисертації.
На підставі системного аналізу сутності й особливостей інновацій у сучасній ринковій економіці з’ясовано теоретичні основи інноваційної моделі розвитку економіки України. Визначено, що інноваційна модель – це теоретичне вираження інноваційних пріоритетів, напрямів, структур, мотивацій, стратегій і механізмів, спрямованих на формування інноваційного типу розширеного відтворення виробництва та всіх форм власності національної економіки.
Реалізацію ідеї інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України гальмують різні чинники, важливішими з яких є слабини фінансово-кредитного механізму. За допомогою аналізу теоретико-методологічних основ становлення фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку економіки у дисертаційному дослідженні визначено його головні складові – фінансово-кредитні методи, форми і важелі, а також його правове, нормативне та інформаційне забезпечення, і з’ясовано, що найважливішим фактором інноваційного розвитку є підприємництво, а також фінансово-кредитні важелі та інструменти державної підтримки інноваційної сфери.
Структурна перебудова національної економіки України є нагальною. У дисертації досліджено і розроблено фінансово-інноваційну модель такої перебудови, зокрема, на основі системи венчурного фінансування та використання протекціоністських інструментів.
3.1. Визначено переваги механізму венчурного фінансування, які полягають у тому, що воно відбувається у формі участі в статутному фонді підприємства; є довготерміновим; інвестори безпосередньо активізують діяльність фірми, яку фінансують. Венчурне фінансування провадять за допомогою акцій, боргових зобов’язань тощо.
3.2. Обгрунтовано, що структурній перебудові економіки України може також сприяти використання таких конкретних методів, важелів та інструментів фінансово-кредитного механізму реалізації інноваційної політики: спрямування 5% коштів бюджету України на фінансування і надання державних гарантій для реалізації інноваційних проектів; створення механізму реструктуризації і погашення заборгованості науково-дослідним організаціям з державного бюджету; визначення в зарубіжних кредитних лініях квот для закупівлі обладнання з метою реалізації високоефективних інноваційних проектів під гарантії держави; запровадження нелінійної амортизації для іноземних інвесторів, які виробляють інноваційну продукцію за міжнародними комерційними контрактами; запровадження квот бюджетного фінансування малому підприємництву в інноваційній сфері в разі оголошення конкурсів на реалізацію інноваційних проектів; безоплатне або на пільгових умовах передання державного майна чи землі для створення інноваційних підприємств (головно в галузі освіти або малого і середнього бізнесу), а також наукової інфраструктури в регіонах; удосконалення конкурсної системи відбору інноваційних проектів і виконавців та збільшення частки реалізації в економіці швидкоокупних проектів; заснування регіональних венчурних інноваційних фондів; створення механізму коригування експортних мит і акцизів на інноваційну продукцію з метою її проникнення на зарубіжні ринки й отримання максимального експортного виторгу; кредитування з участю держави орієнтованих на експорт проектів освоєння високотехнологічної продукції; підвищення ставок мита на імпортну продукцію, аналоги якої виробляють вітчизняні підприємства; розробка законодавчо-правового забезпечення митного, податкового і соціального захисту національного інноваційного виробника від нерівноправної ринкової конкуренції з боку як українських, так і світових банківсько-фінансових олігархів і транснаціональних фінансово-промислових корпорацій; вжиття жорстких законодавчих заходів проти фінансових “пірамід”, уведення дієвих грошових санкцій проти порушників процесів фінансово-грошового обігу; застосування за умови політичної стабільності та послаблення податкового тиску на інноваційне підприємництво обмеженої грошової емісії для кредитування розвитку високоефективного виробництва наукомісткої продукції; надання коротко- і довготермінових кредитів кооперативам, фермерам для придбання добрив і нової техніки під заставу землі чи під гарантії інших кооператорів або фермерів; посилення використання лізингу нового обладнання і машин, прискорене формування науково-виробничих, виробничо-торгових і фінансових об’єднань, які орієнтують виробництво на вирішення стратегічних соціальних та економічних завдань; стимулювання інноваційного виробництва шляхом випуску акцій інвестиційними компаніями в разі реалізації ними конкретних інвестиційних проектів, які пройшли спеціальну експертизу; підвищення споживчого попиту завдяки суттєвому збільшенню оплати праці, передусім у науково-інноваційній сфері, досягнення частки оплати праці у ВВП не менше 30%; стабілізація цін на базові види продукції промислового та сільськогосподарського виробництва і наступне їхнє зниження з підвищенням ефективності виробництва на засадах інновацій.
Загальний стан розвитку економіки України в дисертації розглянуто під кутом зору впливу на нього інноваційно-інвестиційної діяльності як на макро-, так і на мікрорівні.
4.1. Доведено, що Україна має значний науково-технічний потенціал, проте низьку інноваційну активність. Ринкові перетворення, які радикально змінили економічні умови господарювання, майже не торкнулися принципових основ тої інституційної моделі, яка була характерна для радянської епохи: відрив науки від господарської практики; відсутність механізмів оцінки ефективності державних науково-технічних програм; переважне фінансування організацій, а не пріоритетних напрямів науково-технічної діяльності.
4.2. Головними причинами незадовільної інноваційної діяльності підприємств, а отже, руйнування і зменшення науково-технічного потенціалу, є такі: нестача власних коштів; високі процентні ставки за кредит; труднощі з одержанням довготермінових кредитів; небезпека зростання заборгованості; недостатня прибутковість інвестицій; відсутність коштів у замовника; незабезпеченість сировиною; відсутність державної підтримки; недоліки законодавчої бази. Це зумовлює необхідність формування адекватного фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку економіки, який у дисертації розглянуто як сукупність методів і форм, інструментів та важелів з відповідним регулюванням і забезпеченням їхнього впливу на інноваційний розвиток усіх сфер національної економіки.
Інноваційне підприємництво у дисертації розглянуто як чинник інноваційного розвитку економіки.
5.1. Визначено, що важливішими фінансово-кредитними інструментами розвитку інноваційного підприємництва в Україні є цільові програми, які концентрують бюджетні і позабюджетні кошти для фінансування НДДКР. Програмно-цільове фінансування запропоновано провадити на конкурентних засадах і використовувати для формування та виконання науково-технічних програм, зокрема, інкубаторні програми, якіреалізують на двох рівнях - регіональному та місцевому. Метою регіональних інкубаторних програм є створення центрів розвитку інноваційного підприємництва (інкубаторів малого бізнесу). В рамках інкубаторів рекомендовано створювати місцеві інкубаторні програми, які формують сприятливе середовище для прискореної реалізації інноваційних проектів. Кожний інноваційний проект доцільно оформляти у самостійну малу фірму, яку підтримує інкубатор. Довівши інноваційний проект до продажу продукту на ринку, фірма починає діяти самостійно, тобто виростає з інкубатора.
5.2. Встановлено, що причиною слабкого розвитку малого інноваційного підприємництва в Україні є відсутність розвиненої інноваційної інфраструктури. Інкубаторні програми можуть стати основою для формування складніших інноваційних систем - технопарків і технополісів, здатних розвивати науково-технічний потенціал вітчизняної економіки і прискорити її структурну перебудову.
5.3. Поєднання державних цільових програм, державних інноваційних програм, галузевих програм технологічного розвитку, програм розвитку інкубаторів та окремих інноваційних проектів створить умови для насичення внутрішнього і зовнішнього ринку конкурентоспроможною продукцією на основі високотехнологічних виробництв.
Аналіз стану інноваційної діяльності, виконаний у дисертації, дав змогу визначити механізм регулювання цієї діяльності через мотиваційне стимулювання довготермінових капітальних вкладень у інвестиційні проекти.
6.1. Визначено, що обсяги фінансування інноваційних проектів з банківських кредитів свідчать про масштаби довготермінового кредитування. Нині питома вага довготермінових кредитних вкладень комерційними банками України становить 14%. Головними чинниками, що обмежують довготермінове інноваційне кредитування, є високий рівень процентних ставок за банківськими кредитами, низька ліквідність об’єктів застави інноваційного кредиту, великий кредитний ризик, зацікавленість банків у кредитуванні проектів зі швидким обігом грошей. Для підвищення прибутковості від кредитно-інноваційної діяльності обгрунтовано доцільність таких заходів: зниження ставки податку на ту частку прибутку банків, яку спрямовують для фінансування інноваційного підприємництва; звільнення банків від оподаткування прибутку, отриманого від операцій кредитування інноваційних проектів терміном понад три роки; зниження норми обов’язкового резервування ресурсів; дозвіл банкам, які залучають ресурси у вільноконвертованій валюті, формування обов’язкових резервів також у цій валюті.
6.2. Мотиваційне стимулювання грошових накопичень і їхнє використання для підтримки інноваційного підприємництва доцільно провадити не тільки через систему банківських, а й спеціалізованих кредитних небанківських установ.
6.3. Виявлено, що для зниження ризику кредитування інноваційного підприємництва доцільно вжити такі заходи: організувати державне страхування кредитів на інноваційні проекти; запровадити державні гарантії щодо стратегічного фінансування нововведень; застосовувати довготермінове рефінансування НБУ комерційних банків з урахуванням наявності у позичальників високоефективних і стратегічних інноваційних проектів; запровадити механізм державних дотацій за кредитні ресурси на інноваційні проекти; визначати боргову кримінальну відповідальність і накладати арешт на майно винних осіб, які використовували кредитні ресурси банків для фінансових спекуляцій з метою особистого збагачення; підвищити стійкість кредитних організацій та вдосконалити систему нагляду за їхньою діяльністю; закріпити право про заборону формування структурного капіталу кредитної організації за негрошові кошти та уточнити порядок придбання акцій, щоб недобросовісні інвестори не потрапили до складу учасників кредитних організацій; визначити вимоги до кваліфікації і ділової репутації кандидатів на відповідальні пости в кредитні організації; інноваційне підприємництво провадити за європейськими стандартами обліку та звітності.
З’ясовано, що для розвитку підприємництва в Україні доцільно посилити вплив держави на ці процеси, удосконаливши структуру управління різними інноваційними фондами, створенням державних спецфондів, наданням дотацій малим інвестиційним фірмам. Доведено, що на розвиток підприємництва може активно впливати зміна амортизаційної політики, зокрема, перехід на систему прискореної амортизації, використання амортизаційного фонду лише за цільовим призначенням, а також розробка організаційних та фінансово-економічних важелів сприяння економічній безпеці інноваційного підприємництва.
На підставі аналізу можливості економічної інтеграції України у європейське співтовариство в дисертації визначено, що використання зарубіжного і вітчизняного досвіду розвитку й фінансування інноваційної сфери підтверджує ефективність стратегій нарощування, запозичення та перенесення. З’ясовано також, що на інтеграцію України у світовий економічний простір суттєво впливають корпоративні стратегії зростання фірми (завоювання, глобалізація, вертикальна інтеграція, родинна диверсифікація і конгломерація). З огляду цих стратегій інновації інтернаціоналізуються. Усі стратегії спрямовані на активізацію інноваційної діяльності. Пріоритетними ж повинні бути високоефективні і швидкоокупні інноваційні проекти. Крім того, для реформування економіки України у дисертації запропоновано застосувати зарубіжний досвід використання таких фінансових інструментів, як форфейтинг, факторинг, усунення подвійного оподаткування, страхування контрактів тощо, а також механізм міжнародної фінансово-кредитної підтримки малих і середніх підприємств (залучення іноземних кредитів, грантів тощо; використання кредитів міжнародних фінансових організацій: ЄБРР і СБ, міжнародних запозичень від урядів ФРН, США, Нідерландів; реалізація проектів міжнародної фінансової корпорації, створення мережі бізнес-центрів та ін.).
Фінансово-кредитне забезпечення формування інноваційної економіки України, як це з’ясовано у дисертації, перебуває у початковій стадії. Пропозиції щодо його удосконалення дали змогу запропонувати авторську концепцію формування фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку економіки України, у якій особливу увагу приділено запропонованій стратегії розвитку фінансування інноваційної сфери та фінансово-кредитного механізму реалізації державної інноваційної політики. Розроблено пропозиції і рекомендації з оптимізації інноваційної стратегії розвитку вітчизняних підприємств за умов ринкової трансформації та глобалізації національної економіки.
10. З’ясовано, що фінансово-кредитний механізм ринкової економіки повинен забезпечувати взаємопов’язане, синхронне функціонування всіх складових елементів фінансово-кредитної системи. Гроші й управління ними є серцевиною інституційної перебудови. Однак вони “працюють” раціонально тільки тоді, коли у суспільстві діє ефективний фінансово-кредитний механізм, який за умов переходу до ринку повинен вирішувати такі завдання: забезпечення збалансованості в економіці; сприяння соціальному захисту населення в ринкових умовах; створення сприятливого економічного середовища для розвитку підприємництва; розбудова необхідної інфраструктури для обслуговування фінансового ринку.
11. Виконане дослідження дало змогу сформулювати нові наукові проблеми, які мають важливе теоретичне та практичне значення і можуть стати предметом подальших наукових пошуків, зокрема, такі: оптимальне використання венчурного капіталу, державне страхування кредитів на інноваційні проекти, розширення застосування організаційно-економічних форм стимулювання сфер інноваційної діяльності, активізація переходу інноваційного підприємництва на європейські стандарти обліку і звітності; ефективне використання для розробки та реалізації відповідної державної інноваційної політики конкретних методів, важелів та інструментів фінансово-кредитного механізму.
Публікації автора:
Монографії, підручники, посібники, брошури
Крупка М.І. Фінанси і підприємництво в Україні на межі тисячоліть. – Львів: Діалог, 1997. – 272 с. - 14,3 друк. арк.
Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України. – Львів: Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2001. – 608 с. – 38,0 друк.арк.
Крупка М.І., Береський Я.О., Реверчук С.К. Актуальні проблеми розвитку підприємництва в Україні. – Львів: Діалог, 1999. – 256 с. - 13,4 друк.арк. (Авт. матеріал: С. 21-48, 49-74, 75-90, 97-110, 127-140, 141-150, 183-190, 217-232, 237-246. - 7,4 друк. арк.).
Крупка М.І. Фінансово-економічні аспекти безпеки інноваційного підприємництва // Економічна безпека України: внутрішні та зовнішні чинники /За заг. ред. Я.Й.Малика. – Львів: Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2002. – 256 с. - 14,6 друк.арк. (Авт. матеріал: С. 107-123. - 1,0 друк.арк.).
Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки. К.: Атіка, Ельга-Н, 2000. – 592 с. - 34,4 друк.арк. (Авт. матеріал: - теми 5-13. - 9,2 друк.арк.).
Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. Основи економічної теорії. –К.: Атіка, 2001. – 344 с. - 18,1 друк.арк. (Авт. матеріал: теми 4, 9, 11, 13, 15. - 6,1 друк.арк.).
Економічна теорія: макро- і мікроекономіка: Навч. посібник / За ред. З.Ватаманюка і С.Панчишина. – К.: Альтернативи, 2001. – 608 с. – 38 друк. арк.(Авт. Матеріал: С.105-110; 334-341. – 1,0 друк. арк.).
Економіка: Навч. посібн. для 10-11 класів / За ред. З.Г.Ватаманюка, С.М.Панчишина. – К.: Либідь, 1999. – 384 с. - 22,3 друк. арк. (Авт. матеріал: С.155-172, 248-259. - 1,9 друк. арк.).
Влада. Банки. Бізнес: політекономія взаємодії і розвитку: Монографія / За ред. С.К.Реверчука. – К.: Атіка, 2002. – 320 с. - 16,6 друк.арк. (Авт. матеріал: С. 61-74, 191-211. - 1,7 друк.арк.).
Юринець В.Є., Крупка М.І., Сажинець С.Й., Смаль З.В. Основи інформаційних систем бухгалтерського обліку. – Львів: Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2002. – 258 с. - 15,0 друк.арк. (Авт. матеріал: С. 4-12, 18-26, 27-31, 52-56, 70-75, 84-94, 114-121, 221-235. - 3,8 друк. арк.).
Статті у наукових виданнях
Крупка М.І. Фінансові інструменти державного регулювання та підтримки інноваційної сфери // Фінанси України. – 2001. – № 4. – С. 77-84. - 0,5 друк.арк.
Крупка М.І. Фінансові особливості економічної інтеграції України у світове господарство // Фінанси України. – 2001. – № 9. – С. 8-21. - 0,9 друк.арк.
Крупка М.І. Фінансово-промислові групи: суть, форми, особливості й перспективи розвитку в перехідній економіці // Наук. вісник Волин. ун-ту ім. Лесі Українки. Економічні науки. – 2001. – № 4. – С. 173-175. - 0,2 друк.арк.
Крупка М.І. Види та особливості інноваційної моделі розвитку економіки // Формування нової парадигми економічної теорії в Україні. – Львів: Інтереко, 2001. – С. 24-32. - 0,5 друк.арк.
Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки // Фінанси України. – 2001. – № 11. – С. 86-98. - 0,8 друк.арк.
Крупка М.І., Моряк Т.П., Гнатюк Н.І Проблеми розвитку малого підприємництва в Україні // Економіка України: десять років реформ. За ред. З.Ватаманюка, С.Панчишина. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2001.– 496 с. - 31,0 друк.арк. (Авт. матеріал: С. 149-200, (особисто – С. 165-180. - 1,1 друк. арк.)
Крупка М.І. Фінансово-економічні аспекти розвитку малого підприємництва в Україні // Фінанси України. – 1998. – № 5. – С. 72-78. - 0,4 друк.арк.
Крупка М.І. Роль фінансово-кредитного механізму в стимулюванні відродження та розвитку виробництва // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. екон. – 1998. Вип. 28. – С. 26-29. - 0,2 друк.арк.
Крупка М.І. Механізм управління кредитними ризиками в реалізації фінансово-кредитної політики держави // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. екон. – 2001. – Вип. 30. – С. 111-120. - 0,9 друк.арк.
Крупка М.І. Фінансовий механізм реформування державної власності // Фінанси України. – 2002. – № 3. – С. 70-80. - 0,7 друк.арк.
Крупка М.І. Реформування власності та залучення іноземного капіталу // Фінанси України. – 2002. – № 5. – С. 31-43. - 0,8 друк.арк.
Крупка М.І. Фінансові методи активної соціальної політики // Фінанси України. – 2002. – № 7. – С. 3-13. - 0,7 друк.арк.
Крупка М.І., Скаско О.І. Стратегія формування ефективного кредитного механізму в умовах ринкової економіки // Фінансово-кредитне регулювання ділової активності господарюючих суб’єктів. Зб. наук. праць. – Львів: Інтереко, 2002. – (Формування ринкової економіки в Україні. – Спецвип. 11). – С. 89-93. - 0,3 друк.арк., (особистий внесок - 0,2 друк.арк.).
Крупка М.І. Вплив амортизації на інноваційний розвиток підприємництва в Україні // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. екон. – 2002. – Вип. 31. – С. 51-55. - 0,3 друк.арк.
Крупка М.І. Фондовий ринок України в стратегії розвитку інноваційної економіки // Роль фінансово-кредитної системи у стимулюванні економічного зростання в Україні. Зб. наук. праць. – Луцьк: Ред.-вид. відділ Волин. ун-ту ім. Лесі Українки, 1999. – С. 61-63. - 0,2 друк.арк.
Крупка М.І. Підприємництво як фактор інноваційного розвитку економіки // Актуальні проблеми розвитку підприємництва в Україні. За ред. С.К.Реверчука. – Львів: Діалог, 1999. – С. 7-20. - 0,8 друк.арк.
Крупка М.І. Роль фінансів в активізації соціальних і економічних інтересів розвитку ринкової економіки України // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. екон. – 1994. – Вип. 25. – С. 25-30. - 0,35 друк.арк.
Крупка М.І., Скаско О.І. Роль банківської системи у формуванні ринкової економіки України // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. екон. – 1997. – Вип. 27. – С. 35-38. - 0,25 друк.арк. (Особистий внесок - 0,15 друк. арк.).
Ковалюк О.М., Крупка М.І., Коваленко В.М. Вплив податкової і бюджетної політики на розвиток приватного бізнесу // Влада. Банки. Бізнес: політекономія взаємодії і розвитку. За ред. проф. С.К.Реверчука. – К.: Атіка, 2002. – 320 с. – 16,6 друк.арк. (Особистий внесок – С. 212-244. - 2,0 друк.арк.).
Крупка М.І. Економіко-математичне моделювання фінансування інноваційного розвитку економіки // Формування ринкової економіки в Україні. Наук. зб. Спецвип. 9: Актуальні проблеми економічної теорії. – Львів: Інтереко, 2002. – С. 123-1300.- 0,5 друк.арк.
Крупка М.І., Ковалюк О.М., Сажинець С.Й. Фінанси і фінансова політика Уряду України в роки розбудови державності // Перехідна українська економіка: стан і перспективи. – К.: Академія, 1996. – 224с. - 11,8 друк.арк. С. 136-144. - 0,6 друк.арк. (Особистий внесок - 0,3 друк. арк.).
Ковалюк О.М., Крупка М.І., Миронюк А.К. Актуальні проблеми фінансової політики Уряду в умовах формування ринкових відносин // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. екон. – 1997. – Вип. 27. – С. 21-24. - 0,3 друк.арк. (особистий внесок - 0,15 друк. арк.).
Крупка М.І. Проблеми розвитку фінансів України // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. екон. – 1993. – Вип. 23. – С. 51-52. - 0,2 друк.арк.
Крупка М.І., Скаско О.І. Вплив оперативної банківської інформації на розвиток фінансової системи України // Фінанси України. – 2002. – № 11. – С. 107-110. - 0,3 друк.арк. (Особистий внесок – 0,2 друк.арк.).
Крупка М.І. Роль прибутку в нових умовах господарювання (рос. мовою) // Вопросы совершенствования финансово-крединого механизма и усиление его воздействия на повышение эффективности производства. Сб. науч. тр. – М.: МФИ, 1987. – С. 57-60. - 0,2 друк. арк.
Кончаковський І.В., Крупка М.І. Вплив науково-технічного прогресу на використання трудових ресурсів // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. екон. – 1984. – С. 3-5. - 0,2 друк. арк. (особистий внесок - 0,15 друк.арк.).
