Анотація до роботи:

Ковалюк О.М. Фінансовий механізм організації економіки України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2004.

У дисертації досліджуються теоретичні і практичні проблеми функціонування фінансового механізму організації економіки України.

Уточнено поняття фінансового механізму як важливої економічної категорії. Простежено дію головних елементів фінансового механізму (фінансових методів і фінансових важелів) у різних економічних системах. Розвинуто вчення про такі синтетичні фінансові важелі, як лізинг, факторинг та франчайзинг. Обґрунтовано правове, нормативне та інформаційне забезпечення фінансового механізму. Фінансова політика розглядається не окремо, а як невід’ємний елемент фінансового механізму. Застосовано економіко-математичне моделювання в управлінні фінансовим механізмом і шляхи удосконалення фінансової політики та правового забезпечення фінансового механізму організації економіки України.

У дисертації на основі науково-теоретичних обґрунтувань суті і структури фінансового механізму, вивчення досвіду його застосування у різних господарських системах і враховуючи потреби національної економіки розроблені науково обґрунтовані висновки та сформульовані практичні пропозиції, що дають змогу вирішити актуальну проблему – підвищення дієвості фінансового механізму організації економіки України.

Суть головних науково-теоретичних та практичних результатів дисертації зводиться до наступного:

1. Рушійною силою національного господарства є фінанси. Держава при допомозі фінансів здійснює розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту. Результатом такого перерозподілу є створення фондів суспільного призначення. Найважливішим інструментом цього перерозподілу є фінансовий механізм організації економіки.

2. У економічній літературі немає єдиної думки щодо визначення фінансового механізму і його структури. На наш погляд, фінансовий механізм – це система визначених фінансовою політикою фінансових методів і фінансових важелів, які використовують у своїй діяльності держава та підприємства за їх відповідного правового, нормативного та інформаційного забезпечення.

3. Фінансову політику слід розглядати не окремо, а як невід’ємний елемент фінансового механізму організації економіки України (див. рис. 1).

4. Серед елементів фінансового механізму найактивнішими є фінансові важелі, які приводяться в дію відповідними фінансовими методами. Фінансове регулювання держава здійснює перш за все через оподаткування. В Україні податки високі, запроваджена велика їх кількість, постійно і необдумано надаються пільги підприємствам чи окремим галузям. Це створює умови для згортання виробництва і появи тіньового сектора. Прийняття Податного кодексу, проект якого пройшов два читання у Верховній Раді, має зупинити всі негативні тенденції, які витікають з діючої податкової системи.

5. Необхідно покращити використання такого фінансового важеля як кредит. У державі втрачається кредитна дисципліна. З одного боку НБУ постійно і закономірно зменшує облікову кредитну ставку (з 17 травня 2004 р. – 7,5%). У той же час комерційні банки надають кредити клієнтам під 17-20% річних. І це в ситуації, коли в державі рівень інфляції невисокий. Зрозуміло, що назріла проблема прийняття закону України “Про банківський кредит”, в якому за значні відхилення від облікової кредитної ставки комерційні банки несли б відповідальність. З іншого боку, у державі зростає ризик неповернення наданих кредитів. Це також свідчить про потребу у такому законі та у перегляді Закону “Про заставу” і інших.

6. Необхідно також створити умови для використання такого важеля як інвестиції. Удосконалення правової основи як для іноземного так і власного інвестора – важливе завдання Уряду України. Це стосується також і питання використання землі як товару, а отже прийняття Закону України “Про землю як приватну власність”.

7. Ширше використовувати такі синтетичні фінансові важелі, як лізинг, факторинг та франчайзинг. Поєднуючи одночасно властивості кількох фінансових важелів, лізинг і факторинг у ринкових умовах виступають новими формами фінансування малого підприємництва, яке є основним виробником ВВП у провідних державах світу. Для цього необхідно забезпечити правову основу застосування факторингу та франчайзингу, а також удосконалювати законодавче забезпечення використання лізингу в Україні.

8. Суттєве значення у покращенні фінансового механізму організації економіки України має удосконалення його правового забезпечення. На його основі вибудовують фінансові механізми координації, стимулювання, регулювання, контролю та організації національної економіки.

9. Важливим елементом та чинником удосконалення фінансового механізму організації економіки України має бути нормативне забезпечення – прогресивні норми і нормативи. При цьому необхідно використати світовий досвід і не забувати про наслідки глобалізації, яку вже сьогодні відчуває економіка України. Тут потрібна виважена політика, тверда воля Уряду.

10. Для підвищення ефективності фінансового механізму організації економіки необхідно скористатися зі всіх можливостей інформаційного забезпечення і, у першу чергу, Інтернету. Фінансова інформація як різновид економічної є носієм та основою наукового пізнання фінансового механізму організації економіки. Без фінансової інформації не можуть діяти фінансові методи та фінансові важелі, зазнає повного паралічу фінансова політика.

11. Інформаційне забезпечення фінансового механізму організації економіки ґрунтується на засадах та особливостях “інформаційного суспільства”. Передусім йдеться про інформаційні ресурси, які здатні самовідтворюватись, про інформаційні технології, інформаційну безпеку та інформаційні війни. Інтернет-економіка змінила традиційні правила фондового ринку. У світі нагромаджена критична маса інновацій і відбувається інформаційно-інноваційний вибух, що має прямий вплив на тенденції інформаційного забезпечення фінансового механізму. Проте інформаційний простір держави не захищений, а через недосконалість чинного законодавства він зазнає зовнішнього політичного впливу та економічного тиску. Це створює загрозу національній безпеці і суверенітету країни та успішному функціонуванню фінансового механізму організації її економіки.

12. Головне завдання бюджетної політики в Україні – досягнення збалансованості між державними доходами і видатками, що суттєво сприятиме ефективній організації не тільки державного сектора, а й усієї національної економіки. Оптимізація Державного бюджету і бюджетної політики додає політичної стабільності, гармонізує стосунки між регіонами, галузями і сферами, державою і підприємництвом, забезпечує гнучкість та динамізм економічного зростання.

13. Успішне регулювання ринкової економіки потребує ефективної грошово-кредитної політики, яка згладжує циклічні коливання, стабілізує на прийнятному рівні основні економічні індикатори, передусім, рівень цін та інфляцію, сприяє виходу економіки з депресії, гальмує економічний спад, запобігає кризам надвиробництва, забезпечує стабільність валютних курсів і національної грошової одиниці.

14. Для ефективного застосування фінансового механізму потрібно використовувати економіко-математичне моделювання, яке дає змогу знаходити оптимальні значення цього показника як на мікро- так і на макрорівні, спрогнозувати бажаний результат впливу фінансового механізму на економічні показники держави чи підприємства, вміло і своєчасно використовувати необхідні чинники, надавши їм конкретного числового значення. При цьому важливим є правильний вибір кількісних характеристик, особливо таких елементів фінансового механізму, як його правове, нормативне та інформаційне забезпечення, використавши відомі на сьогодні методи експертних оцінок.

15. Для забезпечення сталого економічного зростання в Україні необхідно адаптувати вітчизняне законодавство до світових норм і стандартів, завершити реформування національної економіки. Це стосується інструментів та інститутів податкового навантаження, акціонерів-рантьє, амортизаційних відрахувань, ринку цінних паперів (депозитарні розписки).