Анотація до роботи:

Самошкіна І.Д. Фінансовий механізм покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит. – Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, Київ, 2005.

Дисертацію присвячено питанням теоретичного обґрунтування та розробки фінансового механізму покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві. Одержало подальший розвиток наукове визначення фінансової складової забезпечення якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві. При цьому фінансова складова розглядається як основний фактор для одержання екологічно чистої продукції, забезпечення продовольчої безпеки. Представлена авторська редакція функціонально-цільової структури фінансового механізму покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві, сукупність елементів якого визначає систему фінансового управління ресурсокористуванням в регіоні; досліджено фінансовий інструментарій управління якістю природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві; проаналізовано його інформаційне забезпечення.

Обгрунтовано особливості фінансового регулювання та досліджено роль екологічного аудиту у фінансовому механізмі покращання якості природних ресурсів, удосконалено механізм екологічного страхування як чинника запобігання ризиків природокористування, з’ясовано соціально-економічну значимість страхування природно-ресурсного потенціалу АПК. Визначено концептуальні засади удосконалення фінансового механізму покращання якості природних ресурсів, здійснено оцінку впливу якості природних ресурсів на показники економічного розвитку регіону.

1. Удосконалення фінансового механізму покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві полягає у розвитку інвестування, кредитування, оподаткування, страхування, екологічного аудиту; одержання субсидій, дотацій тощо.

2. Визначено, що механізм фінансового заохочення землекористувачів до здійснення землеохоронних заходів має ґрунтуватися на системі методів прямого та побічного стимулювання. Побічну систему фінансового стимулювання землеохорони доцільно розвивати на підставі пільгового режиму оподаткування, який дозволяє виконувати роботи без виділення коштів з бюджету, за рахунок накопичення сільськогосподарськими товаровиробниками власних ресурсів. З’ясовано, що в умовах бюджетного дефіциту така система повинна бути домінуючою. Агроекологічне управління з покращанням економічної ситуації потребує активного залучення методів, які ґрунтуються на наданні субсидій, дотацій, компенсацій на безповоротній основі. Це забезпечить сільськогосподарським землекористувачам достатній рівень доходів для організації наступного виробничого циклу.

3. Важливу роль у процесі покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві відіграють екологічні інвестиції. Мета їх полягає у розвитку агропромислового виробництва з урахуванням екологічних інтересів; переходу на якісно новий рівень, що відповідає сучасним вимогам розвитку суспільства. Сутність такого переходу – кількісне нагромадження якісних змін в елементах системи екологізації аграрного виробництва, нове структурне поєднання яких у взаємозв'язку і взаємодії приведе до більш досконалого способу природокористування в цій галузі. Найважливішим напрямом інвестування у сільське господарство є інвестування заходів, спрямованих на підвищення родючості ґрунтів.

4. З’ясовано, що екологічні проблеми виникають тоді, коли не узгоджена цінова політика, яка забезпечує стимулювання у сфері використання і відтворення природних ресурсів. Ефективне застосування інвестиційних стимулів у контролі за забрудненням вимагає того, щоб граничні витрати на зниження забруднення були меншими або дорівнювали граничній вигоді, отриманій внаслідок цього зниження. Для того, щоб податкові методи стимулювання інвестиційної діяльності забезпечували зменшення рівнів забруднення, приведена вартість податкових пільг повинна перевищувати приведену вартість витрат на природоохоронне обладнання.

5. Доведено, що екологічний аудит є важливим інструментом забезпечення раціонального використання і покращання якості земельних ресурсів в умовах приватної власності на землю. При проведенні екологічного аудиту як складової загального аудиту передбачається перевірка заповнення відомості зведеного розрахунку земельного податку підприємства. Крім того, екологічний аудит є обов’язковою процедурою оцінки вартості нерухомості та земельних ділянок у процесі зміни власника з метою визначення відповідальності за завданий екологічний збиток.

6. Обґрунтовано, що складовою системи страхування має стати екологічне страхування як економічний важіль, завдяки якому можна зменшити антропогенне навантаження на природне середовище. Екологічне страхування може бути добровільним, яке розглядається як вид підприємницької діяльності, а також обов’язковим, що передбачає наявність фінансових гарантій мінімального відшкодування збитку. Відносини між страховиком і страхувальником ґрунтуються на принципах взаємовигоди й економічної зацікавленості страхувальника у підвищенні рівня власної екологічної безпеки.

7. Розроблено механізм проведення обов’язкового страхування якості земельних ресурсів. Накопичений страховий резервний фонд запропоновано використовувати для поліпшення екологічного стану земель, відтворення родючості ґрунту. Системний підхід до страхування ресурсного потенціалу АПК має важливе значення для збільшення обсягів виробництва та якості сільськогосподарської продукції, підвищення продовольчої безпеки країни, поліпшення екологічного стану природних ресурсів для зменшення негативного антропогенного впливу на них, зумовлює необхідність впровадження в Україні перевірених світовою практикою форм і видів страхування.

8. Розроблені рекомендації щодо формування фінансового механізму покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві на регіональному рівні, які обґрунтовують напрями практичного розв’язання завдань фінансового управління процесом покращання якості природних ресурсів та стимулювання його в провадження через систему фінансових регуляторів. Це дозволить заохотити підприємства-природокористувачів, які використовують природні ресурси до впровадження екологічно безпечних технологій виробництва; випуску екологічно чистої продукції; ефективного використання та відтворення природного ресурсного потенціалу аграрної сфери.

Публікації автора:

Статті у фахових виданнях:

1. Самошкіна І.Д. Економічне регулювання покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві // Вісник СНАУ. Серія: Фінанси і кредит. – 2004. – №1(16). – С. 187-195. – 0,4 д.а.

2. Самошкіна І.Д. Інвестиційне забезпечення покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві // Держава та реґіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2004. – №2. – С. 185-192. – 0,3 д.а.

3. Самошкіна І.Д. Економічні основи запровадження ПДВ та визначення його бази. // Вісник СНАУ, серія: Фінанси і кредит. – № 2(15). – 2003. – С. 58-62. – 0,3 д.а.

4. Самошкіна І.Д. Оподаткування сільського господарства в розвинених країнах // Вісник СНАУ, серія: Фінанси і кредит. – 2002. – № 1(12). – С. 54-60. – 0,3 д.а.

5. Самошкіна І.Д. Пріоритетність та оцінка функціональної направленості системи оподаткування в регіоні // Вісник СДАУ. Серія: Фінанси і кредит. – 2001. – № 1(10). – С. 73-76. – 0,3 д.а.

6. Самошкіна І.Д. Порядок обчислення та сплати земельного податку // Вісник СДАУ, серія: Фінанси і кредит. – 2000. – № 1(8). – С. 82-89. – 0,3 д.а.

7. Самошкіна І.Д. Перспективи удосконалення податкового механізму // Вісник СДАУ, серія: Фінанси і кредит. – 1999. – № 2(7). – С. 54-59. – 0,3 д.а.

8. Самошкіна І.Д. Податкова політика України в умовах реформування. // Вісник Української академії банківської справи. – 1998. – № 5. – С. 26-28. – 0,2 д.а.

Тези доповідей на науково-практичних конференціях:

9. Самошкіна І.Д. Фінансове управління використанням природних ресурсів в регіоні. // Збірник тез доповідей СНАУ / Науково-практ. конф. 6-12.04.2004 р. – Суми: СНАУ, 2004. – С. 427-428. – 0,05 д.а.

10. Самошкіна І.Д. Формування інформаційного середовища в сільському господарстві. // Зб. наук. пр. Луганського ДАУ. Том 2, №14 (26). Луганськ, 2002. – С. 142-146. – 0,2 д.а.

11. Самошкіна І.Д. Екологічний фонд як основне джерело стимулювання природокористування в аграрній сфері // Зб. тез доповідей СНАУ, науково-практ. конф. 16.04.2002 р. – Суми: СНАУ, 2002. – С. 167-168. – 0,05 д.а.

12. Самошкіна І.Д. Податкове стимулювання інвестиційних процесів природокористування // Зб. наук. пр. ХНАУ Міжнар. науково-практ. конф. “Сталість, екологізація і ефективність сільськогосподарського виробництва в умовах аграрної реформи”. Серія “Економіка АПК і природокористування”. – 2002. – № 8. – С. 224-226. – 0,15 д.а.

13. Самошкіна І.Д. Підвищення ефективності податкового адміністрування при вирішенні завдання зниження податкового тиску // Матеріали 5-ї Міжнар. науково-практ конф. “Наука і освіта – 2002”. – Т. 15. Економіка. – Дніпропетровськ: наука і освіта, 2002. – С. 16-17. – 0,1 д.а.

14. Самошкіна І.Д. Оцінка податкового тиску на економіку держави // Зб. наук. пр., міжрег. науково-практ. конф. “Оподаткування у промисловому регіоні: теорія, практика і перспективи розвитку” Фінанси, облік, банки. Спецвипуск. Донецьк, 2001. – С. 200-202. – 0,1 д.а.

15. Самошкіна І.Д. Проблеми оподаткування підприємств агропромислового виробництва // Матер. науково-практ. конф. “Проблеми реформування власності колективних сільськогосподарських підприємств” 23-25 березня 2000 р. – Житомир, ДАУ, 2001. – С 160-162. – 0,15 д.а.

16. Самошкіна І.Д. Концепції сучасного податкового реформування // Зб. міжнар. науково-практ. конф. “Сучасні праці ДНУ “Економіка: проблеми теорії та практики”. – Вип. 57: “Проблеми розвитку економіки АПК: соціально-економічні та правові аспекти”. – 2000. – С. 64-67. – 0,2 д.а.

17. Самошкіна І.Д. Деякі питання реформування податкової системи в Україні // Збірник наукових статей 6-ї міжнар. науково-метод. конф.; Київ: ІСМО, Алушта, 1999. – С. 353-358. – 0,2 д.а.