У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у вдосконаленні фінансового механізму регулювання діяльності державних ВНЗ. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки та рекомендації: 1. Вища освіта має високий статус, оскільки саме вона сприятиме переходу до інформаційного суспільства і формування пріоритетів розвитку держави. Місія освіти, її зростаюча роль у вирішенні соціально-економічних, науково-технологічних, соціально-культурних і духовно-етичних проблем полягає в збереженні національних особливостей і традицій і в прогресуючій дії на розвиток продуктивних сил суспільства. Економічна природа вищої освіти розуміється як інвестиції в людський капітал. Освіта розглядається поряд з охороною здоров'я, культурою, мистецтвом, наукою у складі третього підрозділу суспільного виробництва, в якому формується людський капітал і створюються інтелектуальні цінності суспільства. 2. Одержала подальший розвиток теорія фінансового механізму вищої школи в умовах переходу до ринкової економіки. Фінансовий механізм вищої школи є системою економічних відносин, що складаються між державою і ВНЗ у питаннях власності, управління підготовкою фахівців для всіх сфер економіки, ступеня автономії ВНЗ, і т.д. Характерною рисою фінансування системи вищої освіти у всіх країнах світу є переважання державних витрат, що і відображає важливу закономірність довершеного розвитку суспільства. 3. Світова практика виробила декілька моделей державного фінансування освіти: використання буферних фінансових організацій, які діяли б між урядом і вищим навчальним закладом; зміна критеріїв при виділенні ресурсів (використання принципів фінансування "пo результатах" і "за витратами") і, нарешті, "чилійська модель" - виділення засобів не навчальним закладам, а безпосередньо студентам шляхом надання позик або грантів. Всім цим методам дана відповідна оцінка і розглянуті перспективи їх використання в Україні. 4. Розроблений у дисертаційні роботі методичний підхід до оцінки внеску вищої школи в економіку країни передбачає два аспекти такої оцінки: по-перше, оцінка внеску у вигляді приросту індивідуального доходу осіб, що здобули вищу освіту по відношенню до працівників, що мають середню освіту (в Україні рівень віддачі від приросту оплати після отримання вищої освіти пo відношенню середньої спеціальної освіти склав 3,35, а щодо загальної середньої освіти - 3,28); по друге, внеску у формування додаткової вартості людського капіталу в економіці країни (внесок вищої школи України у формування людського капіталу за 2006 рік характеризується такими даними: випущено 316,3 тис. бакалаврів, фахівців, магістрів, що дорівнює 91,86 млрд. грн. людського капіталу). 5. Автором розглянута пo обґрунтованій методиці економічна ефективність фінансування вищої школи України. Показник частки фінансування освіти у ВВП свідчить, що Україна в сучасних умовах виділяє недостатні кошти на ці цілі пo відношенню до розвинених країн. Методами кореляційно-регресійного аналізу встановлено, що валова додана вартість виробництва товарів і послуг України збільшилась за чотири роки в 4,7 разів. Підставою цього зростання стали збільшені основні і оборотні кошти, використані працюючими, що одержали додатковий приріст матеріального стимулювання (оплати праці) і приріст кваліфікованих кадрів, обумовлений вкладеннями в освіту. На кожну гривну витрат на державне фінансування на освіту державою одержана віддача 2,5 грн. приросту людського капіталу і на кожну гривну, направлену на фінансування вищої освіти, Україна одержує 9,1 грн. валової доданої вартості. Розрахунки дозволяють зробити висновок, що при збільшенні фінансування вищої освіти на кожен один млрд. грн. приросту фінансування буде одержано по 9,146 млрд. грн. валової доданої вартості. Таке значення має фінансування розвитку вищої освіти в Україні. Зрозуміло, приймаючи на себе відповідальність за підготовку кадрів з вищою освітою, держава враховує реальну фінансову обстановку і необхідність залучення до додаткового фінансування населення країни. 6. Вперше обґрунтована методика розрахунку внеску вищої освіти в економіку країни з позицій людського капіталу, розподіленого по трьох секторах суспільного виробництва. Кожен один мільярд приросту людського капіталу тих осіб, що працює в економіці Криму і що мають вищу освіту, сприятиме отриманню валової доданої вартості на 141 млн. грн. Один млрд. грн. людського капіталу - це 3466 чоловік, що влилися в усі сфери економіки. Приріст людського капіталу з вищою освітою за останні п'ять років склав 3,8 млрд. грн. Це означає, що за рахунок оновлення людського капіталу шляхом підготовки осіб з вищою освітою приріст валової доданої вартості за останні п'ять років визначився як 535 млн. грн. Створена трьохсекторна модель розподілу фахівців з вищою освітою фактично є моделлю, що дозволяє прогнозувати потребу в кадрах пo всіх секторах економіки. 7. Розкрита сутність управління фінансовим механізмом державного ВНЗ, що дозволяє управляти фінансовими потоками. Управління фінансами здійснюється на основі складання системи бюджетів: бюджету доходів та витрат, бюджету руху грошових коштів, управлінського балансу. Всі вони складають інтегральний бюджет ВНЗ. Установи сучасної вищої освіти фінансуються з бюджету на 60-70%. Бюджетне фінансування охоплює оплату праці, стипендіальний фонд, забезпечення тепло-, водо-, електропостачанням, а також придбання предметів довгострокового користування. Позабюджетне фінансування служить для придбання матеріалів та інвентаря, оплати інших послуг придбання предметів довгострокового кредитування і ремонту навчальних приміщень. Має місце тенденція зниження питомої ваги фінансування за рахунок позабюджетних фондів з 40% до 25% у ВНЗ. Спостерігається тенденція зростання питомої ваги фонду оплати праці та стипендіального фонду в консолідованому бюджеті ВНЗ, що докорінним чином міняє структуру витрат на підготовку фахівців. Ефективне управління фінансово-економічними процесами неможливе без наукового передбачення перспектив розвитку цих процесів і їх планування. Практика показує, що тільки ясне і чітке представлення контурів майбутньої економічної ситуації, що знайшло своє віддзеркалення в довгостроковому і середньостроковому плануванні, дозволяє здійснити фінансування. 8. Одержала подальший розвиток теорія ринку освітніх послуг. Здійснена його характеристика і визначені умови функціонування. Ринок освітніх послуг - це економічні відносини, що складаються між продавцями і покупцями з приводу купівлі-продажу освітніх послуг в процесі обміну в умовах, коли процес виробництва і споживання суміщений. Територіально досліджено питання про вартість навчання на договірній основі одного студента. Ціна коливається в державних ВНЗ від 2,5 до 8 тис. грн. (2006 р.), а в недержавних ВНЗ від 2,2 до 4,5 тис. грн. 9. Однією з основних функцій маркетингу ринку освітніх послуг є ціноутворення і формування цінової політики. Сьогодні значно зростає роль управління економікою навчальних закладів і, перш за все, його фінансовими потоками. Запропонований в роботі фінансовий механізм регулювання діяльності ВНЗ слугує основою для виявлення недоліків і резервів у діяльності ВНЗ, вибору раціональніших методів і шляхів підвищення ефективності і якості їх роботи. Його значення підвищується в умовах ринкових відносин, впровадження нормативних форм фінансування, переходу до оцінки діяльності ВНЗ за кінцевими результатами. |
