Проведене в дисертації дослідження еволюції місця і ролі фіскального механізму в системі державного регулювання соціально-економічних процесів, в тому числі за умов перехідної економіки України, дозволяє дійти таких висновків теоретичного та науково-практичного спрямування: Державне регулювання являє собою механізм використання державою економічних законів (в їх взаємозв’язку та взаємозалежності) через сукупність форм і методів цілеспрямованого її впливу на розвиток економічної системи. Необхідність регулювання економічного життя в масштабі національного господарства породжена, з одного боку, усуспільненням праці, концентрацією капіталу, злиттям розрізнених виробництв в єдиний суспільний процес виробництва, а з іншого – ускладненням системи економічних відносин. У зв’язку з цим з’являється об’єктивна необхідність формування ефективної системи регулювання національним господарством. Роль такого загального регулятора бере на себе держава. У процесі дослідження виявлено основні критерії визначення державного регулювання економіки як системи, а саме:
діалектична єдність об’єктивних і суб’єктивних елементів системи державного регулювання: вона є об’єктивною за своїм змістом (спирається на наукову базу пізнання об’єктивних економічних законів) та суб’єктивною за способом виразу (використання економічних законів у свідомій діяльності людей); державне регулювання виступає як загальна функція управління, тобто як системний вплив держави на економіку з метою постійного забезпечення її руху відповідно до вимог економічних законів; будучи моментом організаційно-економічних відносин, процес регулювання виступає одночасно як передумова і фактор їх удосконалення через розробку системи правових норм; складність об’єкта державного регулювання (національної економіки) зумовлює складність самої системи державного регулювання, постійну еволюцію її форм і методів. Ретроспективний аналіз трансформації системи державного регулювання, що відбувається внаслідок змін у характері та функціях держави, дає змогу дійти висновку, що основною системою методів державного регулювання на сучасному етапі виступає фіскальний механізм, який поєднує, з одного боку, сукупність заходів безпосереднього впливу щодо реалізації бюджетно-податкових цілей економічної політики, а з іншого — опосередковані фінансові заходи, що складають частину державної економічної політики. Визначальне значення саме фіскальної складової системи державного регулювання перехідної економіки полягає в наявності поряд з непрямими також прямих важелів впливу на економіку, що зумовлено специфікою перехідного періоду Фіскальний механізм є найважливішою функціональною підсистемою господарського механізму. Його місце в структурі останнього визначається роллю державних фінансів у системі економічних відносин суспільства. Саме імперативний державно-владний характер фіскального механізму є головною якісною ознакою, що дає можливість говорити про нього як окрему категорію, окрему ланку фінансового механізму. В той же час фіскальні відносини об’єктивно необхідні, оскільки вони обумовлені потребами суспільного розвитку. Держава лише враховує об’єктивну необхідність фіскальних відносин і на цій основі розробляє різні форми їх застосування, зосереджуючись на визначенні конкретних форм прояву об’єктивно обумовлених фіскальних відносин. У рамках фіскального механізму проаналізовано два методи фінансового впливу на розвиток суспільства: бюджетний і податковий механізми. Бюджетний механізм розглянуто як сукупність конкретних форм бюджетних відносин, специфічних методів мобілізації і використання бюджетних коштів. Бюджетний механізм повинен виступати як реальне втілення основ бюджетної політики, відображати конкретну спрямованість бюджетних відносин на розв'язання економічних і соціальних завдань на відповідному етапі розвитку держави. Бюджетне регулювання здійснюється за допомогою особливих економічних форм, що відображають окремі етапи бюджетного перерозподілу вартості: ними виступають об’єктивні за своєю суттю та зумовлені внутрішньою структурою бюджету його доходи та витрати. Центральне місце в системі фіскального механізму посідають податки. Вони є універсальною і разом з тим висхідною категорією, яка виражає основні властивості фіскальної системи розвинутої ринкової економіки. Саме за умов функціонування ринкової економіки податкова форма стає переважаючою в загальній системі фінансових взаємозв’язків. Податки та їх функції відображають базисні відносини, які держава використовує шляхом розширення арсеналу різного роду надбудовних інструментів (податкових ставок, способів оподаткування, пільг та ін.), які складають податковий механізм. Останній являє собою сукупність організаційно-правових норм і методів управління оподаткуванням. Держава надає податковому механізму юридичної форми через чинне податкове законодавство та регулює його. Ефективність використання податкового механізму залежить від того, як держава враховує внутрішню сутність податків, закономірності їх руху та суперечності. У процесі роботи доведено, що внаслідок об’єктивних змін в економічному базисі суспільства – розвитку продуктивних сил за науково-технічного прогресу та зростаючою соціалізацією економічних відносин – відбувається відповідна трансформація фіскального механізму. Серед основних напрямів змін фіскального механізму за умов НТП у роботі досліджено такі:
вдосконалення податкових методів стимулювання інвестиційної активності підприємців як у виробничій, так і науково-технічній сферах; поступове розширення сфери функціонування податків на споживання як ефективного джерела поповнення бюджету; зміна податкової структури – розширення бази оподаткування доходів корпорацій і населення одночасно зі скороченням податкових пільг і послідовним зниженням податкових ставок (лібералізація оподаткування); розвиток фіскального стимулювання діяльності малих і середніх підприємств (у тому числі венчурних компаній) як організаційних структур, що сприяють реалізації принципу безперервності та універсалізації розвитку сучасного виробництва; поява екологічних (“зелених”) податків як наслідок негативного впливу сучасного етапу НТП, що виражається в збільшенні забруднення навколишнього середовища; уніфікація та гармонізація фіскальних систем шляхом сучасної інтернаціоналізації виробництва, міграції капіталів та зростання взаємозалежності національних економік більшості високорозвинутих країн. Дослідження показало, що наприкінці ХХ століття об’єктивно створюються передумови для соціальної орієнтації економіки, підпорядкування економічної політики завданням розвитку людини. Як наслідок — відповідно до нової домінанти соціально-економічних відносин відбувається соціалізація фіскального механізму, зростає його соціальна спрямованість, стає тіснішим взаємозв’язок соціальних завдань з матеріальними параметрами фіскальної системи. В такій якості фіскальний механізм переростає рамки чисто економічного змісту, що свідчить про його взаємозв’язок з іншими процесами та явищами суспільного життя, вираз економічними формами не лише виробничих відносин, але й інших сторін системи суспільних відносин. Соціально-економічна орієнтація фіскального механізму проявляється в багатьох сутнісних аспектах, але насамперед у напрямі задоволення всієї сукупності потреб, що зумовлює формування всебічно розвиненої особистості. У процесі дослідження виявлено основні форми фіскального регулювання соціальних процесів:
соціальний бюджет як основний інструмент кількісного управління процесами реалізації державної соціальної політики, обґрунтування необхідних джерел доходів і соціальних видатків; пряме та непряме фінансування соціальної сфери; податкові інструменти забезпечення соціальної стабільності в сучасному суспільстві: податок на заробітну плату у вигляді внесків до фонду соціального страхування і прибутковий податок з громадян; механізм перерозподілу через суспільні фонди споживання, які виступають фінансовою базою реалізації конституційних прав та гарантій, що декларуються державою в соціальній сфері та є важливим атрибутом громадянського суспільства. Доведено, що за перехідної економіки традиційний фіскальний механізм ринкової економіки зазнає значних деформацій, пов’язаних із самою специфікою перехідного періоду. При цьому основним об’єктом перетворень економічної системи виступає державний бюджет як матеріальна основа держави та концентрований прояв економічної політики. Всеохоплюючою та універсальною характеристикою фіскального механізму перехідного суспільства є соціально-економічна (а на поверхні – політична) боротьба навколо державного бюджету, методів його формування та, головне, шляхів витрачання бюджетних коштів. Іншою характерною рисою державного бюджету в перехідній економіці є його постійний та значний дефіцит. Дефіцитність державного бюджету — це типова ознака будь-якої фіскальної системи перехідного суспільства. Детальний аналіз фіскального механізму в Україні свідчить, що за змістом фіскальні відносини протягом економічних реформ практично не змінилися. Тож, у результаті реформ відбулася зміна форм, а не суті цих відносин. Виходячи з викладеного, вважаємо, що основними принципами перебудови фіскального механізму в перехідному суспільстві є такі:
зміни фіскального механізму перехідної економіки повинні об’єктивно зумовлюватися трансформацією всередині економічного базису перехідного суспільства — власне зміною системи економічних відносин, та, в свою чергу, слугувати засобом вирішення тих цілей, що диктуються цими змінами; необхідне поєднання всіх регуляторів фіскального механізму в рамках єдиних цільових програм, узгоджених у часі та економічному просторі (державний бюджет, соціальний бюджет, бюджет розвитку тощо); інституційне підкріплення всіх змін та узгодженість заходів з реформування фіскального механізму перехідної економіки вимагає відповідної перебудови системи інститутів управління фіскальними відносинами разом із законодавчими та організаційними заходами; розвиток недержавних фінансових інститутів (пенсійних, інвестиційних фондів, кредитних спілок тощо) дасть змогу зняти навантаження держави в частині фінансування соціальних витрат, а також витрат, пов’язаних з вирішенням екологічних, гуманітарних та інших соціокультурних проблем; важливою умовою реалізації змін у системі фіскального механізму є також урахування неекономічних факторів: політичних, соціокультурних та ідеологічних, які є необхідною умовою для ефективного використання фіскальних засобів. |
